2. Протипоказання до гемотрансфузії:

а) захворювання, при яких небезпечні різкі коливання АТ: гіпертонічна хвороба, атеросклероз при наявності вираженого церебросклерозу, крововиливів у мозок;

б) гострий септичний ендокардит;

в) захворювання печінки й нирок із порушенням функції;

г) захворювання серця (пороки, міокардит, міокардіосклероз і т.п.) з порушенням кровообігу II-Б –III ступеня;

д) набряк легенів;

е) алергійні захворювання й стани;

ж) тромбоемболічні захворювання;

з) гострий дисемінований туберкульоз.

Методи переливання крові

1. Непрямий метод переливання:

- основний метод гемотрансфузії, відрізняється простотою виконання й нескладним технічним оснащенням;

А) Шляхи введення крові:

+ внутрішньовенне введення - найпоширеніший метод переливання крові і її компонентів (еритроцитарної маси, тромбоцитарної маси, лейкоцитарної маси, свіжозамороженої плазми);

+ у лікувальній практиці використовують й інші шляхи введення трансфузійного середовища: внутрішньоартеріальний, внутрішньоаортальний і внутрішньокістковий;

Б) Способи гемотрансфузії:

- краплинний (використовується найбільше часто);

- струминний;

- краплинно-струминний;

В) Техніка переливання крові у вену:

а) шкіра в ділянці венепункції обробляється антисептиком;

б) на 7-15 см вище місця пункції на кінцівку накладається джгут;

в) шкіру над веною або збоку від неї проколюють голкою й проводять голку під шкірою на 1 см;

г) проколюють стінку вени й уводять голку в її просвіт, з голки з'являється венозна кров;

д) знімають джгут і до голки приєднують підготовлену систему для переливання;

е) голку фіксують лейкопластирем і регулюють необхідну швидкість переливання.

2. Прямий метод переливання крові:

- метод переливання крові від донора хворому без стадії стабілізації або консервації крові;

- особливо загрозливим ускладненням цього методу є передача інфекції від донора до реципієнта й навпаки, можливість зараження донора;

3. Обмінно-замінне переливання крові - це часткове видалення крові реципієнта з одночасним заміщенням її адекватним або підвищеним об’ємом сумісної донорської крові.

4. Зворотне переливання крові (реінфузія, ретрансфузія, реплантація)

Визначення: реінфузія крові є різновидом аутогемотрансфузії й спрямована на повернення в судинне русло пацієнта відмитих еритроцитів, отриманих із крові хворого, що вилилася в серозні порожнини при травмі, операції або патологічній внутрішній кровотечі;

5. Аутогемотрансфузія:

Визначення: аутогемотрансфузія – це переливання хворим попередньо заготовленої власної крові, а також її компонентів;

Техніка переливання крові

1. Переливання крові і її компонентів, при необхідності, зобов'язаний віконати лікар будь-якої спеціальності.

2. При проведенні гемотрансфузії лікар, який переливає кров, займається тільки цією процедурою й особисто робить всі етапи підготовки гемотрансфузійного середовища до переливання, проводить переливання й оформляє необхідні медичні документи.

Порядок дій лікаря при переливанні крові

1. Визначити показання до гемотрансфузії, виявити протипоказання, зібрати трансфузійний анамнез.

2. Визначити групу крові й резус-фактор реципієнта.

3. Вибрати відповідну (одногрупну й однорезусну) кров і провести макроскопічну оцінку її прогодності до трансфузії.

4. Перевірити групу крові донора (із флакона) по системі АВ0.

5. Провести проби на індивідуальну сумісність:

- по системі АВ0;

- резус-фактору.

6. Провести біологічну пробу.

7. Зробити гемотрансфузію.

8. Заповнити медичну документацію (протокол гемотрансфузії).

9. Організувати спостереження за пацієнтом після гемотрансфузії.