V. Етап контрольно-оцінювальний.

1. Ситуація успіху (усна похвала з підведенням підсумків).

2. Оцінювання діяльності учнів.

- Чи всі види роботи виконали?

- Чи приніс урок нові знання?

- Чи подобалося працювати? Як саме?

- Який з видів робіт був найціннішим?

- Який маємо результат?

3. Перевірка, взаємоперевірка робіт (діти можуть оцінити роботу товаришів).

4. Релаксаційна вправа (діти аналізують свою роботу: що було новим, про що дізналися, чим поповнили свої знання).

Основні етапи процедури оцінювання

Багато вчителів, які застосовують інтерактивні технології для опрацю­вання матеріалу важливого змісту і для формування в учнів умінь вирішу­вати проблеми, відчувають труднощі у виставленні учням оцінок у балах. На наш погляд, це пов’язано з відсутністю обґрунтованих підходів до роз­робки стратегії оцінювання, яка тісно пов’язана з підготовкою і плануван­ням вчителем уроку. Цей процес повинен складатися з таких дій.

1. Визначення мети (очікуваних результатів) уроку Слід передбачити з’ясування таких питань:

• які знання учні мають засвоїти та на якому рівні;

• якими вміннями, навичками вони повинні оволодіти;

• які цінності в собі учні можуть сформувати.

2. Вибір показників (критеріїв) оцінювання результатів діяльності Далі вчителю необхідно поставити собі запитання: «Як я зможу пере­конатися, що учні досягай цих результатів?».

3. Визначення мети оцінювання

Очевидно, що метою не завжди буде виставлення оцінок. Вдоскона­лення уроку, визначення рівня розвитку і можливостей учнів також по­винні бути метою оцінювання.

4. Вибір конкретної стратегії (способу) оцінювання

Залежно від мети й обраних показників (критеріїв) оцінювання можна вибрати різноманітні стратегії (методи, прийоми) оцінювання.

5. Вибір шкали оцінювання уроку

Залежно від мети і конкретної стратегії оцінювання потрібно вибрати шкалу оцінювання кожного з обраних показників (критеріїв).

6. Визначення шляху доведення до відома учнів очікувань вчителя

Спеціалісти з оцінювання вважають, що дуже важливо заздалегідь по­відомляти учням очікувані результати, показники (критерії) оцінюван­ня, мету.

Приклади прийомів оцінювання учнів

Як приклади прийомів оцінювання можна назвати такі.

1. Тест. Завдання тесту може полягати в тому, що учні повинні вибрати правильну відповідь із кількох запропонованих варіантів або знайти «пару» тощо.

2. Експрес-опитування. Це можуть бути стислі усні або письмові відпо­віді (наприклад, за картками на знання основних понять), завдання типу «продовжити речення», заповнити таблицю, намалювати діагра­му, скласти схему тощо.

3. Розширене опитування. Вчитель пропонує учням усно або письмово дати повну відповідь на поставлене запитання з поясненнями окремих положень, із наведенням аргументів, прикладів. Під час усної відпо­віді педагог та інші учні можуть ставити додаткові запитання; варіан­тами цього методу є усний «екзамен» з білетом, письмова контроль­на робота, домашнє есе.

4. Контрольна вправа або творче завдання. Контрольною може бути ого­лошена будь-яка вправа.

5. Спостереження. Спостереження є одним із головних методів оціню­вання при інтерактивних методах викладання; педагог вибирає для себе показники, які він буде відстежувати протягом заняття, а також учнів, знання яких треба оцінити. Особливу роль при використан­ні цього методу відіграють підготовлені форми для спостереження й оцінювання.

6. Самооцінка. Оцінка самими учнями своєї роботи (своєї особисто або своїх колег), а також заняття в цілому є цінним методом оцінювання. Застосувавши цей метод, педагог може багато чого дізнатися про себе й учнів, а також про якість навчального процесу.

7. Ігрові методи оцінювання. Оцінку часто можна перетворити на гру, важливо тільки заздалегідь встановити шкалу оцінювання.

Групування учнів класу

Групування — це метод створення пар або підгруп для дискусій, мозко­вого штурму, рольових ігор, розв’язання проблем або іншої подібної діяль­ності під керівництвом вчителя. Групування може мати сенс у будь-який момент під час уроку. До того ж, ця діяльність допоможе отримати задово­лення від роботи, створити дружні стосунки та додати учням енергії.

Привітання: запропонуйте кожному з учнів загадати цифру — один, два, три — яка кому подобається. Нехай не називають її іншим. Тепер не­хай знайдуть своїх «нумерологічних духовних братів і сестер»: нічого не ка­жучи, нехай потиснуть один одному руки. Якщо моє число один, я тисну Вашу руку один раз і т. д. Ті, у кого однакове число, об’єднуються і про­довжують шукати інших людей із таким самим числом.

Нумерація: запропонуйте дітям перерахуватися, використовуючи стільки номерів, скільки груп ви хочете утворити. Це найшвидший спо­сіб об’єднання в групи.

Групування за ярликами: вчитель роздає дітям заздалегідь підготовлені номери (набори двійок, трійок, четвірок і т. д.). Учням пропонують знайти товариша або підгрупу з такими ж самими, як у нього (у неї) ярликами.

Відомі персонажі: перед заняттям вчитель обирає відомі всім групи пер­сонажів і записує імена відповідних героїв на картках, котрі навмання роз­даються дітям. Тоді кожен учень шукає інших персонажів зі своєї групи.

Енерджайзери

Енерджайзери є тим видом діяльності, який дає учням та ведучим за­ряд енергії, поновлює ентузіазм та породжує груповий дух. Часто енер­джайзери передбачають активні фізичні рухи — учні встають та рухають­ся по колу.

Крісла

Розмістіть крісла по колу, кількість крісел на один менша, ніж дітей. «Зайва» людина стає в центр кола та говорить що-небудь про себе. Напри­клад, «я маю чотирьох братів (сестер)», «в мене є кіт», і т. д. Той, до кого відноситься ця фраза, повинен поступитися стільцем. Ця людина гово­рить наступне твердження.

Об’єднання дітей у дві групи

Нехай кожна з груп буде називатись двома різними буквами, напри­клад «А» та «Б». Одна група візьме собі одну з букв, а іншій групі залишить­ся друга буква. Запропонуйте учням співати добре відому пісню.

Інструкція: кожен раз, як прозвучить у пісні слово, що починається з «А» чи «Б», встають члени тієї групи, яка називається тією буквою, і сто­ять доти, доки вдруге не почують слово з цієї букви. Попросіть дітей слу­хати уважно. Виконання пісні завжди закінчується сміхом.

Доторкнутись до блакитного

Нехай група встане. Тоді промовляється фраза «доторкніться до бла­китного», і кожен учень повинен знайти якусь річ даного кольору та до­торкнутись до неї. Вчитель називає різноманітні кольори та види одягу (чорні туфлі, сандалі, червона спідниця, наручний годинник). А діти шу­кають вказаний колір або річ.

Навчаючі іграшки

Деякі учні краще концентруються, якщо їхні руки при цьому зайня­ті. Таким чином, дайте їм змогу вибрати малу іграшку для того, щоб ма­ніпулювати нею протягом енерджайзера. Наприклад, маленький м’ячик, пластилін, олівець.

Вправи впорядкування

Ці вправи доводять людей до ситуацій вирішення проблем. Учитель просить учнів стати в певному порядку, визначаючи початкові та кінце­ві пункти:

• в алфавітному порядку за країною народження (від А до Я);

• в алфавітному порядку за місцем народження;

• в алфавітному порядку за ім’ям, по-батькові, чи за прізвищем;

• упорядкувати самих себе за зростом.

Пісні

Наспівування вчителем якої-небудь дитячої пісні чудово піднімає на­стрій стомлених учнів класу. Якщо вчителі відчувають себе комфортно, спі­ваючи дитячих пісень, що спонукають до дії, таких як «Якщо ти щасливий, розправ плечі» тощо, це чудово для релаксації втомленої групи.

«Зуммер»

Настанови учням: «Хто з вас може співати? Як ви себе відчули, коли я поставив вам це питання? Ну, якщо ви вважаєте, що ви не можете співа­ти, більшість із вас може наспівувати із закритим ротом — я б хотів, щоб ви назвали мені біля п’яти (кількість визначається вами) відомих пісень». Занотуйте їх на дошці. Запропонуйте школярам обрати одну пісню для на­співування, коли вони кружлятимуть кімнатою. Вони мають знайти всіх, хто наспівує одну й ту саму пісню.

Знайти 5 розбіжностей

Запропонуйте учням знайти партнера з такою самою кількістю ре­чей. Вони повинні роздивитись одне одного, потім повернутися навколо спиною до спини. Кожна особа змінює 5 речей на собі. Потім школярі обертаються і мають здогадатись, що саме було змінено.

Сьогодні я відчуваю себе схожим...

Попросіть дітей знайти в класі будь-який предмет, річ і т. ін., що нага­дує їм їхнє самовідчуття в даний момент. Нехай назвуть об’єкт і скажуть, чому вони його обрали.

Якби я був футболкою...

Попросіть учнів, щоб вони доповнили речення «Якби я був футбол­кою, я б повідомив...».

Лото імен

Накресліть і розмножте будь-яку картку для лото. (Ви також може­те зробити власні картки лото, підставивши номери та теми.) Кожен гра­вець шукає інших гравців, котрі відповідають опису, і просить їх написати своє ім’я у відповідній клітинці. У кожній клітинці повинне стояти інше ім’я. Перший, хто заповнить всі клітинки, повинен вигукнути: «Лото!». Після цього всі гравці, починаючи з «переможця», слухають, що дізнали­ся про них інші гравці, котрі читають, що написано на клітинках із від­повідним ім’ям.

Облаштування аудиторії для інтерактивного навчання

Матеріальне обладнання аудиторії може сприяти або заважати активному навчанню. Жодна схема не є ідеальною, проте існує багато моделей, що дозволяють зробити оптимальний вибір. Облаштування інтер’єру дли активного навчання є справою приємною та перспективною (особливо якщо обстановка далека від ідеальної). В деяких випадках обстановку легко змінювати. Якщо ви обираєте цей шлях, запропонуйте учас­никам допомогти пересунути столи та стільці. Це зробить їх «активни­ми» також.

Форма «П». Таке розташування — універсальне (рис. 1). Учасники ма­ють необхідний простір для того, щоб читати й писати; їм зручно дивитися на вас і на візуальні засоби, які ви показуєте; вони мають прямий контакт між собою. Подібне розташування є ідеальним для роздавання ро­бочих матеріалів, оскільки ви можете, знаходячись поміж столами, переходити від одного до іншого.

Рис. 1

Коли учасників понад шістнадцять, П-форма може набути такого ви­гляду:

Рис. 2

Групова схема

Розміщення в кімнаті столів дугою або півколом дає змогу забезпечити кращі умови для взаємодії окремих груп (рис. 3). Можна розмістити стільці з усіх боків столу, щоб створити максимально щільну робочу обстановку. Якщо ви оберете саме таке розміщення меблів, урахуйте, що деяким учас­никам буде необхідно розвертатися на своїх стільцях до центру кімнати, аби дивитися на ведучого, плакат, екран.

Рис. 3

Можна розмістити стільці півколом відносно столів, аби жоден з учасників не сидів спиною до центру кімнати (рис. 4).

Рис. 4

Стіл для конференції

У цьому випадку найдоцільніше використовувати круглий або квадратний стіл. Таке розташування зменшує вагомість лідера і, навпаки, збільшує значення групи. За прямокутним столом часто виникає відчуття офіціозу, якщо керівник сидить на «чолі».

Група з групою

Ця побудова дозволяє проводити відкрите обговорення й забезпечити умови для рольових ігор, дебатів або спостереження за діяльністю груп Найбільш типовим рішенням є два концентричні кола стільців. Іншиі варіант — розмістити головний стіл посередині, оточивши його зовнішнім колом стільців (рис. 5)

Рис. 5

Лабораторія

Така побудова призначена для активного «лабораторного» середови­ща, коли кожен з учасників сидить за своїм робочим столом чи конує якусь роботу чи завдання після того, як його було продемонстровано для всіх (наприклад, робота з комп’ютером, приладами або малювання). Чудовий засіб стимулювати партнерські стосунки між учасниками під час навчання — посадити їх по двоє за одним столом (рис. 6).

Розподіл на групи

Якщо кімната досить велика, розставте столи й стільці таким чином, підгрупи мали змогу виконувати завдання, повертатися на стільцях і працювати в четвірках із парами, які сидять за ними (рис. 7).

Аудиторія

Хоча розміщення меблів у формі аудиторії обмежує активне навчання, така форма має свої плюси. Якщо сидіння пересувні, розмістіть їх дугою, щоб учасники сиділи ближче до центру й могли краще бачити один одного (рис. 8).

Якщо сидіння не можна рухати, запросіть учасників сісти якнайближче до центру аудиторії. Незважаючи на її розміри та чисельність публіки, завжди можна розбити учасників на пари, створивши таким чином умови для активнішого навчання, що сприятиме навчальній взаємодії.

Тема 5