Тема 3-4 методика організації і проведення інтерактивного навчання План

1. Методичні аспекти проведення інтерактивного навчання.

2. Структура уроку із застосуванням інтерактивних технологій.

3. Оцінювання знань учнів у процесі інтерактивного навчання.

4. Групування учнів класу.

Література

1. Аніщенко, О. В. Сучасні педагогічні технології [Текст] : курс лекцій / О. В. Аніщенко, Н. І. Яковець. – Ніжин : Вид-во НДУ ім. М. Гоголя, 2005. – 198 с.

2. Васьков, Ю. В. Педагогічні теорії, технології, досвід (дидактичний аспект) [Текст] : для працівників відділів освіти, керівників та вчителів шкіл, студентів / Ю. В. Васьков. – Х. : «Скорпіон», 2000. – 120 с.

3. Грицюк, О. І. Інтерактивні технології навчання молодших школярів [Текст] / О. І. Грицюк // Почат. навчання та виховання. – 2012. - № 8. – С. 2–17.

4. Дичківська, І. М. Інноваційні педагогічні технології [Текст] : навч. посіб. / І. М. Дичківська. – К. : Академвидав, 2004. – 352 с.

5. Дичківська, І. Педагогічна експертиза інноваційної діяльності [Текст] / І. Дичківська // Дошкільне виховання. – 2004. - № 9. – С. 6–10.

6. Древаль, Г. Інновації в початковій школі [Текст] / Г. Древаль // Почат. освіта. – 2009. - № 42(листопад). – С. 2–4.

7. Жуковська, С. Упровадження освітніх інновацій (Проект) [Текст] / С. Жуковська // Завуч. – 2012. - № 8(березень). – С. 3–5.

8. Зайцев, В. Н. Технология совершенствования общеучебных умений в начальной школе [Текст] / В. Н. Зайцев // Современные образовательные технологии : учеб. пособ. для пед. вуз. / Г. К. Селевко. – М., 1998. – С. 139–140.

9. Зайчук, В. О. Сучасні педагогічні технології: дидактично-інформаційний аспект. Т. 1. [Текст] / В. О. Зайчук, А. С. Нісімчук, А. Д. Білан. – Луцьк : ПВД «Твердиня», 2009. – 288 с.

На сьогодні існують різні стратегії навчан­ня:

• дедуктивне (лекція, опитування, показ, демонстрація),

• самостійне (письмові, кур­сові роботи, реферати),

• індуктивне (ділові ігри),

• інтерактивне (взаємодіюче, засноване на спілкуванні), однак особливої уваги по­требують два останніх види.

Практики ствер­джують, що найбільш ефективним є інтерак­тивне навчання, в основі якого лежать принципи особистісно орієнтова­ного навчання, безпосередньої участі кожного учасника занять як шукача шляхів і засобів розв’язання проблем.

Слово «інтерактив» - з англійської мови: «inter» (взаємний), «act» (діяти). Означає воно діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя і учня.

Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що вчитель організовує пізнавально-навчальну діяльність учня таким чином, що він самостійно розв’язує певні ситуації, проблеми, спираючись на свої потенційні можливості і вже набуті знання у процесі взаємодії «учень – інформація», «учень – ситуація», «учень – знання», «учень – проблема», «учень – учень», «учень – група».

Слухачів готують до використання отриманих знань та практичних навичок, що знадобляться їм під час роботи. Тому, хто навчається, важливо побачити й почути конкретні приклади, що ілюструють, в який спосіб зап­ропоновані методики використовуються в класі, аудиторії. Для орієнту­вання слухачам потрібні матеріали, в яких даються чітке окреслення та огляд змісту навчального курсу. Під час навчання їм потрібно мати мож­ливість виробляти навички, напрацьовувати певні матеріали, обговорюва­ти свій практичний досвід і ділитися думками з колегами. Нарешті, по­трібно визначити деталі, які вони опрацьовуватимуть удома.

Інтерактивне навчання сприяє:

• формуванню загальнонавчальних та предметних навичок і вмінь;

• виробленню життєвих цінностей;

• максимальному використанню своїх здібностей;

• створенню атмосфери співробітництва, взаємодії;

• розвитку комунікативних якостей;

• формуванню доброзичливого ставлення до інших;

• можливості висловлювати, відстоювати та пропонувати свою думку;

• формуванню навичок толерантного спілкування;

• опановуванню нового матеріалу за короткий час;

• вмінню аргументувати свою точку зору, знаходити альтернативне рішення проблеми;

• можливості проявити ініціативу, самостійність;

• винахідливості та творчому підходу до розв’язання проблеми.

Основними формами інтерактивної роботи є навчальна взаємодія у парах і мікрогрупах. Діти демонструють вміння мислити, спілкуватися; в них формується самостійне критичне мислення; розвивається вміння аналізувати, порівнювати, оцінювати. Учні не тільки помічають недоліки у чужій роботі, а й відшукують позитивні моменти, аналізують їх. Також вчаться критично оцінювати та аналізувати результати своєї роботи.

Інтерактивне навчання – це навчання діалогу, під час якого відбувається взаємодія учасників педагогічного процесу з метою взаєморозуміння, спільного розв’язання навчальних завдань, розвитку особистісних якостей учнів.

Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з товаришами, критично мислити, поважати думку одне одного, приймати продумані рішення.

Методи, техніки, що використовуються в інтерактивному навчанні:

• презентації (скажіть учням, що, як);

• демонстрації (покажіть їм, як це робиться,— або на відео, або за допо­могою рольової практики (дайте їм можливість спробувати використа­ти нові навички,— можливо, погоджуючи зі схемою відповідного про­цесу, можливо, за допомогою ігор, рольових ігор, відеоматеріалів, які відображають відповідну діяльність));

• зворотного зв’язку (після обговорення того, що вони зробили добре, а що можна було зробити краще);

• обговорення в малих групах (дайте учням можливість поговорити про нові стратегії та обмінятися думками щодо можливості їх практичного ви­користання);

• планування подальших дій (нехай вони окреслять для себе, що вони робитимуть по-новому після проходження даного курсу).

Подолання перешкод на шляху застосу­вання інтерактивного навчання

Це вплив освітніх традицій, почуття дис­комфорту, яке спричиняють будь-які зміни, брак мотивації до змін моделей та інформації стосовно ефективного навчання.

Одним із найбільших бар’єрів у використанні інтерактивних методів навчання є ризик, що педагогічні працівники, студенти й учні не брати­муть участі в навчальному процесі, не будуть застосовувати розумові опе­рації; ризик, що викладач втратить контроль над ситуацією або буде роз­критикований. Проте практика свідчить, що отримані результати значно перевищують усі ризики.

До всього вищесказаного слід додати, що освітня реформа тільки тоді матиме успіх, коли кожен викладач стане реформатором власного щоденного навчального досвіду. Чудовий перший крок на шляху до цьо­го — обрати ті навчальні стратегії інтерактивного навчання, які здійсни­ти відносно неважко. Вони є короткочасними, структурованими, сфо­кусованими на предметі, який є досить знайомим для викладача, учня, студента, вчителя. Наприклад, запропонувати аудиторії проаналізува­ти ситуацію або вирішити проблему в невеликих групах протягом 10—15 хв. Або включити під час пояснення нового матеріалу питання для обговорення, провести мозко­вий штурм з метою генерування ідей стосовно вирішення проблеми тощо.