Лекція 2 Комунікації та ділове спілкування та управління конфліктами в рибогосподарському колективі

Спілкування - це процес встановлення та розвитку контактів між людьми, обумовлений потребами спільної діяльності.

Він виконує три основні функції:

• інформативно-комунікативну (передача інформації та підтримка комунікативних зв'язків);

• інтерактивну (організація суспільної діяльності);

• перцептивну (формування суб'єктом спілкування образу іншої людини за фізичними особливостями, психологіч-ними рисами, характером поведінки).

Загальні закономірності міжособистісних стосунків

1. Закономірність невизначеності відгуку, тобто залежність сприйняття людьми зовнішніх впливів від розходжень в їхніх особистісних властивостях, конкретній ситуації, в якій відбувається вплив, особливості передачі впливу (людина не зробила те, про що Ви її просили; Ваші слова скривдили іншу людину зненацька для Вас і т. ін.).

2. Закономірність неадекватності відображення людини людиною і неадекватності самооцінки. Жодна людина не може осягти іншої людини, а також самого себе з таким ступенем вірогідності, що була б достатньою для прийняття серйозних рішень щодо цієї людини і самого себе.

3. Закономірність перекручування змісту інформації. Вона діє тим сильніше, чим більше людей використовує будь-який масив на вході і на виході будь-якого процесу.

4. Закономірність психологічного самозахисту. Людина приділяє дуже великого значення власній психологічній безпеці і самозахисту від зазіхань на неї. Ведучим мотивом соціальної поведінки є збереження особистого статусу, власної гідності людини.

Процес діяльності будь-якої установи пов'язаний із значною кількістю внутрішньо організаційних комунікацій, які можуть бути представлені як сукупність формальних і неформальних відносин.

Формальні - це ті, наявність яких обумовлена технологічним процесом виконання функцій установи, порядок їх здійснення часто регламентується нормативно-правовими документами (інструкціями, положеннями, методичними рекомендаціями тощо).

Неформальні виникають між співробітниками у зв'язку з їх особистісними інтересами, схильностями, уподобаннями.

Внутрішньо організаційні відносини поділяються на вертикальні (між людьми, які знаходяться на різних ієрархічних рівнях) та горизонтальні (між співробітниками, що знаходяться на одному ієрархічному рівні). Вертикальні, у свою чергу, можуть бути висхідними (інформація переміщується знизу вгору) та східними – навпаки.

Процес спілкування супроводжують об'єктивні психологічні комунікативні явища, які виникають при взаємодії людей.

До їх складу входять:

• зараження - процес передавання емоційного стану від одного індивіда до іншого переважно на рівні неусвідомленості;

• навіювання - процес впливу на психічну сферу людини, пов'язаний з навмисним зниженням усвідомленості і критичності сприйняття інформації та її реалізації у діях;

• переконання - логічне та раціональне обґрунтування інформації, наслідком якого є добровільна та усвідомлена згода;

• наслідування - прийняття інформацій, рис поведінки іншої людини або групи, а також їх активне відтворювання.

Згадайте вчорашній день! Які з цих психологічних комунікативних явищ мали місце у процесі Вашого спілкування?

Психологічні механізми усіх цих комунікативних явищ пов'язані з існуванням специфічних комунікативних психічних процесів – емпатії, атракції, ідентифікації, рефлексії.

Емпатія (співпереживання) - проникнення в емоційні та інші стани людини, збагнення їх. Це особливий спосіб розуміння внутрішнього світу іншого, заснований на прагненні емоційно відгукнутися і вникнути в проблеми. Це емоційне розуміння.

Атракція (залучення, притягання) - забезпечує формування емоційного відношення до людини.

Рефлексія - форма синтезу комунікативних процесів, продукт усіх трьох основних класів психічних процесів - когнітивних, регулятивних і комунікативних.

Це процес відображення суб'єктом змісту власної психіки, самосприйняття змісту психічних процесів, властивостей, станів, а також їхньої регуляції. Це процес організації процесів, тобто психічний процес більш високого порядку складності, ніж усі інші. Процес рефлексії включає аналіз власного мислення і спілкування з іншими людьми.

Ситуативна рефлексія – безпосереднє занурення у ситуацію, осмислення. Ретроспективна рефлексія – аналіз і оцінка вже виконаної діяльності. Перспективна рефлексія – міркування про майбутню діяльність, планування та уявлення цілей і результатів, шляхів їх досягнення.

Які з психологічних процесів найбільш розвинені саме у Вас, і які потрібно розвивати для підвищення якості спілкування?

У процесі спілкування можуть виникати психологічні труднощі, які найчастіше пов'язані з індивідуально-психологічними особливостями сприйняття; різницею у соціальних, професійних і життєвих настановах та організаційному статусі; різним рівнем готовності до сприйняття та використання невербальних засобів спілкування; проблемами у налагодженні зворотного зв'язку; нечіткістю повідомлення; втратами інформації у комунікативних циклах; навмисною фальсифікацією інформації та станом страху відправника або одержувача інформації, передчасною оцінкою повідомлення. З метою подолання цих та інших труднощів слід користуватися правилами побудови ефективних комунікацій, які наведені у схемі (рис 2.1).

 

Рис. 2.1. Правила побудови ефективних комунікацій

Життєвий досвід доводить, що конфлікти є невід'ємною складовою людських відносин. Це пов'язано з протиріччями позицій людей щодо досягнення певної мети або невідповідністю цілей, знань, досвіду, світогляду. Сучасна людина, особливо керівник, повинен мати знання із загальних питань розвитку конфліктного процесу та володіти навичками ефективного управління в конфліктній ситуації.

Конфлікт - зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, чи поглядів двох чи більше людей.

Сучасна точка зору. Навіть в організаціях з ефективним управлінням деякі конфлікти можливі і навіть бажані. Вони допомагають виявити розмаїтість точок зору, подають додаткову інформацію, допомагають виявити більшу кількість альтернатив, проблем і т.д. Це робить процес ухвалення рішення групою більш ефективним, а також надає людям можливість виразити свої думки і тим самим задовольнити особисті потреби в повазі і владі.

Функціональні конфлікти ведуть до підвищення ефективності організації.

Дисфункціональні конфлікти призводять до зниження особистої задоволеності, групового співробітництва і ефективності організації.

Види конфліктів розрізняються в залежності від:

1. способу розв'язання (антагоністичні, компромісні);

2. природи виникнення (соціальні, національні, етнічні, організаційні, емоційні);

3. спрямованості впливу (вертикальні, горизонтальні);

4. ступеня виразності (відкриті, сховані, потенційні);

5. кількості учасників (внутрішньоособистісні, міжособис-тісні, міжгрупові).