- •Предмет і структура курсу тмм
- •І. Структурний аналіз механізмів
- •1.1. Основні поняття та означення
- •Механізм – це штучний кінематичний ланцюг з однією нерухомою ланкою, призначений для виконання цілком визначеного доцільного руху.
- •1.2. Класифікація кінематичних пар
- •1.3.Класифікація кінематичних ланцюгів
- •1.4. Структурна формула плоского механізму
- •1.5 Структурна класифікація плоских важільних механізмів Ассура - Артоболевського
- •1.6 Послідовне виконання структурного аналізу
- •2. Кінематичне дослідження механізмів
- •2.1. Побудова планів механізмів
- •2.2. Будування кінематичних діаграм.
- •3. Динаміка механізмів і машин
- •3.1. Завдання динаміки машин
- •3.2. Класифікація сил.
- •3.3. Сили інерції
- •Кінетостатичне дослідження плоских механізмів
- •4.1. Силовий аналіз плоских механізмів
- •Знаходження сил інерції та моментів сил інерції ланок механізму
- •Силовий аналіз групи Ассура (2 - 3)
- •Кінетостатика ведучої ланки
- •Визначення зрівноважуючої сили методом "важеля Жуковського"
- •Складаємо рівняння моментів всіх сил відносно полюса
- •5. Динаміка машин. Режими руху машини
- •5.1. Основне рівняння руху машини
- •5.2. Зрівноважування обертових мас.
- •6.Тертя в кінематичних парах.
- •6.1. Види тертя
- •7. Ккд машини
- •7.1. Ккд механізмів і машин, з'єднаних послідовно.
- •8. Кулачкові механізми
- •8.1. Замикання вищих кінематичних вар
- •8.2. Фазові кути кулачкового механізму /фази руху штовхача, профільні кути кулачка/
- •Загальні вимоги до машин та їхніх елементів
- •Розрахунки при проектуванні і конструюванні
- •Навантаження елементів машин Загальні відомості про навантаження
- •Машинобудівні матеріали Сталі, їхнє застосування і методи зміцнення
- •Чавуни та їхні властивості
- •Сплави кольорових металів
- •Неметалеві матеріали
- •Основні механічні характеристики матеріалів
- •Різьбові з'єднання
- •Кріпильні різьбові деталі, їхні конструкції та матеріали
- •Стопоріння різьбових з'єднань
- •Розрахунок витків різьби на міцність
2. Кінематичне дослідження механізмів
Знаходження положень ланок, траєкторій, що описуються певними точками ланок, переміщень, швидкостей і прискорень, кутових швидкостей і прискорень ланок є задачами кінематичного дослідження механізмів. Визначають кінематичні параметри графічним, графоаналітичним, аналітичним і експериментальним методами.
2.1. Побудова планів механізмів
Для визначення положень ланок механізму треба мати кінематичну схему механізму, закон руху ведучої ланки й розміри ланок. Ланки механізму, швидкості та прискорення певних його точок зображатимемо у вигляді ліній певної довжини. Для цього скористуємося масштабним коефіцієнтом, який е відношенням зображуваної величини до відповідного відрізка на кресленні. Масштабний коефіцієнт, який скорочено називають масштабом, позначимо літерою μ з індексом того параметра, який зображено графічно. Наприклад, масштабний коефіцієнт довжини ланок
м/мм.
Побудова плану положень механізму виконується графічно методом засічок.
Нехай треба визначити положення ланок та траєкторії точок механізму, кінематична схема якого задана. Розміри ланок та закон руху ведучої ланки ОА задано.lOA=0,3 м; lAB=0,8; lBC=0,65м; lBD=0,23м; lOE=y=1,1 мlEC=х=0,09 м; 1=0°; 2=90; 1=20 c-1
Центри ваги ланок знаходяться на серединах ланок.
Так як ланка ОА обертається з постійною кутовою швидкістю навколо точки О, то траєкторію точки А є коло радіусом ОА.
Із точки О проводимо коло радіусом 30 мм, тоді масштабний коефіцієнт довжини l = lОА/ОА=0,3 м /30 мм =0,01 м/мм Поділимо коло на 12 однакових частин. Позначимо положення кривошипа ОА в напрямі обертання його А1, А2, А3 і т.д.
По заданим розмірам ланок в масштабі l знаходимо положення нерухомих точок механізму О і С. З точки С проводимо дугу радіусом СВ.
СВ= lCВ/ μl= 0,65 м/0,01 м/мм=65 мм.
Послідовно, із кожної точки А (А1, А2, A3 і т.д.) дугою АВ робимо на цій дузі засічки. Так знаходимо 12 положень точки В.
АВ=lав/μl =0,8 м/0,01 м/мм =80 мм.
Послідовно з'єднуємо точки А і В, В і С. Одержуємо 12 положень механізму. З точки С проводимо дугу СД і одержуємо траєкторію руху точки Д.
СД = (lCB+lBD)/μl= (0,65 м+0,23 м)/0,01 м/мм = 88 мм.
Центри ваги ланок знаходяться на серединах ланок.
2.2. Будування кінематичних діаграм.
Перевага методу кінематичних діаграм– наочність і простота. Розглянемо цей метод на прикладі кривошипно-повзунного механізму, 12 планів якого побудовано раніше. Використавши здобуті дані, спочатку побудуємо графік переміщення SД повзуна як функцію часу t, а потім графічним диференціюванням дістанемо графіки швидкості VД і прискорення aД повзуна .
Для побудови діаграми переміщення – час на осі абсцис відкладемо відрізок X мм, що в масштабі буде часом одного повного оберту кривошипа:
,
де n - частота обертання кривошипа, хв.-1;
-
масштаб часу, с/мм.
Поділимо-відрізок X на 12 рівних частин і в точках 1,2...12 відкладемо вздовж осі ординат відрізки УІ,У2Г..УІ2, які в масштабі зображають переміщення повзуна Д від крайнього лівого положення Д0 за І/12 оберту кривошипа /відповідно 1В1=У1, 2В2=У2, 3В3=У3.
Сполучивши точки 0,ДІ,Д2,Д3..ДІІ плавною кривою, дістанемо діаграму пройдених шляхів SД= SД(t).
Кутова швидкість ведучої ланки ОА
ω1=20 с-1=20 рад/с
Величина швидкості точки А ведучої ланки механізму:
Vа= ω1·lOA=20·0,3=6 м/с
Вектор швидкості точки А спрямований перпендикулярно ланці ОА в напрямку її обертання.
Із
точки Рv – полюса плану швидкостей
– проводимо вектор
мм, що зображає швидкість точки А у
масштабі:
.
Вектор
проводимо перпендикулярно ланці ОА
напрямку обертання.
Для групи 2-3 складаємо систему векторних рівнянь.
.
Швидкість
точки А
відомо по значенню і напряму. Відносна
швидкість
відома
за напрямом – вона перпендикулярна
ланці АВ,
але невідома за величиною. Швидкість
точки С=0,
,
тобто вона знаходиться у полюсі Рv.
Відносна швидкість
перпендикулярна ланці ВС,
але невідома за величиною.
З
кінця вектора
на плані швидкостей проводимо лінію,
перпендикулярну ланці АВ,
а з полюса рv
–
лінію, перпендикулярну ланці ВС.
Точка перетину цих ліній позначимо b.
Вектор
зображає на плані швидкостей абсолютну
швидкість точки В,
ії модуль дорівнює:
VВ=рvbμv=200,2=4 [м/с].
Відносна
швидкість
зображена
на плані швидкостей відрізком
і ії модуль дорівнює:
Vва=bа μv=29 0,2=5,8 [м/с].
Для знаходження швидкості точки Д скористаємося теоремою подібності фігур, які утворюють вектори відносних швидкостей і фігури на плані механізму.
Фігура відносних швидкостей на плані швидкостей подібна фігурі на плані механізму, але повернена відносно останньої на 90° у напрямі кутової швидкості фігури механізму.
[мм].
Відклавши
на продовженні відрізка
(
)
відрізок bd=7
мм одержимо точку d.
Модуль абсолютної швидкості точки Д:
VДВ=рVdV=70,2=1,4 [м/с].
Швидкості центрів ваги знаходимо теж за теоремою подібності:
[м/с];
[м/с];
[м/с].
Кутова швидкість ланки ОА відома =20 с-1 має напрям проти руху годинникової стрілки. Кутова швидкість ланки АВ
с-1.
Ця
швидкість має напрям проти руху
годинникової стрілки. Для знаходження
цього перенесемо уявно відрізок (
),
що зображує
у
точку В
механізму. Він показує в якому напрямку
обертається точка В і всі інші точки
ланки АВ навколо точки А.
Кутова швидкість ланки СД
с-1
і
має напрям по годинникової стрілці. Для
визначення цього перенесемо уявно
відрізок (
),
що зображає
у точку В механізму. Він показує, в якому
напрямку обертається точка В і всі інші
точки ланки ВС навколо точки С.
Побудова плану прискорень здійснюється в тій ж послідовності, що і план швидкостей.
аА=аО+аАО; аО=0, то аА=аАО
.
Так як ланка АО рухається рівномірно (VA=const), то аAO=0. Тоді
[м/с2].
В
ектор
має
напрям уздовж ланки ОА від точки А
до точки О, тобто до центру обертання.
З
точки ра
– полюса плану прискорень – проводимо
відрізок довільної довжини (
мм), що зображає вектор прискорення аА
в масштабі
.
Відрізок
проводимо паралельно ОА
у напрямі від точки А
до точки О.
Для групи 2-3 складаємо векторну систему рівнянь
.
Прискорення точки А відоме за модулем, значенню і напрямом. Прискорення точки С дорівнює 0, тобто точка С знаходиться у полюсі. Прискорення аnва паралельне ВА і спрямоване від точки В до точки А. Значення цього прискорення
[м/с2].
Прискорення аАВ перпендикулярне ВА. Модуль цього прискорення поки що невідомий.
Прискорення аnBC паралельне ВС і спрямоване від точки В до точки С. Модуль цього прискорення
[м/с2].
Прискорення
аАВ
перпендикулярно
ВС,
модуль цього прискорення поки що
невідоме. З кінця вектора
проводимо пряму, паралельну ВА,
у напрямі від точки В
до точки А.
На ній відкладаємо вектор
,
що зображує прискорення аnBA
Величина
цього вектора
[мм].
З точки п проводимо пряму, перпендикулярну, що зображує напрям аAB.
З
полюса ра, тобто з точки
С, проводимо пряму, паралельну ВС
у напрямі від точки В до точки С.
На ній відкладаємо вектор
,
що зображує прискорення аnBС
.Величина цього вектора
[мм].
З точки т проводимо пряму, перпендикулярну ВС, яка зображує напрям аВС. Точка перетину цього перпендикуляру з перпендикуляром, проведеним з точки п, позначимо точкою b. З’єднаємо точку b з полюсом І точкою а.
Абсолютне прискорення точки В
[м/с2].
Відносне прискорення
[м/с2].
Для знаходження прискорень точки Д та центрів ваги, скористаємося теоремою подібності фігур, утворених векторами відносних прискорень і фігур на плані механізму:
Фігура відносних прискорень на плані прискорень подібна фігурі на плані механізму, але повернена відносно неї на 180° - у напрямі кутового прискорення фігури. Кут визначається з рівності.
.
Відклавши
на продовженні вектора
відрізок
bd=8,8
мм, одержуємо точку d.
Модуль абсолютного прискорення точки Д
[м/с2].
Модулі тангенціальних прискорень та прискорень центрів ваги:
[м/с2];
[м/с2];
[м/с2];
[м/с2];
[м/с2].
Кутове прискорення ланки ОА дорівнює 0.
Кутове прискорення ланки АВ
[с-2].
Це прискорення спрямоване проти руху годинникової стрілки. Щоб визначити його напрям, переносимо уявно вектор аBA (відрізок (mb)) в точку В механізму і розглядаємо рух цієї точки відносно точки А по напряму прискорення аBA.
[с-2]
і має напрям проти годинникової стрілки.
