58.Законодавчі основи функціонування векселів

У нашій незалежній державі вперше вексель дістав права громадян-

ства з ухваленням Закону України «Про цінні папери та фондову бір-

жу» (1991 р.). Однак рух векселя почався дещо пізніше з прийняттям

Кабінетом Міністрів України і Національним банком України Поста-

нови «Про застосування векселів у господарському обороті України»

(1992 р.) та розробки на її основі «Положення про переказний і про-

стий вексель» (1992 р.). Подальше правове забезпечення вексельного

права в Україні пов’язано з приєднанням України (1999 р.) до Женев-

ської конвенції щодо векселя, яку було ратифіковано Верховною Ра-

дою у 2000 р., а також ухваленням у 2001 р. Закону України «Про обіг

векселів в Україні».

В Україні вексель випускається у зв’язку з наданими товарами, ви-

конаними роботами або наданими послугами. Винятки становлять век-

селі Міністерства фінансів, Державного казначейства, Національного

банку України і комерційних банків.

Введення векселя в Україні відбувається досить важко. Це обумов-

лено цілою низкою причин. Серед них можна назвати новизну комер-

ційного розрахунку, відсутність досвіду роботи з векселем, низький рі-

вень культури взаємовідносин суб’єктів господарювання, і, як наслідок,

відсутність довіри між партнерами за угодами, важке економічне стано-

вище України, що виявилося в довготривалому падінні промислового

і сільськогосподарського виробництва, масові неплатежі підприємств,

відносна нерозвиненість інфраструктури ринку й інші причини.

Однак незважаючи на зазначені обставини, процес упроваджен-

ня векселя в господарський оборот в Україні вже став фактом. Цьому

сприяли два Укази Президента України від 14.09.1994 р. і від 26.07.1995

р., спеціально присвячені проблемі розширення сфери обігу векселів і

більш інтенсивному їх використанню у взаємних розрахунках підпри-

ємств. Основні ідеї цих двох указів зводяться до необхідності, по-перше,

вирішити хоча б частково проблему взаємної заборгованості суб’єктів

підприємницької діяльності, використовуючи такий інструмент як век-

сель, по-друге, дати імпульс до формування ринку боргів в Україні.

Звичайно, не можна сказати, що ідеї названих указів були повніс-

тю реалізовані у практиці господарювання, але певний поштовх у

цьому напрямку все ж мав місце. Об’єктивні процеси, що відбувають-