- •1. Роль грошей у ринковій економіці.
- •2. Походження грошей.
- •3. Функція грошей як міри вартості і засобу платежу
- •4. Засіб обігу, нагромадження, світові гроші
- •5. Походження та види кретидтних грошей
- •6. Походження векселя. Правові основи обігу
- •7. Вексель та його атрибути
- •8. Простий і переказний вексель
- •9. Індосамент і його види
- •10. Протест по векселю. Право регресу вимог
- •11. Цесія, її відмінності від індосаменту
- •12. Операції банка з векселем
- •13. Вексельний обіг в Укр. Казначейські і податкові векселя
- •14. Банкнота та її відмінності від векселя, казначейських білетів
- •15. Чек і особоливості його обігу. Чек в Україні
- •16. Кредитні картки
- •17. Класична кількісна теорія грошей
- •18. Трансакційний варіант кількісної теорії. Кембриджська версія
- •19. Кейнсіанське трактування кільк теорії. Монетаризм
- •20. Поняття грошового обігу. Грошові потоки і їх балансування
- •21. Суть закону кількості грошей. Монетизація ввп
- •22. Маса грошей. Базові гроші, грошові агрегати
- •23. Безготівковий обіг
- •24. Платіжні засоби та документооборот при безготівковому
- •25. Готівковий грошовий обіг
- •26. Фінансовий ринок
- •27. Пропозиція грошей
- •28. Грошова система
- •29. Біметалічні грош системи. Закон Грешема
- •30. Попит на гроші
- •31. Україна і її співпраця з міжнародними вал-фін організаціями
- •32. Валютне регулювання
- •33. Процент за кредит. Норма проценту
- •34. Небанківські кредитні установи (парабанки)
- •35. Нбу і комерційні банки
- •36. Грошово-кредитна політика нбу
- •37. Типи і види грошових реформ
- •38. Грошова реформа в Україні 1996
- •39. Міжнародний валютний фонд (мвф), його функції
- •40. Світовий банк (св)
- •41. Паперові гроші
- •42. Кредит державний і міжнародний
- •43. Комерційний, банківський,споживчий кредит
- •44. Банківська система України. Банківське кредитування
- •45. Європейська валютна система (євс)
- •46. Ямайська валютна угода
- •47. Кредитна сиситема
- •48. Комерційний банк, його функції
- •49. Інвестиційні компанії та фонди
- •50. Кредитні спілки
- •51. Центральний банк (цб). Нбу
- •52. Бреттон-Вудська валютна система
- •53. Конвертованість валюти
- •54. Довірчі товариства, пенсійні,страхоі компанії
- •55. Валютне регулювання
- •56. Інфляція в Україні
- •57. Небанківські кредитні установи (парабанки)
- •58.Законодавчі основи функціонування векселів
49. Інвестиційні компанії та фонди
Один із найбільш важливих елементів системи парабанків — це ін-
вестиційні компанії і фонди. Історія їх масового виникнення бере по-
чаток від межі між ХІХ та ХХ ст., хоч перша інвестиційна компанія
виникла ще в 1822 р. у Бельгії.
У сучасних умовах інвестиційна компанія — це інститут колек-
тивного інвестування, який за своїм головним функціональним призна-
ченням є установою, що об’єднує індивідуальні заощадження і надає
своїм пайовикам, у тому числі і тим, хто не має значних заощаджень,
можливість вкласти їх у цінні папери та інші активи. Ця установа
виступає в ролі інституту, який забезпечує управління інвестиціями
багатьох індивідуальних власників капіталу.
Інвестиційні компанії бувають відкритого й закритого типу. Компа-
нії закритого типу — це організації, які випускають чітко визначену кіль-
кість інвестиційних сертифікатів, що продаються інвесторам. Зазначені
цінні папери інвестор не може повернути інвестиційній компанії для їх
погашення, через це такі інвестиційні сертифікати і акції є неліквідними.
Інвестиційні компанії відкритого типу відрізняються від закритих
тим, що вони у встановлений термін, а досить часто і в будь-який мо-
мент часу можуть придбати випущені ними в обіг інвестиційні сер-
тифікати, або акції. Таким чином, цінні папери таких компаній ма-
ють надзвичайно високу ліквідність. Відкриті інвестиційні компанії
дуже привабливі для інвестора (особливо дрібного), але водночас це
пов’язано з небезпекою наростаючого погашення інвестиційних сер-
тифікатів, з можливим банкрутством таких компаній.
Стійкість
відкритих інвестиційних компаній посилюється дією цілої низки
причин, серед яких як головні і найбільш поширені такі
• зростання заощаджень населення, що дає змогу частину до-
ходів постійно перетворювати в капітал і забезпечувати його
диверсифікацію;
• зростання рівня масової економічної культури населення, що
дає можливість інвестору орієнтуватись у своїй стратегії з ура-
хуванням певних закономірностей розвитку фінансового ринку;
• стабільна й досить досконала (принаймні у високорозвинених
країнах) система законодавства, що забезпечує досить висо-
кий рівень захисту інтересів інвестора;
• розвинута система комерційних структур, що спеціалізуються
на страхуванні підприємницьких ризиків;
• прозорість ринку цінних паперів і наявність доступу до
об’єктивної інформації про діяльність його агентів.
. Становлення ринкової економіки в Україні й гострота проблеми
інвестиційних ресурсів обумовлюють необхідність розвитку інвести-
ційних інститутів. В Україні вони виникли ще до того, як з’явились
перші законодавчі акти, що регламентували їх діяльність. Відставан-
ня нормативної бази від реального процесу ліквідовано тільки на
початку 1994 р., коли Президент України підписав Указ «Про інвес-
тиційні фонди і інвестиційні компанії». Згодом у 2001 р. прийнято
Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та
корпоративні інвестиційні фонди)».
Відповідно до указу Президента України передбачено створення
інститутів взаємного інвестування у формі інвестиційних фондів та
інвестиційних компаній. Основна різниця між ними знаходилась у
площині їх різних можливостей на ринку цінних паперів. Так, інвес-
тиційні фонди створювалися як інститути спільного інвестування,
тоді як інвестиційна компанія виступала як професійний торговець
на ринку цінних паперів, крім того, за певних умов мала змогу здій-
снювати і колективне інвестування. Між ними була також різниця в
припустимих формах організаційної структури, в розмірах статутно-
го фонду і т. ін.
Інвестиційний фонд в Україні створювався як юридична особа
надзвичайною функцією якої було спільне інвестування. Його ор-
ганізаційна форма визначалася у вигляді акціонерного товариства
закритого типу зі статутним фондом не менше 2 тис. мінімальних
зарплат. Статутний фонд формувався за рахунок грошових коштів,
цінних паперів і нерухомого майна його засновників та учасників.
Інвестиційні фонди, відповідно до Указу Президента України від
1994 р., могли бути як відкритими, так і закритими.
