Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Groshi.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
678.91 Кб
Скачать

49. Інвестиційні компанії та фонди

Один із найбільш важливих елементів системи парабанків — це ін-

вестиційні компанії і фонди. Історія їх масового виникнення бере по-

чаток від межі між ХІХ та ХХ ст., хоч перша інвестиційна компанія

виникла ще в 1822 р. у Бельгії.

У сучасних умовах інвестиційна компанія — це інститут колек-

тивного інвестування, який за своїм головним функціональним призна-

ченням є установою, що об’єднує індивідуальні заощадження і надає

своїм пайовикам, у тому числі і тим, хто не має значних заощаджень,

можливість вкласти їх у цінні папери та інші активи. Ця установа

виступає в ролі інституту, який забезпечує управління інвестиціями

багатьох індивідуальних власників капіталу.

Інвестиційні компанії бувають відкритого й закритого типу. Компа-

нії закритого типу — це організації, які випускають чітко визначену кіль-

кість інвестиційних сертифікатів, що продаються інвесторам. Зазначені

цінні папери інвестор не може повернути інвестиційній компанії для їх

погашення, через це такі інвестиційні сертифікати і акції є неліквідними.

Інвестиційні компанії відкритого типу відрізняються від закритих

тим, що вони у встановлений термін, а досить часто і в будь-який мо-

мент часу можуть придбати випущені ними в обіг інвестиційні сер-

тифікати, або акції. Таким чином, цінні папери таких компаній ма-

ють надзвичайно високу ліквідність. Відкриті інвестиційні компанії

дуже привабливі для інвестора (особливо дрібного), але водночас це

пов’язано з небезпекою наростаючого погашення інвестиційних сер-

тифікатів, з можливим банкрутством таких компаній.

Стійкість

відкритих інвестиційних компаній посилюється дією цілої низки

причин, серед яких як головні і найбільш поширені такі

• зростання заощаджень населення, що дає змогу частину до-

ходів постійно перетворювати в капітал і забезпечувати його

диверсифікацію;

• зростання рівня масової економічної культури населення, що

дає можливість інвестору орієнтуватись у своїй стратегії з ура-

хуванням певних закономірностей розвитку фінансового ринку;

• стабільна й досить досконала (принаймні у високорозвинених

країнах) система законодавства, що забезпечує досить висо-

кий рівень захисту інтересів інвестора;

• розвинута система комерційних структур, що спеціалізуються

на страхуванні підприємницьких ризиків;

• прозорість ринку цінних паперів і наявність доступу до

об’єктивної інформації про діяльність його агентів.

. Становлення ринкової економіки в Україні й гострота проблеми

інвестиційних ресурсів обумовлюють необхідність розвитку інвести-

ційних інститутів. В Україні вони виникли ще до того, як з’явились

перші законодавчі акти, що регламентували їх діяльність. Відставан-

ня нормативної бази від реального процесу ліквідовано тільки на

початку 1994 р., коли Президент України підписав Указ «Про інвес-

тиційні фонди і інвестиційні компанії». Згодом у 2001 р. прийнято

Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та

корпоративні інвестиційні фонди)».

Відповідно до указу Президента України передбачено створення

інститутів взаємного інвестування у формі інвестиційних фондів та

інвестиційних компаній. Основна різниця між ними знаходилась у

площині їх різних можливостей на ринку цінних паперів. Так, інвес-

тиційні фонди створювалися як інститути спільного інвестування,

тоді як інвестиційна компанія виступала як професійний торговець

на ринку цінних паперів, крім того, за певних умов мала змогу здій-

снювати і колективне інвестування. Між ними була також різниця в

припустимих формах організаційної структури, в розмірах статутно-

го фонду і т. ін.

Інвестиційний фонд в Україні створювався як юридична особа

надзвичайною функцією якої було спільне інвестування. Його ор-

ганізаційна форма визначалася у вигляді акціонерного товариства

закритого типу зі статутним фондом не менше 2 тис. мінімальних

зарплат. Статутний фонд формувався за рахунок грошових коштів,

цінних паперів і нерухомого майна його засновників та учасників.

Інвестиційні фонди, відповідно до Указу Президента України від

1994 р., могли бути як відкритими, так і закритими.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]