29. Біметалічні грош системи. Закон Грешема

Біметалічні системи — це такі системи, в яких роль загального еквівалента виконують два грошових метали: золото й срібло.

Панівною системою у період з XVI до кінця XIX ст. був біметалізм

Недоліки:

1. Наявність двох грошових металів, що істотно розрізнялись за своєю вартістю, спричинила існування двох цін товарів: у золоті й у сріблі. Це було пов’язано з тим, що кожний із цих металів виконував роль загального еквівалента, а отже, і функцію міри вартості.

2. Глибинним і дійсно об’єктивним недоліком біметалічної системи, який зрештою привів до її заміни монометалічною системою, виявилось те, що в такій системі постійно порушувався закон вартості. Це було викликано тим, що умови видобутку золота й срібла постійно змінювалися, а це призводило до зміни вартості цих металів.

Яскравим прикладом цього служать процеси грошового обігу між Англією, Францією і Голландією, що склалися у XVIII ст.

Законами Англії у XVIII ст. співвідношення між золотом і сріблом було встановлено в пропорції 1 : 15,5. У цей же період у Франції і Голландії співвідношення даних грошових металів зафіксовано в пропорції 1:15. У цих умовах в Англії купцям із Голландії і Франції стало вигідно продавати свій товар за срібло й вивозити його в Голландію або Францію, де за нього можна було купити більше золота. Це призводило до того, що недооцінений метал (кращі гроші) зникали з обігу, витискувались переоціненим грошовим, металом (гірші гроші). Підтвердженням цього став той факт, що в Англії за 15 років у період із 1702 по 1717 р. золотих монет накарбували у 32 рази більше, ніж срібних.

Це явище увійшло в економічну літературу як економічний закон, суть його зводиться до того, що »гірші гроші» витискують з обігу »кращі». Відкриття цього закону шотландський економіст XIX ст. Г. Маклеод приписує англійському державному діячеві і фінансисту XVI ст. Т. Грешему (1519—1579 рр.), і в науці він широко відомий як закон Грешема. Однак фахівцями з історії економічної думки встановлено, що цей закон сформульовано у 1526 р. польським ученим М. Коперником, а ще раніше, у 1300 p., цей причинно-наслідковий зв’язок виявив французький економіст Н. Орезм.

Дія закону Грешема особливо чітко виявляється в умовах біметалізму. Однак він має місце і в грошових системах, в яких є вільний обмін паперових грошей на золото. Особливо це помітно під час інфляції, коли гірші гроші (паперові) витискають з обігу кращі (золоті монети).

30. Попит на гроші

Товарне виробництво викликає до життя таке явище, як попит на гроші.

Суб'єкт господарювання в умовах ринкової економіки завжди мають потребу в грошах. Ці гроші необхідні їм, з одного боку, для задоволення своїх потреб, а з іншого — вони необхідні їм для того, щоб використати гроші як актив. Отже, попит на гроші з боку осіб формується під впливом як трансакційного мотиву, так і мотиву використання грошей як ак­тиву.

Залежність сукупного попиту на гроші від процентної ставки і від зміни доходу

Попит зменшується зі зростанням відсотка.

Вплив факторів:

—Зростання ціни (інфляція) приводить до пропорційного но­мінального зростання попиту на гроші. Якщо ж зростання цін відбувається одночасно з певним збільшенням реального ВВП, то на величину його зростання збільшується попит на гроші.

—Збільшення норми доходу від збереження грошей в альтер­нативній формі посилює мотивацію індивіда до збереження гро­шей у вигляді депозиту та вкладу, або у вигляді цінних паперів. Це зменшує попит на гроші.

—Зміна реальних доходів (прибутків підприємців, заробітної плати найманих робітників та трансфертів у населення, яке не займається підприємницькою діяльністю і не має роботи), що проявляється в їх зростанні, приводить до збільшення попиту на реальні грошові залишки.

—Зростання доходу. З його збільшенням збільшується й по­пит на гроші для трансакційних витрат.

—Зміна в періодичності виплати заробітної плати.

—Час, що відводиться в суспільстві в середньому на оплату рахунків

—Доступність кредиту для населення і господарюючих суб'єктів.

Ураховуючи те, що трансакційний попит на гроші (М') є функці­єю від доходу (Q), а попит на гроші як на активи (М") є функці­єю від норми відсотка (г), можна вивести формулу сукупного по­питу (Md) на гроші.

Md = M'(Q) + М"(г)

Отже, сукупний попит на гроші складається з трансакційного попиту і попиту на гроші як на активи. Кількісно цей попит, як­що його позначити як Md, дорівнюватиме усім трьом агрегатам Md =М1 + М₂ + М₃.