27. Пропозиція грошей

Пропозиція грошей у своїх загальних розмірах має визначитись попитом на них. Саме це принципове положення повинно бути висхідним, базовим при визначенні загальних обсягів емісії грошей.

П ропозиція грошей може змінюватись під впливом різних чинників і, перш за все, під впливом змін у монетарній політиці держави. Унаслідок цього вертикальна лінія Ms, що відображає пропозицію грошей, може переміститись у положення Msi (скорочення пропозиції), або в положення Ms2 (збільшення пропозиції грошей).

У сучасних умовах теоретичні засади стосовно формування пропозиції грошей базуються на кількох визначальних моментах монетаристської концепції.

• Пропозиція грошей — це незалежний від функціонування економіки показник. Проте цю незалежність не можна трактувати абсолю тно. У кінцевому варіанті грошова маса, що пропонується для обігу, визначається розміром того сукупного продукту, який вироблено в суспільстві. Маса грошей, які пропонуються до обігу в грошовій сфері з урахуванням швидкості обігу однойменної грошової одиниці, може бути більшою від обсягів ВВП.

• Незалежність, екзогенність пропозиції грошей не може бути абсолютною. Вона має свої певні обмеження, які полягають у тому, що »відрив» пропозиції грошей від динаміки та обсягів виробленого в суспільстві продукту, є більш-менш визначеною величиною.

• Збільшення грошової маси безпосередньо стимулює розвиток виробництва через збільшення витрат і посилення попиту на товари, що, у свою чергу, спонукає товаровиробника до збільшення обсягів виробництва.

• Держава може втручатись у регулювання пропозиції грошей, але це втручання має бути обмеженим. Вона не може надмірно збільшувати пропозицію грошей на грошовому ринку.

Маса грошей, або їх пропозиція, дорівнює грошовій базі. Грошовий мультиплікатор — це той коефіцієнт, що визнача­ється способом поділу 100 на норму обов'язкових банківських резервів. Це дещо спрощений варіант розрахунку грошового му­льтиплікатора. Його ще можна визначити за формулою:

У формуванні пропозиції грошей вирішальну роль відіграє центральний банк. Пропозиція грошей формується за рахунок певних елементів грошової маси. Першим таким елементом є грошова база, або гроші підвищеної ефективності. До складу цього елементу входить готівка, що знаходиться в обігу, а також готівка в касах банків. До грошової бази входять також обов’язкові банківські резерви, норму яких, як правило, встановлює центральний банк.

Розрахований таким чином грошовий мультиплікатор, по­множений на грошову базу (МИ) дає нам величину грошової ма­си. Визначити грошову масу можна за формулою:

28. Грошова система

Грошова система - форма організації грошового обороту в країні, встановлена загальнодержавними законами. Ці закони визначають основні принципи, правила, нормативи та інші вимоги, що регламентують відносини між субєктами грошового обороту.

Металева грошова система — це така система, основу якої складають повноцінні металеві гроші. У такій системі згодом з’являються банкноти, які розмінювались на золото, і паперові гроші, але визначальним елементом залишались благородні метали. Коли ж повноцінні гроші виходять з обігу і повністю замінюються паперовими, починає діяти паперова грошова система.

У період існування металевих систем уже в середньовіччя грошові системи являють собою досить складну форму організації грошового обігу, яка включає такі елементи:

—Повноцінні гроші.

—Неповноцінні гроші.

—Банкноти.

—Казначейські білети.

Повноцінні гроші— це гроші, що мають свою вартість, і саме цю вартість покладено в основу виконання ними ролі загального еквівалента.

Неповно­цінні гроші, тобто ті гроші, що викарбувані з негрошового ме­талу. При золотому монометалізмі, коли роль загального еквіва­лента закріплена тільки за золотом, до таких металів, крім міді, бронзи й інших металів належить також срібло. Неповноцінні гроші мають власну вартість, але вона менше тієї вартості, яку вони становлять, тому стосовно до них неможливо застосування правила вільного карбування.

Банкнота як одна з форм кредитних грошей відрізняється від паперових грошей тим, що не має примусового ходіння і забез­печується золотом та іншими активами банку. Згодом банкнота втрачає ці особливості і, по суті, нічим не відрізняється від папе­рових грошей.

Казначейсь­кі білети — нерозмінні грошові знаки, що випускаються казна­чейством. Держава використовує їх для покриття бюджетного дефіциту. Головна відмінність казначейських білетів від банкнот зводиться до примусового характеру їх обігу і нерозмінності на золото.