- •Міністерство освіти і науки України
- •Ім. А. С. Макаренка
- •Москаленко м.П.
- •Фізіологія рослин
- •Частина іі
- •Друкується згідно з рішенням вченої ради Сумського державного педагогічного університету ім. А.С Макаренка
- •Пропонуються розділи „Клітинне дихання”, „Фотосинтез”, „Водний режим”, „ Стійкість”, питання до семінарських занять.
- •Розділ 1. Клітинне дихання
- •1.1. Коротка характеристика атф
- •1.2. Аеробне дихання
- •Піровиноградна кислота (с3)
- •Цикл лимонної кислоти (Цикл Кребса) атф
- •Окисне декарбоксилування піровиноградної кислоти
- •Цикл Кребса (цикл трикарбонових кислот, лимоннокислий цикл)
- •Електронтранспортний ланцюг (дихальний ланцюг)
- •З овнішня мембрана мітохондрій
- •1.3. Пентозофосфатний шлях
- •1.4. Гліоксилатний цикл
- •3Фосфогліцериновий β-окислення
- •Ацетил-СоА
- •1.5 Анаеробне дихання. Бродіння
- •1.6 Фактори, які впливають на інтенсивність дихання
- •Питання до семінарських занять Заняття і
- •Заняття іі
- •Розділ 2. Фотосинтез
- •2.1. Загальна схема фотосинтезу
- •Поглинання сонячного світла
- •Фіксація вуглецю (ассиміляція вуглецю, синтез органічних речовин)
- •2.2 Світлова фаза фотосинтезу
- •400 Довжина хвилі (нм) 700
- •2.3. Темнова фаза фотосинтезу
- •2.4. Фотодихання
- •2.7 Фактори, які впливають на інтенсивність фотосинтезу
- •Питання до семінарських занять Заняття і
- •Заняття іі
- •Заняття ііі
- •Розділ 3. Водний режим
- •3.1 Водний обмін на рівні клітини
- •3.2 Надходження води до рослини
- •3.3 Транспірація та кореневий тиск
- •Питання до семінарських занять Заняття і
- •Розділ 4. Стійкість
- •4.1. Стійкість до посухи та перегрівання
- •4.2. Холодостійкість та морозостійкість
- •4.3. Солестійкість
- •4.4. Стійкість до патогенних мікроорганізмів
- •Питання до семінарських занять Заняття і
- •Перелік рекомендованої літератури
- •40002, Суми, вул. Роменська, 87
Окисне декарбоксилування піровиноградної кислоти
Цей етап відбувається в матриксі мітохондрій, куди ПВК потрапляє із цитоплазми, пройшовши дві мембрани мітохондрій. Зовнішня мембрана мітохондрій легко пропускає багато речовин. Внутрішня мембрана має меншу проникність взагалі, але гарну для ПВК та НАДН2. Перед тим, як потрапити до циклу Кребса, піровиноградна кислота окислюється і декарбоксилюється. Ця реакція, як і всі реакції окислення, екзергонічна (екзотермічна). Водень, що виділяється під час даної реакції, йде на відновлення НАД+ до НАДН2:
СН3
| СоА СН3
С ═ О
|
|
С ═ О + СО2
С ═ О |
| СоА
ОН НАД+ НАДН2 Ацетил-Соа
ПВК
(С3)
Від піровиноградної кислоти залишається двохвуглеца сполука (С2), так звана ацетильна група - СН3СО, виділяється дві молекули СО2 і синтезуються дві молекули НАДН2. Зміст цього проміжного етапу - у подальшому окисленні і декарбоксилуванні глюкози, точніше того, що залишилося від глюкози після гліколізу – піровиноградної кислоти.
Далі в дію вступає кофермент А (СоА) - високомолекулярна органічна сполука з п’яти і шестичленними циклами, яка включає нуклеотид і пантотенову кислоту. СоА утворює з ацетилом транспортний комплекс ацетил–СоА, у складі якого ацетильна група переміщується до ферментів циклу Кребса, які продовжують окислення субстрату.
Цикл Кребса (цикл трикарбонових кислот, лимоннокислий цикл)
Ферменти циклу Кребса локалізовані в матриксі мітохондрій.
Ацетил кофермент А спрямовується у цикл Кребса. Ацетил СоА віддає свою ацетильну групу (С2) щавелеоцтовій кислоті, в результаті чогоутворюється лимонна кислота (С6). Звільнений кофермент А повертається за наступною ацетильною групою, щоб принести її в цикл Кребса. Під дією ряду ферментів у циклі два з шести вуглецевих атомів окислюється до СО2 і щавелеоцтова кислота регенерується. Таким чином, процес стає циклічним. При послідовному декарбоксилуванні в циклі Кребса ά – кетоглутарової та янтарної кислоти два атоми вуглецю ацетилу окислюються до СО2. При цьому декарбоксилуванні використовується кисень, що відщеплюється від двох молекул води. Тому таке декарбоксилування називається окисним.
У результаті всіх реакцій окислення вуглецевих атомів виділяється енергія, достатня для перетворення 1 молекули АДФ у АТФ (субстратне фосфорилювання) та утворення 3 молекул НАДН2 із НАД+, а також однієї молекули переносника водню ФАДН2 із ФАД+ .
Загальне рівняння циклу Кребса:
Оксалоацетат + ацетил – СоА +АДФ + 3НАД+ + ФАД+ → Оксалоацетат + 2СО2 +
(С4) (С2) (С4)
+СоА + АТФ + 3НАДН2 + ФАДН2.
Оскільки при окисленні молекули глюкози утворюється 2 молекули Ацетил – СоА, то для повного окислення молекули глюкози повинно пройти два обороти циклу.
Загальну схему циклу Кребса можна представити у такому вигляді:
Ацетил СоА
(С2)
СоА
Оксалоацетат (С4)
Цитрат
(С6)
НАД+
НАДН2
НАДН2
СО2
НАД+
Малат (С4)
ά – Кетоглутарат (С5)
НАД+
НАДН2
АДФ + Фн
Фумарат (С4)
ФАДН2
АТФ
(субстратне
фосфорилювання)
ФАД+
СО2
Сукцинат (С4)
Підсумки функціювання циклу Кребса.
1. Кожна молекула ацетилу окислюється до двох молекул СО2.
2. На різних етапах цикла Кребса атоми водню відщеплюються від субстрату і відновлюють коферменти НАД+ і ФАД+ до НАДН2 і ФАДН2.
3. Одна молекула АТФ утворюється при кожному обороті циклу Кребса в ході субстратного фосфорилювання.
4. 3 молекули НАДН2 і 1 молекула ФАДН2 спрямовуються у електронтранспортний ланцюг.
