- •Міністерство освіти і науки України
- •Ім. А. С. Макаренка
- •Москаленко м.П.
- •Фізіологія рослин
- •Частина іі
- •Друкується згідно з рішенням вченої ради Сумського державного педагогічного університету ім. А.С Макаренка
- •Пропонуються розділи „Клітинне дихання”, „Фотосинтез”, „Водний режим”, „ Стійкість”, питання до семінарських занять.
- •Розділ 1. Клітинне дихання
- •1.1. Коротка характеристика атф
- •1.2. Аеробне дихання
- •Піровиноградна кислота (с3)
- •Цикл лимонної кислоти (Цикл Кребса) атф
- •Окисне декарбоксилування піровиноградної кислоти
- •Цикл Кребса (цикл трикарбонових кислот, лимоннокислий цикл)
- •Електронтранспортний ланцюг (дихальний ланцюг)
- •З овнішня мембрана мітохондрій
- •1.3. Пентозофосфатний шлях
- •1.4. Гліоксилатний цикл
- •3Фосфогліцериновий β-окислення
- •Ацетил-СоА
- •1.5 Анаеробне дихання. Бродіння
- •1.6 Фактори, які впливають на інтенсивність дихання
- •Питання до семінарських занять Заняття і
- •Заняття іі
- •Розділ 2. Фотосинтез
- •2.1. Загальна схема фотосинтезу
- •Поглинання сонячного світла
- •Фіксація вуглецю (ассиміляція вуглецю, синтез органічних речовин)
- •2.2 Світлова фаза фотосинтезу
- •400 Довжина хвилі (нм) 700
- •2.3. Темнова фаза фотосинтезу
- •2.4. Фотодихання
- •2.7 Фактори, які впливають на інтенсивність фотосинтезу
- •Питання до семінарських занять Заняття і
- •Заняття іі
- •Заняття ііі
- •Розділ 3. Водний режим
- •3.1 Водний обмін на рівні клітини
- •3.2 Надходження води до рослини
- •3.3 Транспірація та кореневий тиск
- •Питання до семінарських занять Заняття і
- •Розділ 4. Стійкість
- •4.1. Стійкість до посухи та перегрівання
- •4.2. Холодостійкість та морозостійкість
- •4.3. Солестійкість
- •4.4. Стійкість до патогенних мікроорганізмів
- •Питання до семінарських занять Заняття і
- •Перелік рекомендованої літератури
- •40002, Суми, вул. Роменська, 87
2.1. Загальна схема фотосинтезу
Перший етап перетворення світлової енергії в енергію хімічних зв’язків - це поглинання сонячного світла. Під час цього етапу, який ще називають світловим, або світловою фазою фотосинтезу, створюється два головних проміжних продукти – АТФ та НАДФН2. Необхідність створення цих речовин полягає у їх використанні в темновій фазі.
Світлові реакції здійснюються в порожнині тилакоїду, а темнові – в матриксі хлоропласту. Схематично головні етапи фотосинтезу можна зобразити так:
hυ
Поглинання сонячного світла
І
О2
ПЕРЕНЕСЕННЯ
ЕЛЕКТРОНІВ
НАДФН2 АТФ
--------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Фіксація вуглецю (ассиміляція вуглецю, синтез органічних речовин)
ІІ
СО2,
Н2О
(СН2О) n
(Вуглевод)
Над пунктирною лінією (І) – світлова фаза фотосинтезу, під нею (ІІ)- темнова фаза фотосинтезу.
У темновій фазі фотосинтезу відбувається синтез органічних речовин з використанням вуглекислого газу і води, а також АТФ і НАДФН2. Під час реакцій темнової фази створюються численні проміжні речовини, які за своєю хімічною активністю будуть різними, в тому числі і хімічно інертними. Якщо їх залишити в такому вигляді, то ланцюг послідовних реакцій перерветься через те, що ці речовини не будуть вступати в наступні хімічні перетворення. Дані сполуки необхідно перевести в хімічно активний стан. Вони стають хімічно активними після фосфорилювання – приєднання фосфатної групи від АТФ, створеної в світловій фазі.
НАДФН2 є коферментом, який переносить два атоми водню із однієї реакції в іншу. В темновій фазі фотосинтезу атоми водню із НАДФН2 використовуються на відновлення вуглецю СО2 із ступенем окислення +4 до вуглецю із ступенем окислення 0 у складі органічної речовини, яка є остаточним продуктом фотосинтезу. НАДФН2 легко віддає атоми водню на відновлення вуглецю, при цьому сам окислюється до НАД+. Останній легко приєднує атоми водню у світловій фазі фотосинтезу, переходячи у свою відновлену форму НАДФН2.
2.2 Світлова фаза фотосинтезу
Поглинання сонячного світла
Перший етап перетворення світлової енергії в хімічну - це поглинання сонячного світла. Функцію первинного сприйняття сонячного світла виконує пігмент хлорофіл. Молекула хлорофілу є органічною молекулою, яка складається з порфиринового кільця (голови), стінки якого утворені з молекул органічних речовин циклічної будови з полуторними зв’язками. До складу кільця входять також атоми азоту, здатні взаємодіяти з атомом магнію, розташованим у центрі порфиринового кільця.
Розташування молекули хлорофілу в мембрані тилакоїду зображено на рис.. 4
Рис. 4.
Розташування молекули хлорофілу у мембрані тилакоїду
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------- Зовнішня мембрана хлоропласту
----------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Строма хлоропласту
Мg Порфиринове кільце
(„голова хлорофілу”)
-
-----------------------------------------------------------------------------------------------------
---------
Внутрішня тембр.
хлоропласту
(
мембрана
тилакоїду)
Вуглеводний „хвіст”
Ліпіди
хлорофілу
----------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Порожнина тилакоїду
До порфиринової „голови” приєднаний довгий вуглеводневий „хвіст”, гідрофобний і ліпофільний за своїми властивостями. Його основна функція – закріплення молекули хлорофілу в мембрані тилакоїду – внутрішній мембрані хлоропласту. „Голова” хлорофілу гідрофільна, тому вона виступає над поверхнею мембрани тилакоїду і обернена в строму хлоропласту. Функція „голови” – сприйняття сонячного світла.
Як відомо, сонячне світло неоднорідне. Сонячний спектр - це сукупність хвиль різної довжини: від 400 до 700 нм. Найкоротша хвиля відповідає фіолетовій частині спектру, найдовша – червоній. Графічне вираження інтенсивності поглинання хлорофілом різних довжин хвиль сонячного світла називається спектром поглинання (рис. 5).
Мал.. 5
Спектри поглинання хлорофілів
Е
-хлорофіл
а
- хлорофіл в
фіолетовий | синій | блакитний | зелений | жовтий |оранжевий |червоний
