9.2. Управління страховим портфелем страхової компанії

Під страховим портфелем розуміють існуючу структуру наданих страховою компанією послуг, закріплених страховими полісами, термін дії яких на звітну дату (на дату складання балансу) ще не закінчився.

Збалансований страховий портфель досягається поєднанням в ньому більш безпечних і небезпечних видів страхування, які характеризуються частотою настання подій і величиною збитку.

Небезпечніші ризики генерують великі, потенційно можливі збитки, а й приносять великі за обсягами премії.

Управління страховим портфелем лежить на перетині двох складових управління страховою компанією:

у сфері фінансового управління страхової компанії,

у сфері управління маркетингом.

Як система економічного управління, страховий портфель являє собою ряд рішень з розвитку тих чи інших видів страхування в компанії. При цьому, як і в теорії портфельного інвестування, застосовується підхід до оптимального поєднання ризику і прибутковості.

Отже, завданням менеджменту страхової компанії є формування такого страхового портфеля, який би забезпечив їй нормальний (ринковий) рівень дохідності при помірному ризику.

Важливим фактором ризику, крім виду страхування, є величина страхової суми.

В одних і тих же видах страхування вона може відрізнятися в сотні разів. Як правило, договори, які укладаються з фізичними особами, передбачають меншу страхову суму, ніж ті, які укладаються з юридичними особами. Тому можна вивести одне з правил формування страхового портфеля компанії - договору укладені з фізичними особами, завжди дають менший ризик по меншій прибутковості (що випливає з відомого рівняння:

 

                                                    SP = S * T                                               (1)

 

SP - страхова премія,

S - страхова сума,

T - страховий тариф.

Також дуже важливим є рівень перестрахування.

Отже, завжди стоїть крім страхового портфеля, складеного за валовим преміям, аналізувати страховий портфель, складений за чистим преміями. Ситуація по ризикованості в обох випадках може відрізнятися кардинально.

Якщо обсяги страхових премій у компанії є значними, то при розробці політики управління страховим портфелем обов'язково необхідно прогнозувати можливі наслідки реалізації ризику.

Управління страховим портфелем передбачає формування стратегічних і тактичних задач.

До стратегічним цілям страхової компанії в управлінні страховим портфелем відноситься:

встановлення довгострокових маркетингових цілей страховика;

розробка бюджетів фінанасіровнія маркетингових цілей;

  формування політики перестрахування.

В тактичному плані управління страховим портфелем передбачає:

Забезпечення безперериваного надходжень страхових премій,

Забезпечення безперериваного здійснення страхових виплат,

Організація постійного оперативного моніторингу.

 

9.3. Управління формуванням і розміщенням страхових резервів

9.3.1. Економічна сутність страхових резервів

Головним завданням страхової організації є забезпечення своєчасного і повного відшкодування збитків своїм клієнтам у разі виникнення несприятливих подій, обумовлених у договорі страхування.

Для реалізації цього завдання страхова компанія повинна мати у своєму розпорядженні спеціальними грошовими ресурсами, які відповідно до цільовим призначенням можна визначити як страхові резерви.

  Формування і використання страхових резервів складають основу фінансової діяльності страхових організацій, у зв'язку з чим визначення вмісту страхових резервів для теорії та практики стає актуальною і важливою проблемою.

У джерелах фінансування українських страховиків поки превалює власний капітал. Але це вказує на нерозвиненість страхового ринку з одного боку і на роботу страхових компаній, що здійснюють «псевдострахування».

Страхові резерви можна характеризувати як сукупність фондів грошових коштів, які мають цільове призначення і знаходяться в розпорядженні страхової компанії, і за допомогою яких забезпечується розклад збитку серед учасників страхування.

Можна визначити резерви по страхуванню життя як грошові фонди, що формуються вирахуванням частини страхової премії, яка передбачена для забезпечення страхових виплат (нетто премії), та частини інвестиційного доходу від розміщення тимчасово вільних коштів страховика.

Основні чинники, під впливом яких формується система страхових резервів страховика:

> Інверсія циклу страхової організації;

> Стійкість страхового портфеля;

> Рисковая структура страхового портфеля;

> Організаційна структура страхової компанії;

> Інвестиційна діяльність страхової компанії;

> Рівень розвитку перестрахування на ринку;

> Інфляція.

Перестрахування - страхування вже застрахованого ризику, а проводиться воно у випадках, коли страховик вважає, що його фінансових можливостей не вистачає для виплати страхового відшкодування в разі реалізації ризику.

Головним чином перестрахування впливає на формування технічних резервів страховика за того, що страховик, передаючи перестраховщику разом з часткою премії частку відповідальності може обмежуватися тільки створенням резервів незароблених премій і збитків, не створюючи додаткові резерви - такі як резерви катастроф або коливань збитковості.

Інфляція має більш складний вплив на формування та розміщення страхових резервів.

По-перше, інфляція впливає на відповідність страхових резервів зобов'язанням, прийнятим на себе страховиком, оскільки сталість пропорцій між ними в умовах інфляції залежить від складу страхового портфеля і типу розподілу ризику.

По-друге, вплив інфляції буде різним у залежності від терміну дії зобов'язань страховика. Якщо інфляція велика, а зобов'язання страховика визначені заздалегідь і коригування не передбачається, страховик оплачує свої зобов'язання в дефляційної валюті, отримуючи таким чином більш великий інфляційний дохід від інвестицій, і навпаки.

По-третє, інфляція робить великий вплив на розміщення коштів страхових резервів. Тут виникають ті ж проблеми, що і будь-якому фінансовій установі, пов'язані з необхідністю отримувати прибуток на інвестиції за нормою більше, ніж індекс інфляції. У світовій практиці в переважній більшості випадків передбачено коригування страхових резервів на індекс інфляції. В Україні це правило дотримується лише ряд компаній зі страхування життя, хоча, незважаючи на високий рівень інфляції, його повинні дотримуватися і компанії, що здійснюють види страхування інші, ніж страхування життя.