Напрями реалізації фінансової бізнес-стратегії для типової страхової компанії

Напрямок	Характеристика
1	2
Цілі	Досягти довгострокової фінансової стійкості, що забезпечуватиметься: високою часткою самофінансування; прискореним обертанням активів відносно стра­хових премій; значною часткою високоліквідних активів; перевищенням обсягу інвестицій над сумою страхових резервів; показниками рентабельності, вищими за середні по галузі
Показники	Коефіцієнт автономії - не менший за 0,3 Питома вага поточних зобов’язань в фінансуванні - не більша за 15 %. Рентабельність активів - не менша за 18 %
Задачі	Досягати максимально можливого розміру чистого прибутку і реінвестувати його у страхову компанію, зважаючи на проблеми з капіталізацією, які притаман­ні усім вітчизняним страховикам. Налагодити моніторинг рентабельності інвестиційної діяльності (це найбільш проблемна ланка у формуван­ні фінансових результатів вітчизняних страховиків). Забезпечувати постійний контроль за рівнем витрат на ведення справи. Планувати емісію цінних паперів у випадку потреби нарощення присутності компанії на ринку
Ініціативи	Досягти максимально можливого ефекту за основною діяльністю шляхом впровадження комплексного об­слуговування клієнтів, надання супутніх страхових послуг, впровадження нових видів страхування. Переглянути інвестиційну політику страхової компа­нії, враховуючи на появу нових фінансових інституцій (спільні інвестиційні фонди, компанії з управління активами тощо). Впровадити в діяльність страхової компанії сучасні методи удосконалення управління внутрішніми бізнес-процесами

 

Стратегічна карта може відображати комплекс стратегій компанії (від корпоративної до функціональних), а може відображати окремі напрями, які є важливими з точки зору реалізації стратегічних цілей поставлених перед страховиком. Одним з таких напрямків (який на сьогодні є найбільш важливим) є формування прибутку від операційної (страхової) діяльності з урахуванням вимог, що пред'являються до її платоспроможності.

 

3.5. Внутрішні бізнес-процеси як елемент стратегічного управління страховою компанією

До числа передових методів ефективного управління входить так званий процесний підхід.

Суть такого підходу полягає в тому, що в практиці управлінської діяльності відокремлюється ряд процесів з метою управління. Для визначення таких процесів прийнято використовувати термін "бізнес-процес".

Важлива задача менеджменту полягає в постійному вдосконаленні показників кожного бізнес-процесу.

Значну увагу в компанії повинна приділятися постійному удосконаленню внутрішніх бізнес-процесів. Склад внутрішніх бізнес-процесів визначається тими видами її діяльності, які є найбільш важливими для досягнення цілей клієнтів та інвесторів.

В даному напрямку стратегічним завданням страхової компанії є забезпечення постійного поліпшення ситуації всередині компанії у напрямках проведення досліджень ринку в цілому і по окремих його сегментах, розробка комплексних страхових послуг, оцінка можливості впровадження нових страхових послуг на ринку і їх подальша розробка, оптимізація внутрішніх грошових потоків. Чітка стратегія, виражається у вигляді цілей і показників бізнес-процесів, спрямована на задоволення очікувань акціонерів.

Система внутрішніх бізнес-процесів повинна забезпечити страхової компанії комунікації для ефективної роботи в усіх напрямках її діяльності.

Головними бізнес-процесами, що забезпечують функціонування страхової компанії є:

> Аналіз ринку і потреб клієнтів (визначення потреб і побажань клієнтів, вимірювання ступеня їх задоволення потреби);

> Розробка місії і стратегії страхової компанії (здійснення моніторингу зовнішнього середовища, визначення концепції бізнесу і стратегії компанії);

> Розробка страхових і супутніх послуг (формування концепції та плану розробки страхових послуг, формування концепції та плану розробки супутніх послуг);

> Реалізація страхових послуг (позиціонування страхових послуг серед фізичних та юридичних осіб, вдосконалення каналів реалізації страхових послуг);

> Забезпечення діяльності компанії усіма необхідними ресурсами (планування забезпечення компанії ресурсами та контроль за їх ефективним витрачанням);

> Управління рахунками клієнтів в комплексі з іншим обслуговуванням (облік клієнтської бази, формування відповідних управлінських рішень за комплексними програмами обслуговування);

> Управління персоналом (організація підбору персоналу, його навчання і контролю за виконанням персоналом своїх обов'язків);

> Управління інформаційними ресурсами (планування управління інформаційними ресурсами, розробка та розгортання систем інформаційної підтримки, управління зберіганням інформації і пошуком даних);

> Управління інвестиціями (формування інвестиційної програми, забезпечення ефективної співпраці в інвестиційній сфері з іншими фінансово-кредитними установами, контроль за ефективністю здійснених інвестицій);

> Управління екологією (участь компанії в різних програмах захисту навколишнього середовища);

> Управління зовнішніми зв'язками (забезпечення прозорого корпоративного управління, створення власної служби public relations);

> Управління поліпшенням та змінами (створення в компанії власної системи вимірювання показників за різними видами діяльності, впровадження в діяльність системи поліпшення основних фінансових показників).

Впровадження в діяльність страхової компанії зазначених стандартів внутрішніх бізнес-процесів дозволить страховикові одержати конкурентні переваги, сформувати позитивний імідж страхової компанії та забезпечити створення прошарку постійних клієнтів відданих компанії.

Розподіл всієї діяльності компанії на окремі бізнес процеси спрощує управління в умовах фінансово-економічної кризи, оскільки дозволяє краще формувати оптимізаційні плани (менеджмент має чітке уявлення про те, на яких напрямках можна скорочувати витрати, досягати найбільшого ефекту від скорочення цих витрат).

Одним із стратегічних завдань в діяльності страхової компанії є підтримка на стабільно високому рівні якості послуг, що надаються нею і рівня обслуговування клієнтів.

  Це зумовило поступове впровадження вітчизняними страховиками стандартів якості у своїй діяльності. Аналіз ринку показує, що в останні роки стандарти якості все активніше використовують банки, страхові компанії та страхові брокери. Це передбачає встановлення вимог і рекомендацій щодо того, яким чином мають здійснюватися управлінські процеси, бізнес функціонував якісно.

Впровадження на страховому ринку стандартів ІSО 9000 має два підходи:

1. Інструмент підвищення ефективності діяльності страховика.

  Це відбувається, коли з'являється внутрішня потреба в їх впровадженні та керівництво усвідомлює, що без цього не можна розвиватися далі. При такій стратегії перше місце займає якість страхової послуги, процесів, системи якості та організації в цілому і, природно, виникає необхідність у розробці найбільш раціонального переліку процедур і документів, виділенні ресурсів для підвищення результативності системи, проведенні об'єктивного внутрішнього аудиту та самооцінки.

2. РR-акція.

Це може бути обумовлено вимогами тендера, партнерів або споживачів при укладенні договорів страхування життя, бажанням бути не гірше інших і т.д. По суті, це не що інше, як нав'язування ІSО 9000 із зовні. При такому підході всі зусилля зосереджені на розробці документації та виконанні формальних вимог сертифікації. Фахівці, які беруть технічні, економічні та управлінські рішення, залишаються осторонь, а персонал робить тільки те, що необхідно для походження процедури сертифікації.

Функціональний напрям впровадження системи менеджменту якості у страховій компанії включає визначення її політики у сфері якості, прийняття керівництва з якості та документованих процедур для основних бізнес-процесів, розробку внутрішніх корпоративних стандартів і впровадження аналітичних та статистичних методів контролю (при необхідності).

Структурний напрям впровадження системи менеджменту якості включає створення служби якості, визначення підрозділу (особи), відповідального за ведення документації з якості, взаємодія служби якості компанії з іншими підрозділами страховика (в частині розробки і впровадження стандартів ІSО 9000).

Стандарт ІSО 9001: 2000 передбачає чотири групи процесів, пов'язаних з системою менеджменту якості:

1 Процеси пов'язані з керуванням,

2 Процеси забезпечення ресурсами,

3 Процеси життєвого циклу продукції,

4 Процеси оцінки, аналізу та удосконалення (табл. 3.5).

Таблиця 3.5

Процеси системи менеджменту якості стандарту ІSО 9001: 2000

1. Процеси управлінської діяльності керівництва	2. Пронеси забезпечення ресурсами страховика
Стосунки зі страхувальниками (убезпеченими, вигодонабувачами) та визначення й виконання їхніх вимог. Формування політики у сфері якості. Планування. Розподіл відповідаль­ності, повноважень і обмін інформа­цією. Аналіз із боку керівництва. Управління документацією. Управління базами даних	Менеджмент персоналу. Менеджмент інфраструктури. Управління виробничим середовищем
3. Процеси життєвого циклу страхового продукту	4. Процеси оцінки, аналізу та удосконалення
Планування процесів життєвого циклу продуктів. Процеси, пов'язані з ана­лізом вимог страхувальника (убезпече­ного, вигодонабувача). Проектування та розробка нових продуктів. Закупів­лі. Обслуговування. Управління засобами моніторингу й аналізу	Моніторинг і вимірювання. Управління невідповідною продукцією. Аналіз даних. Поліпшення системи менеджменту якості. Постійне поліпшення. Коригувальні дії. Попереджуючі дії

 

Основні етапи створення та впровадження системи менеджменту якості у страховика:

1 Проведення аналізу бізнес-процесів,

2 Розробка системи менеджменту якості і документованих процедур системи менеджменту якості,

3 Впровадження системи менеджменту якості та інструментів менеджменту якості,

4 Сертифікація страховика на відповідність системи менеджменту якості вимогам стандарту ІSО 9001: 2000.

В основу оновленої системи ІSО 9000: 2000 положено вісім основних принципів, які відповідають принципам концепції системи загального управління якістю, а саме:

1 Орієнтація (або фокус) на клієнта (споживача, покупця),

2 Лідерство,

3 Залучення персоналу,

4 Процесний підхід,

5 Системний підхід до менеджменту,

6 Постійне поліпшення (або безперервне вдосконалення),

7 Прийняття рішень на основі фактів,

8 Створення взаємовигідних відносин з посередниками.

Незважаючи на те, що отримання відповідних стандартів якості вимагає від страховика досить істотних фінансових витрат, згодом ці витрати окупаються. Отримання стандарту якості стає вагомою конкурентною перевагою (витрати, пов'язані з отриманням стандарту, можна розглядати як витрати на формування нематеріального активу компанії, хоча це і не передбачено чинними обліковими стандартами).

 

Тема 4 КОМУНІКАЦІЇ ТА ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТРАХОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

4.1. Інформаційно-комунікаційний менеджмент: поняття і типологія

4.2 Природа інформації, види економічної інформації

4.3 Комунікаційне забезпечення у сфері страхування

4.4 Особливості інформаційного забезпечення менеджменту в страховій організації

 

4.1. Інформаційно-комунікаційний менеджмент: поняття і типологія

Комунікація та інформація мають надзвичайно важливе значення в житті суспільства. Особливе значення вони набувають у суспільстві, глобалізується. Останнє характеризується воістину революційним розвитком інформаційно-комунікаційних технологій, які використовуються на всіх рівнях, в усіх сферах, галузях, територіальних і часових просторах управління.

Інформаційно-комунікаційна сфера суспільства пронизує всі інші сфери суспільства (економічну, соціальну, політичну, гуманітарну) і виконує функції, подібні кров'яної системі людини, яка забезпечує життєдіяльність всього організму.

Всього інформаційно-комунікаційну сферу суспільства слід розглядати в контексті дослідження:

• ієрархічно територіального рівня і простору управління;

• базових сфер суспільства (державно-правової, економічної, соціальної, духовної);

• галузевих функціональних видів менеджменту;

• ієрархічно регулятивного рівня управління;

• тимчасового простору управління.

Згідно ієрархічно територіальних рівнів управління виділяють:

• глобальний менеджмент (планетарний рівень управління);

• цивілізаційно-територіальний менеджмент (рівень управління сукупністю держав-націй, об'єднаних спільними цивілізаційними ознаками - західна, православна, ісламська, конфуціанська, індуїстська, буддистська, африканська, латиноамериканська, японська цивілізації);

• державно-національний менеджмент (рівень управління державою-нацією, більш поширений під назвою "державне управління" ("Public Administration") і "державна політика" ("Public Policy");

• регіональний менеджмент (рівень управління територіями, які мають спільні економічні, соціальні, екологічні, етнічні та інші інтереси, кордони яких можуть не збігатися з державними кордонами);

• локальний менеджмент (рівень місцевого управління та самоврядування міста, селищної, сільської ради тощо).

Інформаційно-комунікаційні аспекти сфер менеджменту:

• правовий менеджмент (забезпечує правове регулювання суспільного життя через діяльність органів держави, приймають закони, постанови та інші правові акти;

• економічний менеджмент (регулює економічну сферу суспільства, детермінує економічні інтереси, економічні відносини, економічну роль держави);

• соціальний менеджмент (полягає в регулюванні соціальної сфери суспільства, узгодженні соціальних відносин, інтересів і потреб особистості, соціальних груп і т.д.);

• політичний менеджмент (передбачає регулювання політичної сфери суспільства, гармонізує політичні відносини, інтереси і потреби суб'єктів політики);

• гуманітарний менеджмент (спрямований на забезпечення прав людей в культурній, етнонаціональної, освітньої, наукової та інших видах діяльності).

З точки зору ієрархічно регулятивного рівня управління (правового статусу рішень, сфери охоплення та наслідків управлінських впливів) виділяють:

• громадський менеджмент (поширюється на всю суспільну сферу шляхом ухвалення і реалізації виконання Конституції, законів, постанов та ін., А також методів соціально-психологічного впливу);

• адміністративний менеджмент (охоплює своїм впливом регіонально-адміністративний чи галузевий об'єкт управління шляхом прийняття та реалізації адміністративно-правових рішень);

• менеджмент організацій забезпечує управління і регламентацію діяльності організації нормативно-правовими та соціально-психологічними методами).

Основі часу дії і наслідки реалізації управлінських впливів, варто назвати:

• стратегічний менеджмент (спрямований на здійснення довгострокових планів розвитку суспільства, країни, організації);

• операційний менеджмент (пов'язаний з вирішенням поточних справ - правда в рамках загальної стратегії);

• технічний менеджмент (забезпечує управління безпосередньо матеріальними ресурсами, потоками, інструментарієм, які необхідні для реалізації поставлених задач).

Галузевих функціональний підхід дослідження проблем управління передбачає існування таких видів менеджменту:

• персонал-менеджмент (займається питаннями управління людьми, мотивації, організації та контролю їхньої трудової діяльності);

• інтелектуальний менеджмент (полягає в управлінні розпізнаванням, аналізом знань, розробкою ефективних дій об'єкта управління та створенням нових знань через наукові дослідження);

• виробничий менеджмент (відповідає за організацію та забезпечення технології виробництва, створення і використання запасів сировини, транспортних вантажопотоків і т.д.);

• маркетинговий менеджмент (орієнтований на організацію, узгодження і взаємодію внутрішнього середовища об'єкта управління з ринковими умовами шляхом реалізації властивих цьому суб'єкту управління конкурентних переваг);

• інноваційний менеджмент (передбачає розробку планів і програм інноваційної діяльності, здійснення узгодженої інноваційної політики, розгляд нових проектів та технологій, створення і організацію діяльності цільових робочих груп тощо з метою підвищення ефективності функціонування об'єкта управління);

• фінансовий менеджмент (полягає в управлінні фінансовими потоками і ресурсами, інвестиційними проектами, в контролі за фондовим портфелем, у сприянні нагромадженню фінансових ресурсів, перетворенню їх в прибутку з додатковими дивідендами).

Розуміючи важливість управління інформаційно-комунікаційними процесами в суспільстві, ми можемо дати і відповідне визначення цьому виду менеджменту.

Інформаційно-комунікаційним менеджментом розуміти систему управління інформаційно-комунікаційної сферою суспільства на основі використання форм, методів і технологій правового, економічного, соціального, гуманітарного і політичного менеджменту і маркетингу.