Тема 1 СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ СТРАХОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

 

1.1. Предмет і завдання дисципліни "Страховий менеджмент"

1.2. Особливості страхування як підприємницької діяльності в умовах глобальної економіки

1.3. Інфраструктура страхового ринку України та особливості його розвитку на сучасному етапі

1.4. Завдання з розвитку і вдосконаленню страхового менеджменту в Україні

Тема 2 РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ, СТРУКТУРА Й ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ СТРАХОВОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ

 2.1. Склад і оцінка наявного ресурсного потенціалу страховика та ефективності його використання

2.2. Умови створення, реєстрації страхових компаній та організація управління ними

2.3. Особливості кадрового забезпечення страхових компаній та системи мотивації персоналу страховиків

 

Тема 3 ПЛАНУВАННЯ У СТРАХОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

3.1. Зміст, складові і система стратегічного управління страховою організацією

3.2. Специфіка бізнес-планування в страхових організаціях

3.3. Процес стратегічного планування в страховій компанії з урахуванням факторів зовнішнього економічного середовища

3.4. Впровадження в діяльність українських страхових компаній управління на основі збалансованої системи показників

3.5. Внутрішні бізнес-процеси як елемент стратегічного управління страховою компанією

 

Тема 4 КОМУНІКАЦІЇ ТА ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТРАХОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

4.1. Інформаційно-комунікаційний менеджмент: поняття і типологія

4.2 Природа інформації, види економічної інформації

4.3 Комунікаційне забезпечення у сфері страхування

4.4 Особливості інформаційного забезпечення менеджменту в страховій організації

Тема 5 УПРАВЛІННЯ МАРКЕТИНГОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В СТРАХОВОМУ БІЗНЕСІ

 

5.1. Завдання, функції та особливості організації маркетингової діяльності в страховій компанії

5.2. Система розробки та продажу страхових послуг

5.3. Управління рекламною діяльністю страхової компанії

5.4. Управління відносинами страховика зі страховими посередниками

5.5. Bancainssurance як специфічний канал реалізації страхових послуг

5.6. Специфічні підходи до реалізації страхових послуг

Тема 6 УПРАВЛІННЯ ВІДБОРОМ РИЗИКІВ НА СТРАХУВАННЯ

 

6.1. Поняття ризиків у страхуванні та їх класифікація

6.2. Оцінка ризиків при прийнятті їх на страхування (андеррайтинг)

6.3. Основи та організація актуарних розрахунків, основні показники

6.4. Висновок страхових договорів і контроль за їх виконанням

Тема 7 УРЕГУЛЮВАННЯ СТРАХОВИХ ПРЕТЕНЗІЙ

 

7.1. Служба врегулювання претензій, її завдання і місце в страховій компанії

7.2. Спеціальні види врегулювання страхових претензій

7.2.1. Врегулювання страхових претензій з перестраховиками

7.2.2. Врегулювання страхових претензій по договорами, які передбачають асистанс-допомога

 

Тема 8 УПРАВЛІННЯ ГРОШОВИМИ ПОТОКАМИ СТРАХОВИКА

 

8.1. Склад доходів і витрат страхової компанії

8.2. Управління формуванням прибутку страхової компанії

8.2.1. Формування прибутку від страхової діяльності

8.2.2. Формування прибутку страховика від інвестиційної діяльності

8.2.3. Оподаткування страховиків податком на прибуток

8.3. Платоспроможність страхової компанії та вимоги до її забезпечення в Україні

8.4. Управління активами як засіб підтримки платоспроможності страхової компанії

 

Тема 9. УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ НАДІЙНІСТЮ СТРАХОВИКА

 

9.1. Визначення фінансової надійності страхової компанії та фактори, які її забезпечують

9.2. Управління страховим портфелем страхової компанії

9.3. Управління формуванням і розміщенням страхових резервів

9.3.1. Економічна сутність страхових резервів

9.3.2. Управління формуванням обов'язкових резервів по ризикових видах страхування

9.3.3. Управління формуванням додаткових резервів по ризикових видах страхування

9.3.4. Формування резервів із страхування життя

9.4. Управління розміщенням страхових резервів

9.5. Управління перестрахувальними операціями

Тема 10. ФІНАНАСОВИЙ МОНІТОРИНГ У СТРАХОВИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ

10.1. Сутність і система фінансового моніторингу.

10.2. Фінансові операції, які підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу

10.3. Порядок проведення ідентифікації клієнтів, які здійснюють фінансові операції

10.4. Відповідальність за порушення функцій фінансового моніторингу

10.5. Державний контроль за платоспроможністю страхової компанії, засоби впливу і реагування на фінансові порушення страховиків

Тема 1 СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ СТРАХОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

 

1.1. Предмет і завдання дисципліни "Страховий менеджмент"

1.2. Особливості страхування як підприємницької діяльності в умовах глобальної економіки

1.3. Інфраструктура страхового ринку України та особливості його розвитку на сучасному етапі

1.4. Завдання з розвитку і вдосконаленню страхового менеджменту в Україні

 

1.1. Предмет і завдання дисципліни "Страховий менеджмент"

Розвиток страхового сегмента фінансового ринку України можна умовно розділити на докризовий, кризовий та пост кризовий періоди.

В докризовому періоді страховий ринок України зростав досить швидкими темпами. Зростання страхового ринку супроводжувалося збільшенням кількості страховиків, асортименту послуг, що надаються ними, поліпшенням страхового сервісу. В період загального економічного зростання в країні (2002 - 2008 гг.) Страхові компанії вдосконалювали корпоративне управління і впроваджували в свою діяльність передові технології страхового бізнесу. До 2008 позитивні тенденції розвитку страхового ринку здавалися незворотними, що відбивалося на сформованих в докризовому періоді корпоративних стратегіях страхових компаній.

Але з виникненням фінансово-економічної кризи та поширенням її на страховий сегмент ринку ситуація кардинально змінилася. Велика кількість компаній, які вважалися платоспроможними і фінансово надійними виявилися на межі банкрутства і ліквідації. Поширеним стало невиконання страховиками своїх зобов'язань перед клієнтами і кредиторами. Інвестиційна привабливість страхової галузі значно зменшилася.

Системний аналіз діяльності страхових компаній показує, що фінансові втрати, які компанії понесли за результатами фінансово-економічної кризи мають як об'єктивний, так і суб'єктивний характер. Так, в докризовому періоді страховики часто формували помилкові стратегії, які базувалися на безперервному зростанні страхового ринку. Чи не прораховувалися можливі негативні зміни у зовнішньому економічному середовищі та їх вплив на операційну, інвестиційну та фінансову діяльність страховиків. Тому зараз ні у кого не викликає питань необхідність в удосконаленні організації діяльності страхових компаній з урахуванням їх функціонування в докризовому періоді і під час фінансово-економічної кризи. Цього вимагають як власники страхових компаній, так і їх клієнти.

Діяльність страхових компаній істотно відрізняється від діяльності інших суб'єктів підприємництва, має свою специфіку в питаннях організації бізнесу, управлінні фінансами, персоналом і т.д .. З урахуванням цієї специфіки організовується діяльність страховика з маркетингу, управління ризиками, фінансами, перестрахуванням, управлінням персоналом.

Це породжує необхідність ретельного вивчення системи забезпечення фінансової стійкості страхової компанії та антикризового управління нею.

Саме необхідність поглиблення і систематизації знань зі страхування, управління страховою організацією, зумовило виникнення курсу "Страховий менеджмент". Предметом курсу є організація і управління страховим бізнесом в цілому, тобто на рівнях управління всіма ресурсами страхової компанії. Основними об'єктами вивчення, таким чином, виступають ресурси страховика - фінансові, інформаційні, трудові, організаційні. Сукупність зазначених ресурсів формує потенціал страхової компанії, за допомогою якого здійснюється комплексне обслуговування її клієнтів.

Фундаментом для вивчення дисципліни "Страховий менеджмент" є знання отримані в процесі вивчення дисциплін "Страхування", "Страхові послуги", "Фінанси", "Фінансова діяльність суб'єктів господарювання", "Менеджмент", "Маркетинг", "Управління персоналом".

Завданням дисципліни виступає формування у майбутніх фінансистів навичок, знань і умінь, які дозволять виступати в якості керівників середніх і вищих ланок управління страховим бізнесом.

Виходячи з вище викладеного, страховий менеджмент можна визначити як систему принципів і методів розробки та реалізації управлінських рішень в області формування і ефективного використання наявних ресурсів страховика (фінансових, організаційних, інформаційних, трудових) для досягнення цілей поставлених перед страховою організацією.

Вивчення дисципліни передбачає оволодіння низкою професійних компетенцій, а саме:

аналітичні компетенції - аналізувати структуру управління страховою компанією, її фінансовий стан, визначати ефективність менеджменту страховика, складати управлінські звіти для вищого рівня менеджменту, власників, інвесторів;

планово-проектні - планувати діяльність всіх управлінських ланок страховика і проектувати розвиток страхової компанії по бізнес-напрямках;

організаційні - організовувати роботу підрозділів страхової компанії за функціональним призначенням (страхова діяльність, інша операційна діяльність, діяльність з управління інвестиціями, залученням засобів тощо);

   контрольні - організовувати роботу з контролю за реалізацією страхових послуг внутрішніми бізнес-процесами страховика;

обліково-статистичні - враховувати по напрямах діяльності страхової компанії.

 

1.2. Особливості страхування як підприємницької діяльності в умовах глобальної економіки

Відповідно до Закону України "Про страхування", страхування є вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених у договорі страхування або передбачених чинним законодавством за рахунок грошових фондів, формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У переважній більшості випадків страховий захист в Україні надається страховими компаніями, які працюють на основі самоокупності та прибутковості. Ряд фахівців вказують на певне протиріччя, що виникає між метою існування страхової організації (отримання прибутку, збільшення добробуту власників) і метою самого страхування (захистом майнових інтересів фізичних і юридичних осіб). Світовий досвід показує, що дане протиріччя нівелюється втручанням держави в регулювання страхового бізнесу з метою забезпечення зберігання, примноження страхових резервів та їх використання за цільовим призначенням.

Страхування являє собою досить специфічний вид підприємницької діяльності, оскільки перші форми страхування не передбачали отримання страховиком прибутку. Комерційне страхування, яке є об'єктом вивчення дисципліни, виникло порівняно недавно. Об'єднує страхові компанії з іншими представниками бізнесу те, що власники страховиків налаштовані на прибуткову діяльність та підвищення рівня свого добробуту.

Відмінні особливості страхування:

Першою особливістю, що відрізняє страхування від інших форм бізнесу є те, що послуга, що надається страховиком не має матеріальної основи і не може бути використана в момент її отримання клієнтом. Фактично за власні гроші клієнт отримує обіцянку страховика надати грошову чи іншу допомогу при настанні несприятливих обставин визначених у договорі страхування. Отже, відносини між страховою компанією і її клієнтами повинні базуватися на принципі максимальної довіри.

Друга особливість існування страхового бізнесу - складність виходу на страховий ринок новим компаніям. Переважна більшість страхувальників, отримавши страхове відшкодування, воліють продовжувати обслуговуватися в цій компанії. Враховуючи високий рівень конкуренції і схожість більшості страхових послуг, часто вирішальне значення має бренд (товарна марка) страхової компанії та її історія.

Третьою особливістю організації страхового бізнесу є широке використання компаніями страхових посередників. Незважаючи на те, що плата за страхове посередництво задовільний, переважна більшість страховиків використовує працю страхових агентів і страхових брокерів у своїй діяльності, оскільки праця на основі прямих продажів значно звужує коло клієнтів страховиків.

Четверта особливість організації страхового бізнесу полягає в специфіці організації фінансів страхової компанії. На відміну від сфери виробництва, де товаровиробник спочатку здійснює витрати на випуск продукції, а потім уже компенсує їх за рахунок виручки від реалізації продукції, страховик спочатку акумулює кошти, що надходять від страхувальників, створюючи необхідний страховий фонд, а лише після цього несе витрати, пов'язані з компенсацією збитків за укладеними страховими договорами.

Тому специфіка організації фінансів страховика має чотири головних риси, які відрізняють страхове підприємництво від інших видів господарської діяльності, а саме:

• кошти за надання страхової послуги надходять авансом;

• отримуючи кошти заздалегідь, страхова компанія має можливість управляти і отримувати додатковий прибуток;

• прибуток може бути отримана і за рахунок перевищення надходжень страхових премій над виплатами і витратами, пов'язаними зі страховою діяльністю компанії;

• страхові компанії, враховуючи високий ризик, пов'язаний з їх діяльністю, повинні підтримувати розмір страхового фонду, який забезпечуватиме їм достатню платоспроможність.

Поштовх до розвитку глобалізаційних процесів надав розпад соціалістичної економічної системи, яку очолював колишній Радянський Союз. Крім цього називають такі основні причини виникнення і поширення глобалізації:

якісні зміни в НТР і формування нових засобів інформаційних зв'язків;

перетворення транснаціональних корпорацій і транснаціональних банків в основний структурообразующий фактор світового господарства;

мінімізація міждержавних бар'єрів по переливу капіталів;

формування міжнародного фінансового і фондового ринків;

формування глобального ринку робочої сили;

зміну міжнародної системи поділу праці;

формування регіональних інтегрованих ринків (наприклад, Європейський Союз);

поява нових центрів економічного зростання (в основному це Китай, країни Південно-Східної Азії, Східної та Центральної Європи);

поява міждержавних економічних і фінансових інститутів (таких як МВФ).

Глобалізація зумовила виникнення терміну "світове страхове господарство".

Світове страхове господарство - сукупність суспільних відносин в сфері страхування, пов'язаних з виробництвом, розподілом, продажем і споживанням страхових послуг.

Глобалізація світового страхового ринку являє собою процес стирання законодавчих та економічних бар'єрів між національними страховими господарствами, що відбувається під впливом змін у світовій економіці.

Це явище виражається в наступних процесах, активно протікають з початку 90-х рр. XX в .:

Концентрація страхового та перестрахового капіталу, проявляється в масових злиттях і придбаннях страхових і перестрахувальних компаній;

зрощення страхового, перестрахувальної і позикового капіталу, приводить до виникнення транснаціональних фінансово страхових груп;

Концентрація на ринку страхових посередників, викликає поява великих транснаціональних страхових брокерів;

Зміна традиційний форм і видів страхових послуг, викликає зрощування страхових і фінансових послуг;

Зміна в попиті на масові страхові послуги;

Розширення використання класичного страхування (наприклад, страхування від військових терористичних ризиків, чого раніше не проводилося);

Використання Інтернету для реалізації страхових і перестрахувальних послуг;

Зростання спустошення страхових збитків внаслідок урбанізації та виникнення нових антропогенних ризиків;

лібералізація торгівлі страховими послугами.

Фактично до 2008 Україна певною мірою перебувала поза впливом глобалізаційних процесів на страховому ринку, оскільки не була членом СОТ (Світова організація) недостатньо лібералізувала страхове законодавство.

Світова  торгова організація ( англ. World Trade Organization (WTO), - міжнародна організація, створена 1 січня 1995 з метою лібералізації міжнародної торгівлі і регулювання торгово-політичних відносин держав-членів. СОТ утворена на основі Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), укладеного в 1947 році і протягом майже 50 років фактично виконував функції міжнародної організації, але не що був, проте, міжнародною організацією в юридичному сенсі. на грудень 2013 року в СОТ складалося 160 країн. (Україна 16 травня 2008 (152 -й член СОТ))

Зокрема, законодавством передбачено:

заборона роботу іноземних посередників на українському страховому ринку;

страховиком може виступати тільки компанія-резидент;

обмеження на вивіз капіталу з країни.

З одного боку, зазначені обмеження були позитивними для розвитку українського страхового ринку, оскільки захищали вітчизняних страховиків від проявів конкуренції з боку більш потужних у фінансовому плані транснаціональних страхових компаній (наприклад, коли в Угорщині було лібералізовано страхове законодавство, то відбулося поглинання переважної більшості національних страховиків) . З іншого боку, послуги, що надаються транснаціональними страховими компаніями якісніші і дешевші, тому від заборони лібералізації страхового ринку страждають в першу чергу споживачі страхових послуг.

Заходи держави щодо захисту національних компаній пов'язані і з тим, що кошти, які компанії отримують від страхувальників, працюють на національну економіку (це твердження досить спірним). Зі вступом країни до Світової організації торгівлі (СОТ) українські законодавчі та нормативні акти мають бути приведені до вимог цієї організації, що значно лібералізує страховий ринок і полегшить вихід на нього іноземних страхових компаній. Це сприятиме збільшенню пропозицій страхових послуг, поліпшення їх якості, зростанню конкуренції між страховиками і зменшенню вартості страхових послуг. Водночас не можна буде обійтися і без ряду труднощів. Так, відповідно до норм СОТ, страхові компанії з країн-учасниць СОТ можуть перестраховувати ризики тільки в страхових компаніях країн-учасниць. Досить великий обсяг ризиків передається вітчизняними страховими компаніями до компаній Російської Федерації, не є учасником СОТ. Отже, в стислі терміни українським компаніям доведеться переглянути політику перестрахування.

Одним з головних недоліків функціонування світового господарства і такого його невід'ємного сегмента як страховий ринок, є його вразливість до фінансових і економічних криз. Тісні взаємозв'язки, які виникають між дочірніми компаніями та головними офісами в різних країнах, міждержавна інвестиційна та фінансова політика транснаціональних компаній, відмінність підходів до державного регулювання страхового ринку в різних країнах часто провокують передачу кризи через мережі дочірніх компаній від країни до країни. Це повною мірою продемонструвала і фінансова криза 2008 p., Який почався як іпотечна криза в США, але поступово перекинулася на всі сфери бізнесу в більшості країн світу. Українська економіка і її фінансовий сектор понесли суттєві фінансові втрати. Уже за підсумками 2009 страховий ринок України втратив до 50% своїх обсягів.

Виникнення кризи в страховому сегменті фінансового ринку пов'язують з недосконалістю державного регулювання нагляду за страховою діяльністю, і зокрема, за платоспроможністю страхових компаній. Слід визначити, що ситуація, яка склалася на страховому ринку в сфері державного регулювання, не є тільки в Україні. Схожа ситуація спостерігалася на фінансових ринках багатьох країн Європи та світу.