Принцип обачливості або консерватизму

Застерігає від завищення оцінки реального фінансового стану підприємства. Згідно з цим принципом доходи обліковуються, коли можливість їх отримання стає цілком визнаним фактом, тоді як витрати та втрати повинні відображатись, коли їх здійснення є ймовірною, можливою подією. Тобто бухгалтер не повинен переоцінити прибуток, але повинен передбачити всі можливі витрати і при виборі методу оцінки активів зупинитись на тому з них, який призводить до меншої вартості (ринкової чи собівартості). Цей принцип передбачає відображення потенційних збитків (сумнівної заборгованості клієнтів, знецінення активів та ін.) у результатах звітного року.

Принцип об'єктивності інформації

Означає, що бухгалтерська інформація повинна бути об'єктивною по відношенню до різних користувачів. Тобто, якщо інформація є об'єктивною, то, наприклад, 4 експерти, які працюють незалежно один від одного, отримають однакові результати в процесі перевірки. Проте цей принцип не гарантує абсолютної об'єктивності інформації, тому що в процесі підготовки фінансової звітності для зовнішніх користувачів неможливо уникнути суб'єктивності оцінок кожного бухгалтера, який її готує.

У процесі складання звітності необхідно дотримуватись вимог конфіденційності інформації, що зумовлює певні обмеження стосовно включення у звітність даних, які становлять комерційну таємницю.

Стандарти бухгалтерського обліку.

Стосовно нормативної документації з бухгалтерського обліку стандарт означає комплекс документально оформлених правил ведення обліку. Кожне з таких правил визначає термінологію, методи, засоби, сутність обліку у відображенні того чи іншого явища. Під бухгалтерськими стандартами розуміють вимоги до методів та процедур ведення бухгалтерського обліку. Стандарти бухгалтерського обліку базуються на трьох елементах: прецеденти; державні процедури-інструкції, які регулюють порядок встановлення стандартів; вплив з боку недержавних (громадських) бухгалтерських організацій.

Національні стандарти — це нормативи з бухгалтерського обліку, які створюють для внутрішнього користування в окремій країні.

Хоча стандарти в різних країнах мають різні назви, їхнє призначення однакове. У СІНА такими стандартами є Generally Accepted Accounting Principles — GAAP (Загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку), у Великобританії — Закон про компанії, Statements of Standards Accounting Practice — SSAP (Положення про практику ведення обліку) та інші документи, які іноді називають Generally Accepted Accounting Practice — GAAP (Загальноприйнята практика обліку), у Німеччині вони називаються директивними законами, у Франції — нормами.

Усі стандарти різних країн мають майже однакову структуру

4. Балáнс бухгáлтерський – форма бухгалтерської звітності, яка показує у грошовому виразі стан господарських засобів за їх складом і використанням, джерелами надходження та призначення на певну дату. Має форму таблиці, яка складається з двох частин активу і пасиву. Оскільки актив і пасив балансу відображають ті самі кошти, підсумки їх мають дорівнювати одне одному. Баланс — звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал. Мета складання Балансу ― надання користувачам повної, правдивої, неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. Баланс дає можливість визначити склад та структуру майна підприємства, ліквідність та оборотність засобів, наявність власного та запозиченого капіталу, зміну дебіторської та кредиторської заборгованості та інші показники. Отримання такої інформації ― необхідна умова для прийняття обґрунтованих управлінських рішень, а також для оцінки ефективності майбутніх вкладень капіталу та ступеня фінансових ризиків.

Бухгалтерська звітність складається з бухгалтерського балансу, звіту про прибутки й збитки, додатків до них і пояснювальної записки. Основна інформація міститься в бухгалтерському балансі, що характе- ‘ ризує фінансове становище організації за станом на звітну дату.

За своєю формою бухгалтерський баланс представляє таблицю, у якій, з лівої сторони (в активі), відображаються кошти підприємства, а з правої (у пасиві) — джерела їхнього утворення.