Я вважаю, що…

(висловте власну думку, з'ясуйте вашу точку зору).

ОБҐРУНТУВАННЯ

…тому, що…

(наведіть причину виникнення цієї думки, тобто на чому ґрунтуються докази на підтримку вашої позиції).

ПРИКЛАД

…наприклад…

(наведіть факти, що підтверджують ваші докази, вони підсилять вашу позицію).

ВИСНОВКИ

…тому…

(узагальніть свою думку, зробіть висновок про те, що слід робити; тобто, це є заклик прийняти вашу позицію).

2. Поясніть механізм етапів ПРЕС-методу і дайте відповідь на можливі запитання. Наведіть приклад до кожного з етапів.

3. Запропонуйте всім, хто забажає, застосувати цей метод до будь-якої проблеми (за їхнім вибором).

4. Перевірте, чи розуміють учні механізм застосування методу.

Наприклад, при використанні цієї вправи для обговорення питання доцільності вступу України до Євросоюзу відповідь учня може бути такою:

• Я вважаю, що Україні необхідно вступити до ЄС, оскільки це сприятиме розвитку української економіки, наприклад, збільшиться кількість інвестицій для розвитку промисловості. Тому Україна повинна стати повноправним членом ЄС.

Етапи можна адаптувати, пропонуючи учням наводити кілька варіантів своїх думок або прикладів. Коли формула буде зрозуміла всім учням, починайте вправу.

"Повернений аргумент". Мета: навчити вислуховувати опонентів та оперативно реагувати на нові аргументи. Особливостями цього методу є те, що кожний учасник завчасно не знає, на який аргумент йому доведеться відповідати, а ведучий стежить за тим, щоб учасники методу "повертали" саме останній аргумент опонентів, а не висловлювались щодо теми в цілому. Цей метод проводиться за правилами дискусії відповідно та згідно до таких етапів:

1. Вибір теми (тема має передбачати дві протилежні позиції), поділ на команди та підготовка команд.

2. Дискутування (будь-який представник команд вказує аргумент на захист позиції його команди, а будь-який представник іншої команди "повертає" аргумент, відхиляючи аргумент опонентів та пропонуючи інший, свій аргумент. У такому порядку проходить дискутування до того часу, поки жодна зі сторін не зможе навести власний аргумент чи відкинути аргумент противника).

3. Підведення підсумків "поверненого аргументу" – може здійснити як ведучий (вчитель), так і учні⁷⁸.

"Займи позицію". Цей метод корисний при проведенні в класі дискусії зі спірної теми. Як проблема повинні використовуватися дві протилежні думки, що не мають єдиноправильної відповіді⁷⁹.

Мета: це корисна вступна вправа для демонстрації різних думок з досліджуваної теми – дає учням змогу висловити власну точку зору й наприкінці уроку оцінити засвоєння теми. Розглядаючи протилежні позиції з дискусійної проблеми, учні знайомляться з альтернативними поглядами, різними типами історичних інтерпретацій; прогнозують, які наслідки будуть мати індивідуальні позиції та політичні рішення для суспільства, для окремих людей; на практиці використовують вміння захищати власну позицію; вчаться вислуховувати інших; отримують додаткові знання з теми⁸⁰.

Порядок проведення:

1. Розмістіть плакати у протилежних кінцях кімнати. На одному з них написано "згодний (згодна)", на іншому – "не згодний (не згодна)" (варіанти: на плакатах можуть бути викладені полярні позиції з проблем: наприклад, "Тероризм не можна виправдати, навіть у тих випадках, якщо він здійснюється заради благородних цілей" і "Мета виправдовує засоби: в окремих випадках тероризм необхідний").

2. Вивісіть правила проведення вправи й обговоріть їх (викладено нижче).

3. Попросіть учасників стати біля відповідного плакату залежно від їхньої думки з обговорюваної проблеми.

4. Довільно виберіть кілька учасників і попросіть їх обґрунтувати свою позицію.

5. Після викладу різних точок запитайте, чи не змінив хто-небудь з учасників своєї думки і чи не хоче перейти до іншого плакату. Учні повинні обґрунтувати причини свого переходу.

6. Попросіть учасників назвати найбільш переконливу причину протилежної сторони.

Правила проведення вправи:

1. Говорити за чергою. Не перебивати.

2. Одночасно говорить тільки одна особа.

3. Не сперечайтеся один з одним. Наводьте нові причини або ідеї.

4. Перейти від одного плаката до іншого можна будь-коли. Будьте готові вказати на причини зміни своєї позиції.

5. Вислухайте причини та ідеї інших. Якщо вас запитають, будьте готові відповісти, які інші причини або ідеї вам найбільш сподобалися.

"Неперервна шкала думок" (Континуум, Нескінченний ланцюжок) – одна з форм обговорення дискусійних питань. Мета: розвиток в учнів навичок прийняття особистого рішення та вдосконалення вміння аргументувати свою думку⁸¹. Розглядаю­чи полярні точки зору з проблеми, що дискутується, учні:

• знайомляться з альтернативними позиціями, поглядами;

• прогнозують, які наслідки матиме та чи інша точка зору для окремих людей чи політичних рішень;

• вчаться на практиці відстоювати свою позицію;

• вчаться вислуховувати думки інших;

• отримують додаткові знання з теми, що вивчається.

Порядок проведення:

Варіант 1

• Вибирається дискусійна проблема, яка повинна передбачати наявність обґрунтованих, діаметрально протилежних точок зору.

• Учитель характеризує полярні точки зору. Кожна розгляда­ється досить детально, ґрунтовно.

• У протилежних кінцях класу мають бути плакати з альтер­нативними думками.

• Дайте учням час обдумати та аргументувати свою позицію.

• Якщо місця в класі досить, запропонуйте учням оприлюдни­ти свою точку зору і зайняти місце в ланцюгу (залежно від своїх поглядів).

• Попросіть учнів пояснити, чому вони обрали саме це місце. Учні можуть пояснювати причину, але не аргументувати.

• Оцінка протилежних точок зору.

• Аби переконатися, що учні уважно слухають один одного, слід попросити їх навести аргументи, які хоч і супе­речать їхнім поглядам, але є деякою мірою обґрунтованими, примушують їх замислитись і, можливо, переоцінити свою позицію.

• Обговорення наслідків різних точок зору.

Варіант 2

• Вибирається дискусійна проблема, яка повинна передбачати наявність обґрунтованих, діаметрально протилежних точок зору.

• Учитель характеризує полярні точки зору. Кожна розгляда­ється досить детально, ґрунтовно.

• Обмежена в часі індивідуальна робота учнів. Вчитель пропо­нує учням письмово аргументувати свою точку зору.

• Якщо бракує часу й місця в класі, можна не пропонувати всім учням утворювати єдиний ланцюг. Поки учні письмово аргументують свою позицію, вчитель на дошці проводить не­перервну пряму лінію, розташувавши альтернативні точки зору на різних кінцях.

• Позицію кожного можна позначити на дошці схематично, прослухавши аргументи, чи прикріпити на дошці аркуші з висловленою письмово точкою зору кожного.

• Учитель вибірково зачитує аргументи учнів, що дотри­муються протилежних точок зору.

• Оцінка протилежних точок зору. Учні можуть змінити свою позицію і знову позначити своє місце в ланцюзі.

• Обговорення наслідків різних точок зору.

"Акваріум". Учитель розподіляє учнів на чотири групи і пропонує їм прочитати текст посібника протягом 3 – 5 хв. Він пояс­нює, що ці норми будуть потрібні при виконанні наступного завдання⁸².

Потім одна з груп сідає в центр кла­су (або на початку середнього ряду в класі, де стоять парти). Це необхідно, щоб відокремити діючу групу від слу­хачів певною відстанню. Ця група от­римує лист із ситуацією, яку треба обговорювати, і таке завдання: Прочитайте вголос ситуацію. Обговоріть її в групі, використову­ючи метод дискусії. Дійдіть до спільного рішення за 3 – 4 хв. Поки група займає місце, вчитель ознайомлює клас з цим завданням і нагадує правила дискусії в малих гру­пах. Групі пропонується вголос прочи­тати ситуацію та обговорити її розв'язання. Всі інші учні класу мають тільки слухати, не втручаючись у хід обговорення. На цю роботу групі да­ється 3 – 5 хв. Після закінчення 3 – 5 хви­лин група займає свої місця, а вчитель ставить до класу питання:

• Чи погоджуєтесь ви з думкою групи?

• Чи була ця думка достатньо аргу­ментована, доведена?

• Який з аргументів ви вважаєте найбільш переконливим?

На таку бесіду відводиться до 2 – 3 хв. Після цього місце в "Акваріумі" займає інша група і обговорює наступ­ну ситуацію.

Усі групи за чергою мають побувати в "Акваріумі", і діяльність кожної з них слід обговорити всім класом.

Наприкінці вчитель повинен про­коментувати ступінь володіння навич­ками дискусії в малих групах різних груп та учнів і звернути увагу на необ­хідність та напрямки подальшого вдосконалення таких навичок (2 – 3 хв.). У межах "Акваріуму" можна підбити підсумки уроку або за браком часу обмежитись обговоренням роботи кожної групи.

"Карусель". Слід зауважити, що ця вправа розвиває вміння аргументувати, відточувати потрібні аргументи. Її можна віднести як до технологій кооперативного навчання, так і до групи технологій навчання в дис­кусії⁸³. Цей метод застосовується для обговорення будь-якої гострої проблеми з діаметрально протилежних позицій; для збирання інформації з будь-якої теми; для інтенсивної перевірки обсягу й глибини наявних знань (наприклад, термінів); для розвитку вмінь аргументувати власну позицію.

Порядок проведення

Попросіть учасників та учасниць розставити стільці за кількістю присутніх по­рівну у два кола: внутрішнє коло – спинками досередини, зовнішнє – назовні. Повідомте кожному й кожній номер – один або два. Запропонуйте всім зайняти місця в колі:– перші номери – у зовнішньому, другі – у внутрішньому. Повідомте питання для обговорення.

Дайте відповідні інструкції:

– учасники та учасниці внутрішнього кола мають обстоювати позицію "за", зовнішнього – "проти";

– час для обговорення обмежений – по одній хвилині на кожного партнера чи кожну партнерку;

– внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє – рухливе;

– за сигналом ведучого чи ведучої учасники та учасниці зовнішнього кола пересуватимуться на один стілець праворуч;

– з новим співрозмовником чи новою співрозмовницею обговорюється те саме питання.

Вчитель постійно має слідкувати за часом та чітким пересуванням присутніх. Якщо є час, бажано пройти все коло повністю. Перед закінченням вправи ведучий або ведуча пропонує всім зайняти власну позицію з обговорюваного питання та подати свої аргументи щодо нього співрозмовникові чи співрозмовниці. Якщо коло пройдено повністю, то це має бути той або та, з ким починалася вправа.

В обговоренні слід звернути увагу на те, що цей варіант кооперативного навчан­ня найефективніший для одночасного залучення всіх присутніх до активної роботи з різними партнерами та партнерками щодо обговорення дискусійного питання.

Підсумовуючи, можна зазначити, що ця технологія може використовуватися не лише для обговорення гострої проблеми, а й для збирання інформації з певної теми або інтенсивної перевірки обсягу й глибини знань.

"Ток-шоу". Мета: отримання навичок публічно­го виступу та дискутування. Вчитель на цьому уроці – ведучий "Ток-шоу": оголошує тему дискусії, пропонує учням коротку розповідь або відео фрагмент. Потім пропонує висловитися із запропонованої теми "запрошеним", а також надає слово глядачам, які можуть виголосити власну думку або задавати запитання "запро­шеним" (не більш 1 хвилини). "Запро­шені" мають відповідати якомога ко­ротше й конкретніше. Ведучий також має право задавати своє запитання або перервати того, хто виступає (за лімі­том часу).⁸⁴

Ця форма роботи допоможе учням навчитися брати участь у загальних дискусіях, висловлювати та захищати власну позицію, а в майбутньому впливати на зміни в українському сус­пільстві та державі.

Порядок проведення:

1.  Підготовчий етап:

• Повідомте попередньо тему дискусії її учасникам (бажано у формі дискусійного питання).

• Запросіть чи виберіть із учнів класу 2 – 5 експертів.

• Попросіть учнів придумати запитання до експертів та визна­читися зі своєю позицією щодо поставленого запитання.

• Попросіть експертів підготувати додаткову довідкову інфор­мацію з теми дискусії.

• Придумайте назву ток-шоу й оберіть ведучого.

• Організуйте аудиторію за типом студії (учні сідають півколом біля експертів).

2. Хід дискусії:

• Назвіть тему і відрекомендуйте учасникам ведучого та ек­спертів.

• Повідомте правила проведення ток-шоу:

Усі учасники дискусії говорять коротко та конкретно.

Надавати слово для виступу може лише ведучий.

Ведучий може зупинити виступаючого, який перевищив ліміт часу.

Виступ експертів (1 – 2 хвилини кожен).

Учні ставлять запитання експертам чи роблять повідом­лення (не більше 1 хвилини).

Експерти ставлять один одному запитання.

Підбийте підсумки дискусії за змістом і за формою її про­ведення⁸⁵ .

"Імітація спрощеного судового слухання" (суд від свого імені). Суд від свого імені допомагає учням проводити рольову гру за конкретною програмою з мінімальною кількістю учасників. Це процес за участю трьох осіб: судді, що буде слухати обидві сто­рони і приймати остаточне рішення, обвинувачуваного й обвинувача.

Мета: методика суду від свого імені дає можливість учням отримати спро­щене уявлення про процедуру прий­няття судового рішення. Вона надає всім учням можливість взяти участь у вправі, пов'язаній з критичним мис­ленням.

Порядок проведення:

1. Запросіть адвоката чи суддю як ресурсну особу (зверніться за добро­вольцями до місцевої колегії адвокатів або до суду).

2. Поділіть клас на три однакові групи: судді, обвинувачі й обвинувачу­вані:

а) суддів необхідно проінструкту­вати щодо процедури судочинства й надати їм час для підготовки питань; б) обвинувачам – час для підготовки до вступної промови і викладу аргумен­тів; в) обвинувачуваним – час для під­готовки до вступної заяви і захисту.

3. Запропонуйте суддям сісти в різ­них кутках класу. Дайте їм таблички "суддя" або картки з іменами, запро­понуйте, щоб до кожного судді приєднався один обвинувачуваний та один обвинувач. Повідомте суддям, що коли поруч із ними будуть обидва гравці, во­ни можуть починати "суд".

4. Проведіть суд від свого імені, послуговуючись таким порядком: а) вступні заяви учасників у відповідному судовому порядку; ці заяви повинні бути обмежені визначеними часовими рамками; б) обвинувачуваний викла­дає суть захисту, і його опитує суддя; в) обвинувач викладає аргументацію, і його опитує суддя; г) суддя виносить рішення і повідомляє його після того, як весь клас знову об'єднається.

5.  Після оголошення суддями своїх рішень запропонуйте запрошеному спеціалісту обговорити процес прий­няття та ухвалення рішень. Розгляньте варіанти, що будуть запропоновані запрошеним спеціалістом або дійсним суддею, порівняйте з рішеннями, прийнятими учнями-суддями. Біль­шість учителів використовують стра­тегію суду від свого імені для ознайом­лення учнів із судовою системою. У більшості класів таке заняття корисно провести до проведення ігрового суду.

"Медіація". Медіація – це процедура розв'язання конфлікту. Вона здійснюється нейтральною третьою стороною (медіатором), що допомагає двом учням у врегулюванні їхнього конфлікту.

Мета: активно беручи участь у пошуку реальних рішень, учні визначають проблеми, виробляють та підтверджують свої позиції, висловлюють власні точки зору, знаходять потенційно нові рішення і доходять до згоди.

Порядок проведення:

1. Проясніть складові методу і дайте відповідь на всі можливі питання.

2. Запропонуйте учням словничок для визначення термінів (медіатор, інтереси, позиції).

3. Виберіть конфлікт, що його учні спробують розв'язати. Це може бути історичний випадок, реальна сучасна ситуація або власний конфлікт. Для першої спроби посередництва виберіть просту проблему, оскільки завдання полягає в тому, щоб учні вивчили всі етапи. В міру набуття учнями дедалі більшого практичного досвіду вони можуть переходити до розв'язання більш складних або делікатних проблем.

4. Роздайте учням ролі. Це легко зробити, залишаючи їх на своїх місцях, розподіляючи за номерами 1, 2, 3. Троє сідають у невелике коло, при цьому 1 і 3 будуть сторонами, що сперечаються, а номер 2 – посередником.

5. Вчитель надає можливість усім учням виступити в ролі посередника.

Етапи медіації:

1. Вступна частина: медіатор намагається допомогти учасникам суперечки заспокоїтися і пояснює їм основні правила розв'язання конфлікту: учасники повинні сидіти, є можливість попросити про перерву під час бесіди.

2. Виклад історії: кожна особа розповідає про те, що відбулося. Особа, що порушила проблему, зазвичай перша викладає свою версію історії. Переривати розповідь не дозволяється. Потім свою версію викладає інша сторона.

3. Визначення позицій та інтересів: медіатор намагається зрозуміти кожну сторону, що сперечається, вислуховуючи їхню версію, узагальнюючи думку кожної особи, задаючи питання. Іноді, щоб перевірити розуміння, посередник просить сторони, що сперечаються, задавати одне одному питання й узагальнити точку зору один одного.

4. Визначення альтернативних рішень: сторони, що сперечаються, обмірковують можливі варіанти розв'язання проблеми. Медіатор складає список варіантів, а потім просить кожну сторону, що сперечається, висловити свої думки щодо кожного з можливих рішень.

5. Зміна й обговорення рішень: залежно від висловлених думок учасників суперечки посередник може допомогти їм змінити деякі можливі рішення і визначити більш прийнятне рішення, з яким сторони, що сперечаються, можуть погодитися.

6. Досягнення згоди: медіатор допомагає сторонам, що сперечаються, дійти згоди, прийнятної для них обох. Ця згода оформляється письмово. Сторони, що сперечаються, також обговорюють план дій на випадок, якщо досягнута ними угода не спрацює.

"Переговори". Переговори – це неофіційне обговорення проблеми двома особами, котрі перебувають у конфлікті. Для того, щоб обговорення було успішне, необхідно встановити певні правила.

Мета: найчастіше конфлікт починається між двома особами. Важливо, щоб люди навчилися говорити про свої проблеми перед тим, як ті перетворяться у більш серйозні й спонукатимуть до необхідності звернутися в суд⁸⁶.

Порядок проведення:

1. Підготовка до переговорів: для того щоб переговори допомогли розв'язати проблему, обидві сторони повинні:

а) з'явитися на обговорення та бути щиро зацікавленими у врегулюванні проблеми;

б) намагатися якомога чітко визначити проблему, що є причиною конфлікту;

в) подумати про те, що є істинною причиною проблеми;

г) відокремити вимоги (позиції) від того, чого сторони дійсно хочуть (інтереси);

д) намагатися поглянути на проблему очима сторонньої особи. Що хвилює іншу сторону конфлікту, які її почуття ?

е) розібратися у власних почуттях щодо проблеми, щоб зрозуміти реальні інтереси;

є) визначити два рішення, що можуть виявитися ефективними для розв'язання проблеми.

2. Переговори: щоб використати процес переговорів для розв'язання проблеми, обидві сторони повинні:

а) спільно визначити реальну проблему (проблеми), що необхідно розв’язати;

б) уважно вислухати точку зору іншої особи, не дозволяти гніву заважати процесу слухання і розв’язати проблеми;

в) разом продумати якомога більше варіантів можливих рішень проблеми. Спочатку не відмовлятися від жодного з них;

г) визначити три – чотири варіанти, що мають найкращі шанси для розв'язання проблеми. Подумати про наслідки – як позитивні, так і негативні – кожного варіанту;

д) вибрати один варіант і спробувати застосувати його. Навести декілька практичних прикладів, щоб обидві сторони змогли побачити, як може спрацювати обраний варіант;

е) оформити угоду в письмовій формі. Вирішити, що робити, якщо угоду буде порушено.

3. Після переговорів: для того щоб процес переговорів допоміг розв'язати проблему, обидві сторони повинні:

а) вирішити, що сказати іншим людям про те, як проблема була розв'язана;

б) якщо створюється враження, що угода не працює, ще раз обговорити проблему разом.

Питання для самоконтролю

1. Вкажіть характерні риси інтерактивного навчання.

2. У чому полягають сильні і слабкі аспекти використання інтерактивної моделі навчання? Як вчитель може подолати складності застосування інтерактивних вправ?

3. Які умови слід враховувати при оцінюванні результатів інтерактивного навчання?

4. Охарактеризуйте групові форми роботи на уроках історії.

5. Вкажіть можливі варіанти організації роботи груп.

6. Які вправи можна проводити під час роботи в парах?

7. Охарактеризуйте методику організації і проведення найбільш поширених інтерактивних методів навчання ("Мікрофон", "Мозковий штурм", "Займи позицію", "Метод ПРЕС", "Акваріум" тощо).

Практичне завдання: розробіть методику застосування інтерактивних вправ ("Мікрофон", "Мозковий штурм", "Займи позицію", "Метод ПРЕС", "Акваріум" з обраних тем з історії України або всесвітньої історії.