Розділ ііі. Інтерактивні методи навчання § 1. Загальна характеристика інтерактивного навчання

Як правило, сучасна система навчання чекає від учителя охоплення великого обсягу інформації й орієнтована на рівні "знання" й "розуміння". Це підштовхує педагога до використання в основному пасивних методів навчання. У середньовіччі використання пасивних методик було виправдане. Учитель мав змогу передати весь обсяг відомої на той час інформації з будь-якого предмету своєму учневі. У сучасному світі ситуація кардинально змінилася. Неможливо одній людині знати все, навіть у вузькій царині знання. До того ж, як відомо, численні факти добре запам'ятовують комп'ютери. Учні ж повинні мати цілком інші навички: думати, розуміти суть речей, осмислювати ідеї та концепції, а вже на основі цього вміти шукати потрібну інформацію, трактувати її та застосовувати в конкретних умовах, формулювати й відстоювати власну думку. Саме цьому сприяє інтерактивне навчання.

Насамперед зазначимо, що термін "інтерактивна педагогіка" відносно новий: його ввів у 1975 р. німецький дослідник Ганс Фріц. Лінгвістичне тлумачення слова, що представлено в іншомовних словниках, свідчить, що поняття "інтерактивність", "інтерактив" прийшло до нас з англійської мови. "Inter" – взаємодіяти, "act" – діяти. Інтерактивність у навчанні можна пояснити як здатність до взаємодії, перебування у режимі бесіди, діалогу, дії. Основу інтерактивного навчання становить активізація пізнавальної діяльності учнів за допомогою організації спілкування між собою, учнів з учителем, між групами з метою розв'язання спільної проблеми. Таке навчання в західних методиках називають комунікативно-діалоговим, або інтерактивним. Відповідно й методи, що використовуються під час такого навчання, також інтерактивні.

Суть інтерактивного навчання полягає у тому, що навчальний процес відбувається тільки шляхом постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, кооперативне, навчання у співпраці), де й учень, і вчитель рівноправні, рівнозначні суб'єкти навчання, розуміють, що вони роблять, рефлектують з приводу того, що вони знають, уміють і здійснюють. Учитель в інтерактивному навчанні є організатором процесу навчання, і це консультант, фасилітатор, який ніколи не "замикає" навчальний процес на собі. Головними у процесі навчання є зв'язки між учнями, їх взаємодія і співпраця. Результати навчання досягаються взаємними зусиллями учасників процесу навчання, учні беруть на себе взаємну відповідальність за результати навчання.

К. Баханов зазначає, що інтерактивне навчання відбувається за такою схемою⁵²:

Організація такого навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації тощо.

Як підкреслює К. Баханов, характерними рисами інтерактивного навчання є:

• побудова навчання як розв'язання серії взаємопов'язаних проблемних ситуацій;

• переважно групова робота учнів на уроці;

• опора на учнівський досвід і мінімальне знання з теми;

• відкритість (незавершеність) навчання, відсутність раз і назавжди визначеного рішення;

• співробітництво різних рівнів (вчитель – група, вчитель – учень, учень – група, учень – учень);

• швидкий зворотний зв'язок – учень бачить реакцію вчителя, може проконсультуватися в будь-який момент навчання;

• емоційне піднесення, розкутість;

– діалог – основний елемент навчання^53.

Нагромаджений уже сьогодні в Україні та за кордоном досвід переконливо свідчить, що інтерактивні технології сприяють інтенсифікації й оптимізації навчального процесу. Вони дають змогу учням:

• полегшити процес засвоєння знань;

• аналізувати навчальну інформацію, творчо підходити до засвоєння навчального матеріалу;

• навчитись формулювати власну думку, правильно її виражати, доводити свою точку зору, аргументувати й дискутувати;

• моделювати різні соціальні ситуації і збагачувати власний соціальний досвід через включення в різні життєві ситуації;

• слухати іншу людину, поважати альтернативну думку, прагнути до діалогу;

• вчитись будувати конструктивні відносини в групі, визначати своє місце в ній, уникати конфліктів, розв'язувати їх, шукати компроміси;

• знаходити спільне розв'язання проблем, розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт.

Крім того, інтерактивне навчання дає змогу реалізувати ідею співробітництва тих, хто навчає, і тих, хто навчається, вчить їх конструктивній взаємодії, сприяє оздоровленню психологічного клімату на уроці, створює доброзичливу атмосферу, значно підвищує мотивацію учнів до навчання.

У широкому розумінні інтерактивним називають такий аспект спілкування, який характеризується стратегією взаємодії партнерів. Визначають такі типи стратегій взаємодії: конкуренція, кооперація, співробітництво.

Як і будь-яка інша форма навчання, інтерактивні технології теж мають свої недоліки (за О. Пометун):

• засвоєння незначного обсягу інформації потребує значного часу;

• кожна інтерактивна технологія потребує попереднього розгляду і навчання учнів процедурі. Вчитель має менший контроль над обсягом і глибиною вивчення, часом і ходом навчання. Результати роботи учнів менше перед­бачувані. Дисципліна учнів на інтерактивному уроці може бути проблемою для вчителя;

• практично відсутні методичні розробки та література з інтерактивних техно­логій^54.

Інтерактивне навчання потребує певної зміни всього життя класу, а також значної кількості часу для підготовки (як учням, так і педагогові). На думку О. Пометун, треба починати з поступового використання цих технологій, якщо вчитель або учні з ними не знайомі. Як педагогові, так і учням треба звикнути до них. Можна навіть створити цілий план поступового впровадження інтерактивних технологій. Краще старанно підготувати декілька занять у навчальному році, ніж часто проводити наспіх підготовлені "ігри".

Можна провести з учнями особливе "організаційне заняття", обговорити разом з ними "правила роботи в класі", налаштувати учнів на старанну підготовку до навча­льних семінарів. Доцільно спочатку використовувати прості інтерактивні форми і методи (робота в парах, малих групах, мозковий штурм і т.д.). Коли у вчителя і в учнів з'явиться досвід подібної роботи, такі заняття будуть проходити набагато легше, а підготовка не буде потребувати багато часу.

Використання інтерактивних технологій – не самоціль. Це лише засіб для досяг­нення такої атмосфери в класі, яка найкраще сприяє співробітництву, порозумінню й доброзичливості, допомагає дійсно реалізувати особистісно зорієнтоване на­вчання.

Якщо застосування учителем інтерактивних технологій у конкретному класі веде до протилежних результатів – треба переглянути стратегію й обережно використовувати подібні технології. Можливо, варто обговорити цю ситуацію з учнями (чи правильно ви розумієте й використовуєте інтерактивні методи навчання, чи готові ви й учні до їх використання?)⁵⁵.

Деяким учителям нелегко розкривати себе перед школярами, висловлю­вати особисте ставлення до матеріалу, демонструючи некомпетентність у деяких питаннях. Безумовно, не всі вчителі "створені" для інтерактивних технологій, використання яких дає можливість для фахового зростання, для самовдосконалення, для навчання разом з учнями. Зробити перший крок допоможе власне новий підхід до навчання та його цілей, за якого вчитель відверто може визнати себе не спеціаліс­том і одержати "право" не знати відповіді на ті чи інші запитання (до того ж багато запитань з будь-якого предмету не мають однозначної або єдино правильної відпові­ді). З іншого боку, після декількох старанно підготовлених уроків учитель зможе відчути, як змінилося ставлення до нього учнів, а також сама атмосфера в класі – і це послужить додатковим стимулом до роботи з інтерактивними технологіями.

Для ефективного застосування інтерактивних методів, зокрема, для того щоб охопити весь необхідний обсяг матеріалу і глибоко його вивчити (а не перетворити технології на безглузді "ігри заради самих ігор"), педагог повинен старанно планува­ти свою роботу, щоб:

– дати завдання учням для попередньої підготовки: прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання;

• відібрати для уроку або заняття такі інтерактивні вправи, які дали б учням "ключ" до засвоєння теми;

• під час самих інтерактивних вправ дати учням час подумати над завданням, щоб вони сприйняли його серйозно, а не механічно чи "граючись" викона­ли його;

• на одному занятті можна використовувати одну (максимум – дві) інтеракти­вні вправи;

• дуже важливо провести спокійне глибоке обговорення за підсумками інтер­активної вправи, зокрема акцентуючи увагу й на іншому матеріалі теми, прямо не задіяному в інтерактивній вправі;

• проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, що не були пов'язані з інтерактивними завданнями⁵⁶.

Для зміцнення контролю над ходом процесу навчання за умов використання інтерактивних технологій учитель також повинен попередньо добре підготуватися, а саме:

• глибоко вивчити та продумати матеріал, у тому числі додатковий, напри­клад, різноманітні тексти, зразки документів, приклади, ситуації, завдання для груп тощо;

• старанно планувати і розробити заняття: визначити хронометраж, ролі учас­ників, підготувати запитання й можливі відповіді, виробити критерії оцінки ефективності заняття;

• мотивувати учнів до вивчення шляхом добору найбільш цікавих для учнів випадків, проблем; оголошення очікуваних результатів (цілей) заняття і кри­теріїв оцінки роботи учнів;

• передбачити різноманітні методи для привернення уваги учнів, налаштуван­ня їх на роботу, підтримання дисципліни, необхідної для нормальної роботи аудиторії; цьому, зокрема, можуть сприяти різноманітні вправи-розминки, письмовий розподіл ролей у групах тощо.

Найчастіше інтерактивне навчання передбачає групову роботу або роботу в парах.

Важливо правильно організувати оцінювання навчальних досягнень учнів за умов застосування інтерактивних технологій.

Передбачається, що оцінювання навчальних досягнень учнів за умов застосу­вання інтерактивних технологій проводитиметься у формі заохочення будь-яких, навіть щонайменших успіхів і зусиль учнів та учениць. Коментарі щодо учнівських дій, навіть такі, що містять критику, повинні починатися з позитивних зауважень, Коригування неточних, неправильних відповідей та дій можливе лише у формі про­позицій діяти інакше – "Можлива інша відповідь"... , "Існує інша точка зору"... , "Можна сказати (написати, зробити) інакше"... Передусім необхідно надати право самому учневі (учениці) переглянути свій початковий варіант дій.

Методика перевірки знань, умінь та навичок має відповідати меті та методиці викладання предмету. Якщо для перевірки знань існують традиційні способи оціню­вання, то перевірка навичок вимагає набагато більше часу, а впевнитися у виховному ефекті навчання безпосередньо на уроці взагалі навряд чи можливо. Цінності, особи­сте ставлення проявлятимуться в реальному житті; завдання ж учителя – надати учням (ученицям) можливість проявляти й захищати власну думку в будь-яких "на­вчальних ситуаціях" у класі та поза школою.

При оцінюванні результатів інтерактивного навчання необхідно враховувати такі умови:

• тримати баланс перевірки знань, перевірки навичок, виявлення ставлення учнів;

• використовувати традиційні та інтерактивні технології оцінювання;

•  застосовувати групове, змагальне та індивідуальне оцінювання, самооцінку та взаємооцінку учнів;

• обов'язковим є обговорення критеріїв оцінювання з учнями;

•  необхідно враховувати як досягнення класу, так і індивідуальний прогрес учнів.

Усе сказане, звичайно, не означає, що потрібно використовувати тільки інтерактивні методики. Для навчання важливі усі види методик і всі рівні пізнання.