Практичні завдання

1. На прикладі одного параграфа підручника для 6 – 8 кл. розробіть методику роботи з ілюстраціями.

2. На прикладі однієї з тем з історії України або всесвітньої історії розробіть завдання і методику роботи з картами та картосхемами.

3. Підберіть кілька фотографій, карикатур, картин, портретів історичних діячів до обраних тем та розробіть завдання для роботи з ними.

4. До обраних тем розробіть таблиці (хронологічну, синхронну, порівняльну) та вкажіть методику роботи з ними.

5. До обраної теми розробіть схематичну наочність та методику роботи з нею.

Розділ vі. Практичні методи навчання § 1. Загальна характеристика практичних методів навчання та самостійної роботи учнів на уроках історії

На реалізацію розвивального навчання – оволодіння школярами способами навчальної, розумової й предметної діяльності – спрямовані й практичні методи навчання історії. Провідним прийомом практичних методів є організація вправ учнів у діях, а основним засобом – система практичних завдань. Умовами ефективності застосування цього методу в навчанні, за О. Турянською, є поетапність та поступовість³²¹.

Практичні методи навчання – це різні форми самостійної роботи учнів при вивченні історії – вправи, графічні і самостійні дослідницькі роботи, а також робота з підручником, історичними документами, науково-популярною та художньою літературою, лабораторно-практичні роботи. Їх використовують для безпосереднього пізнання дійсності, поглиблення знань, формування вмінь і навичок.

У сучасній школі самостійна робота має неабияке значення для успішного засвоєння учнями знань, формування активності і самостійності, розвитку розумо­вих здібностей. Як зазначав Н. Дайрі, вона являє собою ро­зумовий пошук нового знання, яке відоме науці, не потребує перегляду, але нове для школяра і саме для нього є відкриттям³²².

На велике значення самостійної роботи учнів вказували видатні педагоги та вчені протягом століть (Я. А. Коменський, Ж.-Ж. Руссо, А. Дістервег, К. Ушинський та ін.). У сучасних умовах демократизації суспільства система навчання спрямована на формування гармонійно розвинутої, суспільно активної особистості, яка вміє мислити і діяти по-новому. Самостійна робота учнів незамінна для становлення якостей такої особистості.

По-друге, це ефективний засіб оптимізації навчального процесу, оскільки при правильній методиці вона виключає можливість сидіти без думок в голові та без діла в руках, тобто бути "відсутнім" у класі, фізично перебуваючи там. Вона має також психологічне підґрунтя, оскільки відповідає дитячому бажанню випробувати свої сили, пізнати щось нове, зробити для себе відкриття.

Однак слід зазначити: з приводу питання про те, що слід розуміти під самостійною роботою, є багато суперечок. Деякі автори вважа­ють самостійною роботою навіть усні відповіді учнів на запитання вчителя. Проте відповіді учнів на запитання вчителя – це, безумовно, не самостійна робота, хоча в них учні зазвичай ви­являють самостійність. Але, на думку Р. Осадчук, не слід ототожнювати самостійну роботу і самостійність. Са­мостійність – якість особистості, самостійна робота – метод навчальної роботи. Між самостійністю і самостійною роботою існує тісний взаємозв'язок. Самостійна робота є, з одного боку, вираженням вже досягнутої са­мостійності, з іншого – засобом подальшого розвитку самостійності³²³.

Деякі автори вважають самостійною ро­ботою таку, в яку учень вносить щось своє, особисте, індивідуальне. Якщо школяр виконує роботу за зразком, наданим учителем, то таку діяльність не потрібно ототожнювати з самостійною роботою. Як зазначає Р. Осадчук, не слід погоджуватися як з одним, так і з іншим визна­ченням самостійної роботи: одне визначення розширює це визначення, інше звужує його³²⁴.

Найбільш вдалим слід визнати поняття са­мостійної роботи, дане Б. Єсиповим, В. Онищуком, а саме: самостійна робота учнів у процесі навчання – це така робота, що виконується школярами за завданням учителя, під його керівництвом, у спеціально відведений час у класі або вдома; при цьому учні свідомо прагнуть досягнути поставленої у завданні мети. Працюючи самостійно, учні поєднують мислення з виконанням певних дій³²⁵.

У сучасній педагогіці більшість дидактів під самостійною роботою учнів розуміє засіб організації та виконання учнями певної діяльності відповідно до поставленої мети, з обов'язковою умовою самостійних пошуків³²⁶.

Підсумовуючи, можна стверджувати що самостійна робота – це різноманітні види індивідуальної та колективної навчальної діяльності учнів, яка здійснюється ними на навчальних заняттях або вдома за завданням вчителя, під його керівництвом, однак без його безпосередньої участі. Ключовим у словосполученні поняття "самостійна робота" є слово "самостійна", тобто "та, яка здійснюється власними силами". Як зазначає К. Баханов, самостійна робота учнів – такий вид навчальної діяльності, при якій необхідний певний рівень самостійної діяльності учня у всіх її структурних компонентах – від постановки проблеми до здійснення контролю, самоконтролю та корекції, з переходом від виконання найпростіших видів робіт до більш досконалих, які мають пошуковий характер³²⁷.

Самостійність проявляється у мисленні, мові, практиці, мотивації, поведінці та діяльності, організації навчальної праці. Самостійна робота, у процесі котрої формуються ці якості особистості, може і повинна мати місце і при вивченні нового матеріалу, при виконанні домашнього завдання, перевірці знань, повторенні. Тому педагоги повинні прищеплювати школярам умін­ня самостійно здобувати і засто­совувати знання, ефективно пра­цювати з різними джерелами інформації.

Самостійна навчальна робота є процесом взаємодії суб'єкта з об'єктом. Ця взаємодія може відбуватися за наявності проблемного завдання, що вимагає як застосування знань відповід­ним способом, так і визначення нових шляхів і способів їх засвоєння³²⁸.

За метою самостійні роботи поділяються на роботи з:

– формування здібностей розбиратися в суті та значенні явищ, причинно-наслідкових зв'язків, закономірностей тощо;

– формування оцінювальної діяльності: відповідей товаришів, творів мистецтва, самооцінки знань, оцінки діяльності і вчинків людей, оцінки виробничої діяльності тощо;

– розвитку мовлення, що дає змогу в різних формах подавати зміст (складання плану, тез, конспекту, таблиці тощо);

– розвитку пізнавальних здібностей учнів: уваги, сприйняття, пам'яті, уяви, мислення;

– формування вміння самостійно вивчати історичні джерела;

– використання знань і вмінь на практиці;

– формування вміння правильно організовувати власну діяльність³²⁹.

За характером виконання самостійна робота є: за зразком, реконструктивно-варіативна, частково-пошукова, дослідницька. Перші два типи належать до так званого перетворювального відтворення, яке передбачає: відбір матеріалу, переробку структури і логіки викладу інформації; використання нової форми відтворення, синтез змісту кількох джерел (усний або письмовий виклад змісту джерела у стислому вигляді або в іншій логіці, складання хронологічних і тематичних таблиць, робота з мапою, складання діаграм і графіків, відбір і групування фактів за проблемою, підготовка повідомлення, реферату).

Самостійна робота може включати в себе і дію учнів з предметною наочністю. У методиці історії це виготовлення макетів, моделей (наприклад, замків, церков, млинів, знарядь праці, виготовлення одягу, предметів побуту).

Як зазначає Р. Осадчук, учитель, організовуючи самостійну роботу учнів, повинен передбачити характер пізнавальної діяльності³³⁰. Репродуктивна самостійна діяльність є орієнтувальною і виконавчою, вона пов'язана, головним чином, з репродуктивним мисленням і має характер тренувальних завдань.

У процесі репродуктивних самостійних робіт відбувається накопичення учнями потрібних історичних фактів, способів діяльності, формування навичок і вмінь, їх закріплення і вдосконалення. Виконавча діяльність є обов'язковим щаблем до складнішої діяльності – творчої.

Перехідним видом від виконавчої до творчої самостійної роботи є завдання, що передбачають елементарні комбінації з навчальним матеріалом, способами або прийомами діяльності.

Самостійні роботи продуктивного характеру пов'язані з комбінуванням навичок і вмінь, набутих під час попередньої репродуктивної діяльності. Наприклад, це може бути виконання таких робіт: написати історичний твір на задану тему, встановити найдоцільніший шлях виконання завдань нового типу, скласти таблицю, схему, провести дослідження з додержанням певних умов тощо. У цьому випадку учні оволодівають новими знаннями і прийомами навчальної діяльності або прийомами застосування раніше набутих знань³³¹.

Правильно орга­нізована учителем самостійна робота учнів складається з трьох наступних етапів:

І – підготовчий, орієнтувальний	– Формулювання мети роботи, пов'язаної з метою виконання завдань; – учень, вислухавши завдання, розглядає карту, схему, читає або перечитує завдання, зміст тексту тощо; – учень здійснює аналіз завдання, тобто осмислює його, виділяє в ньому основне, що треба знати і вміти, складає план виконання завдання.
ІІ – виконавчий	– Вибір критеріїв якості виконання завдань; – обробка здобутої інформації відповідно до обраних критеріїв; – виявлення досягнень (відповідно до поставленої мети) і відхилень від наміченого рівня.
ІІІ – перевірочний	– Учень, виконавши завдання, сам, з власної ініціативи, перевіряє свою роботу та здійснює самоконтроль і самооцінку; – формулювання висновків; –  інструкція щодо шляхів вдосконалення знань, умінь і навичок, ліквідація прогалин у самостійній роботі; –  фіксація вчителем власних методичних знахідок або помилок, здійснених упродовж попередніх етапів, для підвищення фахової майстерності.

Виконання завдань при відсутності безпосередньої допомоги вчителя не означає відсутності його керівної ролі. Роль вчителя в організації керівництва самостійною роботою учнів полягає у формулюванні і поясненні завдання, інструктажі, спостереженні за роботою, відповідях на запитання учнів, коректуванні роботи, перевірці та аналізі результатів³³². Головна увага в роботі вчителя приділяється організації та вибору методів самостійної роботи учнів на уроках історії, підбору хрестоматійної та іншої історичної літератури для вивчення.

Для вчителя досить важливо вміти грамотно структурувати навчальний матеріал і у певній послідовності, з використанням конкретних методів, рекомендувати його для вивчення учням. Такий підхід забезпечує продуктивний характер їх самостійної роботи, високу якість засвоєння матеріалу при мінімальних затратах часу.

Самостійна робота учнів буде ефективною і дасть позитивні наслідки лише за певних умов. Основними з них є такі:

• Чітка, конкретна постановка завдань перед учнями.

• Доступність і посильність завдань для самостійної роботи.

• Диференціація завдань для самостійної роботи.

• Підготовка учнів до виконання самостійних робіт.

• Систематичність і послідовність застосування самостійної роботи учнів у процесі навчання.

• Урізноманітнення і взаємозв'язок різних видів самостійної роботи учнів на уроці.

• Взаємозв'язок класної та домашньої самостійної роботи.

• Перевірка наслідків самостійної роботи учнів.

• Застосування самостійної роботи учнів на всіх етапах уроку.