Портрет князя Володимира

Схему доцільно використати на етапі закріплення вивченого матеріалу. За 15 хв. до кінця другого уроку вчитель, підбиваючи підсумки, запитує: "Яке ж значення мала діяльність Володимира?" Питання риторичне, оскільки учні, щойно завершивши сприйняття теми, ще не готові дати повну і чітку відповідь. Далі вчитель малює центр схеми, пояснює значення літер, домальовує промінці стилізованого сонця та обводить схему колом (робота буде ефективнішою при використанні аплікацій або технічних засобів). Після цього відбувається бесіда, в ході якої схема заповнюється:

– Коли князював Володимир? Як він прийшов до влади? Що ми знаємо про нього як людину? (Роки. Святославові сини).

– Якою була зовнішня політика держави: мета і характер воєн? (Печеніги. Здійснення семи походів. Зміцнення Києва – рубежі. Відвоювання територій).

– Якими цілями керувалася дипломатія князя? Якими способами він діяв? (Входження Київської держави до наймогутніших у Європі. Зв'язки з країнами Східної Європи і Візантією).

– Який захід Володимира зблизив Русь із Європою? (Прийняття християнства. Рік. Десятинна церква. Значення).

– Які інші реформи провів Володимир? Яке значення вони мали? (Адміністративна реформа. Перехід до удільного управління. Відправка варягів до Візантії. Зміцнення влади князя, держави).

– Яка символіка утвердилась у державі? (Тризуб. Знамено).

Схема заповнена. Ставимо узагальнювальні запитання: "Чому Володимира названо Великим? Святим? Красним сонечком?". Перші два запитання не викличуть труднощів, а при відповіді на третє обов'язково потрібно звернути увагу на розквіт Русі, піднесення рівня її цивілізованості тощо.

Як ви думаєте, чи був Володимир щасливою людиною? Що вам імпонує в його особі? Тут доцільно скористатися фрагментами з художніх творів.

На третьому уроці теми вивчається діяльність Ярослава Мудрого. Третину уроку займає розповідь учителя в поєднанні з роботою учнів над текстом "Руської правди". Наступні 10 хв. – закріплення матеріалу з використанням схеми-портрету. Її смислове значення пояснюється просто: роки правління; зовнішня політика (розгром печенігів, зміцнення міст, зростання міжнародного авторитету Русі, в тому числі за допомогою родинних зв'язків, перетворення Києва в один із європейських центрів); церковна політика (заснування церков – 100 – в Києві, (в тому числі Свята Софія), митрополича реформа); культурно-просвітницька діяльність (школи, книги, бібліотеки, літописи, аптеки, література); "Руська правда" і, як підсумок князювання Ярослава – період зеніту Київської держави.

П ортрет князя Ярослава

Підсумувавши роботу, вчитель вивішує поряд портрети і схеми-портрети Володимира та Ярослава зачитує витяг з історії України (за ред. І.Крип'якевича – Львів, 1990. – С.157), у якому мовиться про князювання обох персоналій упродовж однієї епохи розквіту держави. Учням пропонується довести це на основі схем. Порівнюючи їх, вони знаходять подібні риси: збільшення території, боротьба проти кочівників, створення і піднесення авторитету Русі в Європі, вдосконалення управління державою, християнізація. Звертається увага на подібні обставини початку князювання обох Рюриковичів, методи досягнення державних цілей. На розв'язання проблеми потрібно 10 – 15 хв., але ця робота має велике значення.

Наприкінці уроку можна провести вікторину, гру, бліц-турнір або розглянути питання "Батьки і діти" (наступність поколінь, вірність заповітам). У першому випадку зміцнюються знання учнів, у другому – розвивається їхня духовна сфера.

Отже, використання блок-схем на уроках дає бажаний ефект тільки в системі, тобто коли даний вид наочності застосовується з уроку в урок: від вступного до повторювально-узагальнювального уроку кожної теми чи розділу. Для уроків узагальнення має бути розроблена спеціальна блок-схема, завдання якої – сконцентрувати увагу учнів на головних провідних ідеях теми чи розділу. Це ті ж символи, але в нових поєднаннях і взаємозв'язках.

Для характеристики розвитку економічних, соціально-політичних явищ суспільного життя на уроках історії використовуються графіки та діаграми. Вони є засобом конкретизації та джерелом нових знань. Графіки – це креслення, які за допомогою кривих зображають кількісні показники розвитку, стану чого-небудь³⁰⁸.

Страйковий рух у 90-х рр. ХІХ ст.

Графіки допомогають наочно підкреслити характер і тенденцію змін різних історичних подій та явищ.

Діаграма – креслення, яке наочно показує співвідношення будь-яких величин. Робота з діаграмами формує в учнів уміння бачити за статистичним матеріалом розвиток явищ, визначити внутрішні зв'язки між ними. Діаграми використовуються і для порівняння явищ, процесів, що вивчаються у конкретний період часу. Діаграми дають можливість лаконічно виразити складні процеси. У шкільних підручниках з історії містяться різні за типами діаграми: сегментні, круглі, стовпчикові, фігурні.

Стовпчикові та фігурні діаграми наочно показують кількісні відмінності однорідних історичних явищ у зазначений відрізок часу. Наприклад:

З міни європейських країн у розмірах (км²)

Кругові діаграми наочно зображають кількісні чи якісні співвідношення, структуру явищ і процесів, які вивчаються. Наприклад:

Поділ німецьких репарацій між країнами-переможницями

За основною ознакою кругові діаграми поділяються на статистичні та динамічні, які відображають динаміку однорідних даних і різнорідних явищ. Учні, використовуючи методи аналізу та статистичні дані діаграм, роблять відповідні висновки. Використання діаграм допомагає засвоювати закономірні процеси, встановлювати зв'язок між статистичними цифрами і конкретними історичними процесами.

У навчальному процесі можна виділити прийоми роботи з діаграмами і графіками залежно від мети уроку і виду діаграми. Діаграми, які характеризують явища економічного розвитку, містять однорідні дані одночасної дії. Завдання для учнів повинні бути спрямовані на аналіз та групування даних, їх зіставлення, встановлення наслідків цього процесу. При використанні діаграм, які містять різнорідні дані в динаміці розвитку, завдання повинні бути спрямовані на співставлення даних, простеження динаміки і тенденцій розвитку³⁰⁹.

Повноцінне навчання історії не можливе без використання карт і картосхем. Вони найчастіше використовуються для формування локальних (просторових) уявлень та вмінь, але мають і іншу функцію – виявляти зв'язок між історичними подіями, явищами, їх динаміку, сутність. Наприклад, карта "Ріст території держав у давнину" показує динаміку; карта "Стародавня Греція" – особливості заняття людей, розвиток господарства, економіки; карта "Росія після реформи 1861 р." – розвиток і поширення капіталістичного ладу і т.п. На відміну від інших наочних засобів навчання (наприклад, навчальних картин), карти не дають конкретизованого наочного уявлення про події, а лише відтворюють просторово-часові структури, використовуючи символічні знаки.

Історичні карти створюються на географічній основі та є зменше­ним узагальненим образно-знаковим зображенням історичних подій чи періодів. Зображення демонструються на площині у певному масш­табі з урахуванням просторового розташування об'єктів. Карти в умов­ній формі показують розміщення, поєднання і зв'язки історичних подій та явищ, які відбираються і характеризуються відповідно до призначення даної карти.

Історичні карти відрізняються від географічних. Звичні для учнів кольори географічних карт мають інше значення на історичних картах. Зеленим кольором показують не тільки низовини й оази­си, а також найдавніші райони землеробства і скотарства. Інша особ­ливість історичних карт – розкриття динаміки подій і процесів. На географічній карті все статично, а на історичній легко прослідкувати ви­никнення держав і зміну їх територій чи шляхи руху військ, торгових караванів і т. д. Пересування людей, військові удари на карті позначають стрілками, місця боїв – схрещеними мечами, райони повстань – крапками або вогнищами.

Історичні карти поділяються за охопленою територією (світо­ві, материкові, карти держав); за змістом (оглядові, узагальнювальні та тематичні); за масштабом (великомасштабні, середньо- і дрібномасш­табні)³¹⁰. На узагальнювальних картах у межах визначеного місця і часу відображено всі основні події, явища, передбачені розділами шкільної програми і Держстандарту. У назві зазначені місце і час подій. Огля­дові карти показують події певного періоду.

Одним із видів історичних карт є тематичні. На географічному тлі тематичних карт відображені окремі події чи аспекти історичного процесу. Ці карти розвантажені від позначень, що не мають відно­шення до теми. На них більш ґрунтовно, яскраво і барвисто представ­лені фрагменти, найважливіші події та явища.

При роботі з картами варто врахувати, що учням буває складно співвіднести загальну і тематичну карти. Тому на уроці на початку вивчення теми доцільно мати дві карти, що показують місце розташу­вання того чи іншого об'єкта (держави) на загальній карті (наприклад, карті світу), а потім уже на тематичній. Застосування карт можна поєд­нувати з використанням інших видів наочності (наприклад, аплікацій).

Початкові вміння роботи з картами учні отримують на уроках з природознавства в початковій школі. Тобто школярі мають уявлення про те, що на горизонтальній площині карт зображена місцевість в умовному вигляді та масштабі, знають про умовні позначки річок, морів, гір та ін., можуть також показати міста, кордони.

На перших уроках у 5 класі формується уявлення учнів про різницю між географічною та історичною картами, з'ясовуються картографічні вміння і навички учнів (передовсім чи вміють вони користуватися легендою (умовними позначками) карти, орієнтуватися в об'єктах). Учитель показує умовну позначку на карті і просить учнів визначити за легендою його зміст. Або в ході розповіді пропонує учням звернутися до списку умовних позначок на карті. Під час навчання читання історичної карти доречно використовувати одночасно велику настінну карту та її зменшені копії на місцях.

Картографічні знання тісно пов'язані з історичними. Тому вміння користуватися історичною картою – не самоціль, а засіб для більш свідомого сприйняття подій та явищ історії. Цьому сприяє наявність історичних карт у кабінеті історії, а також у коридорах, де учні можуть ознайомлюватися з ними під час перерв. На уроці розповідь вчителя або опис історичних подій завжди доцільно супроводжувати демонстрацією на карті.

При появі нових для учнів карт потрібно з'ясувати, яку частину земної кулі вона охоплює; який хронологічний період історії на ній відображено; як залежить клімат від географічної широти. Вчитель показує географічні орієнтири, найважливіші об'єкти, взаєморозміщення політичних союзів; розкриває характерні особливості кордонів даного періоду; ознайомлює з історичною географією, називаючи давні та сучасні назви на карті; пояснює умовні позначки (легенду) карти.

При переході від однієї карти до іншої важливо забезпечити наступність. Якщо на картах відзначені різні регіони, то визначаються їх просторові взаємовідносини. Цьому сприяє узагальнювальна карта, що охоплює ці регіони. Потім з'ясовуються часові відношення між картами – різночасовість та синхронність подій історії, відображених на карті. Для встановлення міжкурсових зв'язків на уроках доцільно одночасне використання синхронних карт з всесвітньої історії та історії України (наприклад, "Друга світова війна 1939 – 1945 рр." та "Україна у Другій світовій війні 1941 – 1945 рр."). Одночасна робота з декількома картами допомагає учням знаходити необхідні історико-географічні об'єкти незалежно від розмірів, масштабу та обсягу карти.

З метою створення уявлень про простір і місцерозташування країни, що вивчається, на карті земної кулі, використовують одночасно історичну та географічну карти або узагальнювальну та тематичну. На них розміщений один і той самий об'єкт, але в різних масштабах. Процес навчання в даному випадку може відбуватися від одиничного до загального або навпаки – від загального до одиничного. У першому випадку вчитель демонструє історичну карту (одиничне), потім за конфігурацією суші і морів, контурами берегових ліній, напрямками річок учні знаходять ту саму територію на фізичній карті (загальне). Учні переконуються, що на історичній карті відображена менша частина земної поверхні. Її обрис вчитель крейдою наносить на фізичну карту, а учні ще раз порівнюють розташування річок, морів з контурами історичної карти.

У другому випадку вчитель демонструє, наприклад, карту "Стародавні держави світу" (загальну). Потім за допомогою крейди визначають на ній місцезнаходження Стародавнього Єгипту у вигляді трикутника (одиничне). Цей район земної кулі можна збільшити. Вчитель показує аплікацію Єгипту та розміщує її на карті "Стародавній Схід. Єгипет і Передня Азія". Для закріплення отриманих знань доцільно провести гру "Хто швидше збере карту" (за принципом збору картинки з дитячих кубиків). Учні отримують карту Стародавнього Єгипту, розрізану на частини у вигляді квадратів. Як свідчить практика, на це потрібно приблизно чотири хвилини. Потім дається завдання визначити шлях, яким можна добратися з рідного міста до Єгипту (прийом подорожі)³¹¹.

На уроці "Природа і заняття жителів Стародавнього Єгипту" історична карта, зміст підручника допоможуть учням зрозуміти особливості природно-географічного середовища, з'ясувати сприятливі і несприятливі умови для землеробства. При вивченні питання про географічне положення Єгипту та його територію варто використовувати карту півкуль і карту "Стародавній Єгипет". Школярі, як правило, знають що Єгипет розташований в Африці, але не завжди уявляють собі його місцезнаходження на карті. Учитель підкреслює, що основний орієнтир для визначення його географічного розташування – ріка Ніл, яка протікає в Північно-Східній Африці і починається біля екватора. Середземне море, в яке ріка впадає, перший та другий пороги – межі країни. Далі вчитель пропонує уважно роздивитися карту і спробувати відповісти на таке логічне запитання: "Виходячи з географічного розташування Єгипту, з'ясуйте, яким був клімат у Єгипті. Спробуйте довести свою думку". З'ясувавши за допомогою вчителя близькість Єгипту до екватора і сусідство його з пустелями, учні роблять висновок – клімат у Єгипті був жарким.

Розвитку просторових уявлень учнів сприяє також одночасне використання карти і навчальної картини. Картина доповнює і розкриває умовні позначки карти, створює уявлення про реальну місцевість та простір. Так, розповідаючи про завоювання монголів, учитель може поєднувати показ на карті з описом місцевості та демонстрацією картини "Сухі степи". Або характеризуючи водні шляхи у східних слов'ян, поряд з картою "Слов'янські князівства ХІІ – початку ХІІІ ст." можна використати картину "Дніпровські пороги".

Для того, щоб привчити учнів запам'ятовувати географічні орієнтири найважливіших фактів, учитель може демонструвати основні історичні події на фізичній карті (наприклад, відзначити на фізичній карті Європи, які землі були приєднані до Росії після російсько-турецької війни 1877 – 1878 рр.). Учням можна також повідомити про прийом запам'ятовування карти професійними військовими, які умовно "розбивають" карту на квадрати, аналізують їх один за одним, починаючи з верхнього лівого кута вправо. Особливо досконало вони вивчають місця з'єднання квадратів³¹².

У старших класах зрозуміти співвідношення постійного і динамічного допоможе зіставлення декількох карт, які зображують ту саму територію в одному масштабі, але в різні часи існування, в різних історичних умовах. Учні переконуються, що існують різні способи та прийоми картографічного зображення історичних подій. Карта може відображати також погляди на історію окремих груп, верств населення або навіть цілих народів та держав.

Для того, щоб легше знаходити на карті об'єкти, які вивчаються, можна рекомендувати учням географічні контури великих частин (країн) порівнювати з чимось подібним на них, що може легко запам'ятовуватися (наприклад, Апеннінський п-в нагадує чобіт, Скандинавський – фігуру лежачого лева, Піренейський – профіль голови в капюшоні, Сицилія – трикутник, Чорне море – біб, Каспійське море – фігуру тварини, яка тримає у роті кістку). Слід зазначити, що географічні назви не збігаються з назвами країн, які на них розташовані (наприклад, на Балканському п-ві розташовані відомі учням Стародавня Греція, Македонія, Фракія).

В основній школі вчитель відновлює знання учнів про масштаб, що позначається у вигляді дробу, чисельник якого дорівнює одиниці, а знаменник – числу, що відображає ступінь зменшення довжини ліній (1:100000). Для засвоєння знань про масштаб доцільно дати учням спеціальні завдання:

– показати один і той самий об'єкт на декількох настінних картах;

• вирахувати відстань між містами, використовуючи масштаб;

• визначити, яка з країн більша – Індія чи Китай.

Якщо для вивчення даної теми немає відповідної карти, то її не можна замінювати картою іншого історичного періоду, бо в учнів можуть сформуватися помилкові історичні уявлення. У цьому випадку краще використовувати фізичну карту, яка не має кордонів, або провести заняття, використовуючи атлас чи карту підручника.

При демонстрації історичної карти слід дотримуватися певних правил. Необхідно стояти праворуч від карти, указку тримати у лівій руці. Перед показом учитель дає словесний опис географічного місця розташування об'єкта чи кордонів місця події, використовуючи вже відомі учням орієнтири (наприклад, "на схід від …"). При описі кордонів слід називати не лише географічні орієнтири, а й сусідні міста, держави і народи. Учень лише тоді буде знати місцезнаходження історичного об'єкта, коли зможе знайти його на карті. Ще з уроків географії учні знають, що річки потрібно показувати за течією, міста – "точкою", кордони держав – безперервною лінією. Демонстрація об'єктів супроводжується визначенням сторін горизонту, назвою географічних орієнтирів, тобто, показуючи на карті об'єкти, слід говорити "північніше", "південніше", "на захід", "на схід", уникаючи слів "вище", "нижче", "справа", "зліва".

Методика навчання передбачає одночасну роботу з настінною і настільною картами. Працюючи з настільною картою, учні спочатку лише відтворюють дії вчителя. Потім за словесним описом знаходять об'єкт спочатку на настільній, а потім на настінній карті; виконують завдання на настільній карті, а відповідають за настінною; вчитель показує об'єкт на настінній карті, а учні визначають його назву за настільними картами.

Поступово в учнів виробляється вміння читати історичну карту, тобто бачити за її умовними позначками явища суспільного життя, знаходити зіставлення, встановлювати синхронні зв'язки, виявляти наслідки історичних процесів.

Роль карти як джерела знань збільшується у старших класах. Знаючи територію повстання, учні визначають склад повсталих; зіставляючи карти різних періодів, встановлюють основні територіальні зміни; характеризують, наприклад, економічний розвиток Півночі і Півдня США напередодні громадянської війни; на основі карт з'ясовують економічне становище українських земель у середині ХІХ – на поч. ХХ ст.

Працюючи з історичними картами, учні повинні отримати такі знання та вміння:

знати, що:

• назва карти відображає її основний зміст;

• історична карта відображає дійсність у певний хронологічний період;

• на карті можуть бути зображені різночасові події;

• на одній карті можуть бути зображені події, які змінюють одна одну;

• карта має масштаб;

• умовні позначки розшифровуються в легенді карти;

вміти:

• знаходити і називати зображені на карті географічні об'єкти;

• визначати послідовність і час відображених на карті подій;

• правильно читати та описувати відображені на карті події;

• передавати зміст карти графічними засобами;

• зіставляти відзначені на карті явища;

• порівнювати розміри територій;

• знаходити на карті і називати значки, включені до легенди;

• знаходити зображену на невеликій карті територію на картах, які охоплюють великий простір;

• порівнювати відстань на карті з реальними відстанями;

• визначати зміни в територіях, нові прояви у господарстві;

• використовувати карту при аналізі причин та наслідків подій;

• аналізувати соціально-економічний та політичний розвиток народів світу;

• зіставляти і систематизувати дані кількох історичних карт;

• зіставляти різномасштабні карти і плани;

• читати карти і картосхеми ³¹³.

На думку деяких методистів, працюючи з історич­ною картою, слід ставити завдання не тільки розвива­ти елементарні вміння учнів орієнтуватися в історич­ному просторі, а й розвивати вміння по­рівнювати, аналізувати, узагальнювати історичні фак­ти. Тому необхідна прак­тична робота школярів з картами як джерелом істо­ричних знань³¹⁴.

Готувати учнів до цього потрібно вже з 5 класу, формуючи в них уміння зчитувати історичну інформацію спочатку з картосхеми, а в 6 класі вико­ристовувати історичну карту як повноцінне джерело наших уявлень про історичний процес. У 7 класі діти за рівнем свого розвитку підготовлені до простих, але водночас ефективних практичних робіт, побудованих як урок застосування навичок і вмінь за типологією уроків та як самостійна робота (за формою організації навчально-пізнавальної діяльності). Слід зауважити, що проводити практичні роботи найдоцільніше в ос­новній школі, де формуються практичні навички і вміння. Хоча це не означає, що таку роботу не варто проводити у старших класах, де вона повинна мати більш теоретичний характер.

Практична робота з історичною картою за типом і метою уроку може бути побудована і як урок узагаль­нення та систематизації знань. Можливі й інші фор­ми організації навчально-пізнавальної діяльності на уроці, що залежить від конкретної мети і змісту діяль­ності учнів.

Окрім карт, на уроках історії використовують картосхеми, плани місцевості, контурні карти.

Картосхеми допомагають розкрити внутрішні зв'язки подій та явищ, які вивчаються. Ці карти на фізико-географічній основі відтворюють схематично, у спрощено-узагальненому вигляді будь-яку подію чи явище (наприклад, карти-схеми "Грюнвальдська битва 1410 р.", "Бородінська битва 1812 р.", "Оборона Севастополя 1854 – 1855 рр."). Можливе самостійне виготовлення учнями картосхем краєзнавчого характеру³¹⁵.

Плани на місцевості (або локальні плани) за змістом подібні до карти-схеми. Вони містять спрощені обриси парків, лісів, полів, водосховищ, вулиць та ін. Основу планів складає картографічне зображення реальної місцевості.

Контурні карти дають можливість засвоїти і закріпити знання, отримати нові вміння і навички роботи з історичними картами. Це важливий засіб практичного навчання історії, розвитку пізнавальної діяльності учнів. Робота з контурними картами дає результат лише тоді, коли вона проводиться цілеспрямовано і систематично³¹⁶.

Контурні карти використовуються для закріплення нового матеріалу на уроці; для закріплення вивченого на минулих уроках з використанням додаткових посібників або без них; для контролю знань у вигляді виконання на карті історико-географічних завдань. Одна і та сама контурна карта може бути використана при вивченні декількох тем. У цьому випадку оцінюється кожний етап заповнення учнем карти.

Цінні поради для роботи з контурними картами подає Г. Годер³¹⁷. Починаючи знайомство з контурною картою, як і з історичною, вчитель звертає увагу на хронологічні межі періоду, який вона зображує. Навчання відбувається в декілька етапів. Спочатку учні заповнюють контурні карти за допомогою атласів, потім – настінної карти і врешті-решт з пам'яті. Більшої підготовки потребує вміння наносити позначки під час викладу матеріалу.

На початковому етапі практичного навчання заповнення контурної карти використовуються заготовлені на дошці дві картосхеми, виконані крейдою (наприклад, Стародавнього Єгипту). Одна з них спеціально виконана неправильно. Аналізуючи її, вчитель в ході викладу матеріалу на очах учнів правильно заповнює іншу картосхему.

Навчання слід розпочинати з найпростіших завдань: обвести кордони держав, написати їх назви, а також назви міст; вказати основні дати фактів. Потім учні зіставляють настільну і контурну карти, вчаться впізнавати обриси частин землі і морів незалежно від того, який район на них зображено, а також незалежно від їх масштабу. Вивчаючи природні умови Греції, учні за допомогою фізичної карти наносять на контурну карту поділ Греції на північну, південну і західну, відзначають Аттику і Спарту. На полях пишуть про заняття стародавніх греків. Поступово завдання ускладнюють. На основі знання картографічних орієнтирів слід нанести на контурну карту маршрут або кордони, які на ній не позначені. Для того, щоб учні не перемальовували історичну карту механічно, вчитель пропонує учням спеціальні завдання.

Д. Десятов наводить приклад лабораторно-практичної роботи з історичною картою в 7 класі з теми "Середньовічне місто"³¹⁸.

Мета: узагальнити знання школярів з теми "Се­редньовічне місто"; розвиток і використання умінь та навичок учнів вільно орієнтуватися на історичній карті, зчитувати історичну інформацію, порівнювати й аналізувати історико-географічні об'єкти, визнача­ти роль і місце географічного фактора в розвитку істо­ричного процесу.

Після мотивації навчальної діяльності та загально­го інструктажу щодо усвідомлення змісту й послідов­ності дій на уроці пропонується виконати, залежно від рівня навчальних досягнень, завдання свого рівня і на один ступінь вище, стимулюючи таким чином розвиток пізнавальної активності.

Початковий рівень

Користуючись картою³¹⁹, доповніть речення:

1. Найбільшими державами в Європі в X – XV ст. були...

2. Міста, що отримали магдебурзьке право, ...

3. Містами-комунами у X – XV ст. були ...

4. Великими торговельно-ремісничими містами в Європі були (назвіть не менше 5 і не більше 10)...

5. Міста Ганзи – це...

6. На території України центр работоргівлі був у місті ...

Середній рівень

7. У яких країнах проводилося найбільше яр­марків?

8. Перерахуйте, якими товарами торгували в епо­ху Середньовіччя європейські держави.

9. Опишіть найдовший морський шлях у Серед­ньовічній Європі.

Достатній рівень

10. Порівняйте кількість міст у європейських державах. Зробіть висновки.

11. Уважно вивчивши карту, встановіть, які держави в Середньовічній Європі вели найактивнішу торгівлю з іншими країнами. Що дало підстави вам так думати?

12. Які країни випереджали інших за виробництвом тканин і металевих виробів? Відповідь аргументуйте.

Високий рівень

13. У яких регіонах Європи було найбільше центрів суднобудування? Яку закономірність можна помітити?

14. У яких країнах були центри работоргівлі? Спро­буйте пояснити, чому саме в цих країнах активно вела­ся работоргівля.

15. Визначте, яку роль відігравало географічне по­ложення країни в розвитку її торгівлі з іншими країна­ми. Відповідь аргументуйте.

Крім такого варіанта, можна побудувати практич­ну роботу з метою отримання нових знань. Тоді вона буде більш дослідницькою. Д. Десятов розробив прак­тичну роботу для учнів з теми "Хрестові походи", яку вони можуть виконати на уроці засвоєння нових знань після повідомлення теми, мети уроку, мотивації на­вчальної діяльності, вступного слова вчителя про при­чини хрестових походів та організації роботи у групах³²⁰. Школярам, які під час навчання показали достатній та високий рівні навчальних досягнень, пропонуєть­ся, користуючись картою, самостійно скласти роз­повідь про хрестові походи. Решті учнів пропонуєть­ся, скориставшись картами "Перший, Другий і Третій хрестові походи", "Держави хрестоносців", заповни­ти пропуски в тексті.

"Перший хрестовий похід почався у ... році. У ньому взяли участь феодали з ..., ... та інших країн. Вони ви­рушили окремими феодальними загонами, які зуст­рілися в місті ..., звідки розпочався похід об'єднаного війська хрестоносців. Найважливіші битви під час Пер­шого хрестового походу відбулися біля міст… Хрестоносці-феодали наприкінці походу дійшли до міста ..., а похід бідняків завершився біля міста ... повним розгромом.

Унаслідок Першого хрестового походу Візантії були повернені території з містами…. На завойова­них хрестоносцями територіях були утворені держави: ……. На території цих держав хрестоносці по­будували замки: ……..

Другий хрестовий похід тривав із ... року до ... рік. У ньому взяли участь феодали з та інших країн. Військом хрестоносців командували …….

У Третьому хрестовому поході взяли участь.... Вирішальна битва між мусульманами та хрестонос­цями відбулася в ... році біля міста.... Наприкінці 1291 р. у руках хрестоносців залишалося тільки 4 міста: .... "

Урок завершується аналізом та обговоренням робіт учнів, систематизацією отриманих знань та підбит­тям підсумків.

Можна також запропонувати іншу лабораторно-практичну роботу з теми "Київська Русь наприкінці Х – у першій половині ХІ ст." Для неї необхідно використати атлас з історії України для 7 класу. Завдання для учнів: "На картографічному матеріалі виконайте таку роботу. Порівняйте карту атласу на с.10 та с.11 "Київська держава за князювання Ярослава та Володимира" і "Київська держава за князювання Ярославичів, Володимира Мономаха" та визначте, які зміни відбулися:

а) у територіальному устрої держави;

б) зовнішній політиці (походи князів, сусіди слов'ян);

в) інші нові явища.

Зробіть відповідні висновки.

Отже, практичні роботи з історичною кар­тою на уроках історії вчать школярів самостійно переносити знання в нову ситуацію, бачити нові функції знайомих предметів і, найголовніше, – доповнювати знання та уявлення про історичні події елементами просторових структур. Потенціал історичних карт та практичного застосування їх на уроках історії дуже великий, проте досі повною мірою не викорис­товується.

Питання для самоконтролю

1.  Обґрунтуйте доцільність використання наочності на уроках історії. Які функції виконує наочний метод навчання історії?

2. Що включає в себе предметна наочність? Вкажіть основні прийоми роботи з нею.

3. Які види історичних картин можна застосовувати на уроках історії? Вкажіть методику їх використання.

4. Назвіть види історичних портретів та основні прийоми роботи з ними.

5. Які критерії відбору фотографій на урок історії? Охарактеризуйте схему аналізу історичних фотографій.

6. Вкажіть мету використання карикатур на уроках історії та методику роботи з ними.

7. Назвіть основні види таблиць та прийоми роботи з ними.

8. Назвіть основні види схем та прийоми роботи з ними.

9. Вкажіть прийоми роботи із символічною наочністю.

10. Охарактеризуйте методику роботи з історичними картами.