Політичний устрій та державна система Речі Посполитої

Учнів бажано навчити складати і такі схеми, що відображають структуру поняття за його ознаками або явища за його складовими у вигляді "коробочок", поєднаних стрілками, що відображають ієрархію цих ознак. Наприклад:

Науково-технічний прогрес наприкінці хіх – на початку хх ст.

Наступним видом схем є так звані схеми еволюції, які відображають етапи розвитку події, явища чи процесу у вигляді сходинок. Наприклад, певні етапи розвитку суспільства можна відобразити такою схемою.

Стадії розвитку суспільства

Якщо треба передати певний порядок, послідовність елементів структури явища, процесу, ознак тощо, використовують ієрархічну схему. Наприклад:

Суспільство Стародавнього Єгипту

Логічні схеми – це графічне зображення, що відображає процес, його взаємозумовлені частини (наприклад, причинно-наслідкові або інші зв'язки між подіями, явищами чи поняттями).

Утворення східної деспотії в Єгипті

Логічну схему можна легко перетворити в пошукову. Пошукові схеми – це графічне зображення у вигляді логічної схеми, складові частини котрої включають, крім інформації, продуктивно-пізнавальні запитання, відповіді на які допомагають учням логічно мислити і розмірковувати, більш усвідомлено засвоювати отримані знання²⁹⁰. Схеми дають змогу показати наочно узагальнені уявлення, які допоможуть учням засвоювати суттєві ознаки історичних понять. Особливо популярні у сучасній школі логічно-опорні схеми²⁹¹.

Запровадження християнства на Русі

Схеми можуть використовуватися у заповненому вигляді (наприклад, для систематизації, узагальнення чи повторення інформації) або про­понуватись учням для самостійного заповнення. Варто пам'ятати, що учні або вчителі повинні, складаючи схему, намагатися максимально наблизити її форму до змісту навчального історичного матеріалу, відображеного в ній. Також важливо, щоб заповнення схеми відбувалося за правилами "читання": зверху донизу і зліва направо.

У навчанні широко використовується також і схематичний малюнок (схема битви, політичного устрою, економічних зв'язків та ін.). За допомогою схематичного малюнка здійснюється аналіз і синтез предмету, історичного явища (наприклад, схематичний малюнок, який відображає, з яких груп населення виникли у франків стан феодалів та стан залежних селян). Вони можуть давати географічні орієнтири (наприклад, малюнок Нільської долини і дельти у франків. Малюнки можуть відображати різні схеми. Внутрішній устрій об'єктів можна вивчити за допомогою малюнка "у розрізі". Зовнішні статичні художні малюнки допомагають опису. Динамічні малюнки є найбільш складними і допомагають розкрити послідовність подій.

У підручниках уміщено чимало схематичних малюнків. Однак потреба у них при поясненні історичного матеріалу значно більша. Тому поряд зі схемами, які є в підручниках, залучаються і виготовлені наперед на стендах або намальовані крейдою на дошці безпосередньо на уроці. Схематичний малюнок передає найбільш суттєві риси предмету, сприяє формуванню понять. У самій природі педагогічного малюнка, в його ескізному, конструктивному характері закладена тенденція до узагальнення, руху від предметної наочності до поняття, від образу до ідеї²⁹². Малюнок крейдою на дошці виконується в ході усного викладу і слугує його зоровою підставою. Тим самим забезпечується одночасність сприйняття учнями слова і образу, що допомагає показати явище або подію в динаміці. Як правило, це дуже простий, чіткий, живий, стрімкий малюнок, що відтворює образ предметів, людей, воєнних дій, типових сцен господарської діяльності. За допомогою схематичного малюнка вчитель розкриває явище в його логічній послідовності, вибираючи оптимальний темп, а в потрібний момент може перервати показ, а потім продовжити його в будь-який час²⁹³.

Поступовість створення схем на дошці полегшує їх розуміння. Вчитель, викладаючи матеріал, послідовно записує на дошці зміст складових схеми і відзначає зв'язок між ними, відображаючи хід своїх думок. Тому схематичний малюнок на дошці слід використовувати і в тому випадку, коли є його варіант і у вигляді таблиці чи ілюстрації в підручнику. Готові схеми, використовують для закріплення, перевірки засвоєння матеріалу, при опитуванні на наступних заняттях. Завдання на відтворення схематичних малюнків при відповіді учнів допомагають зекономити час і достатньо точно встановити, чи засвоєна сутність історичного явища²⁹⁴.

Для створення в учнів реалістичного образу в деяких випадках доцільне зіставлення схематичного зображення з ілюстраціями чи фотографією. Розповідаючи про монументальні пам'ятки Стародавнього Єгипту, вчитель спочатку може показати фотографію піраміди, а потім малює крейдою на дошці схему розрізу піраміди, де видно зовнішній контур, внутрішню кладку плит, поховальну камеру, хід до неї.

Поряд з малюнком на дошці при поясненні історичних процесів та явищ може використовуватися аплікація (виготовлена друкарським способом і саморобна). Їх використання "оживляє" схематичний малюнок, що особливо важливо в середніх класах. "Аплікація" в перекладі з латинської означає "приєднання", "додаток". Аплікації – це вирізані по контуру з паперу або картону і розмальовані зображення типових для розглядуваної епохи предметів та представників різних суспільних верств: силуетні, у світлих тонах, малюнки людей, зброї, знарядь праці, тварин, будівель; символи більш широкого змісту в порівнянні з тим, що безпосередньо зображено. Так, кілька рослин папірусу біля води символізує річку Ніл, фігурка воїна – багаточисельне військо. Такі образи-символи допомагають створити більш чіткі уявлення про події та явища, що вивчаються.

Аплікації можуть бути різними за технікою виконання (наприклад, рельєфними, що використовують при зображенні військового одягу).

Аплікації розміщують на дошці і змінюють їх у процесі викладу, допомагаючи відтворити суттєві аспекти фактів та послідовність розвитку подій. Поява кожної аплікації концентрує увагу учнів на конкретній дії, створює зоровий образ. Школярі можуть слідкувати за ходом військових дій, краще зрозуміти послідовність землеробських робіт, особливості мануфактурного і промислового виробництва. Ефект збільшується, якщо вчитель закріплює аплікації на металевій дошці, перетворюючи їх фактично на динамічні моделі. Розповідаючи про битви на Чудському озері, завоювання Олександра Македонського та ін., вчитель на "дошці битв" розміщує виготовлені з фанери та прикріплені до магніту фігурки, кольорові прямокутники та інші умовні позначки. В ході розповіді про битву вчитель пересуває позначки, відтворюючи динаміку подій.

Аплікації найчастіше використовуються при вивченні історії в молодших класах. Розміщуються вони в певній послідовності. Можливе також поєднання аплікацій з малюнками. На уроках у старших класах частіше використовуються схематичні зображення, коли на дошці під час викладу матеріалу з'являються лінії, стрілки, квадрати і т.п.

На уроках історії широко використовується і символічна наочність. Символ – це умовне позначення якого-небудь предмета, поняття або явища²⁹⁵; у методиці викладання історії –малюнки, що відображають зміст історичного процесу чи факту.

Як зазначає В. Тоболін, символіка уроку повинна базуватися на трьох моментах:

а) збуджувати інтерес до теми;

б) бути опорою знань;

в) головне – надавати уроку "ідейного" змісту. Ідейність тут озна­чає духовність, тобто те, без чого навчання історії втрачає смисл²⁹⁶.

Символіка концентрова­но виражає ідею урочної теми чи блоку уроків. Символи можуть використовуватися у пев­ному наборі чи вибірково – залежно від змісту теми, що вивчається. Такі символи і знаки виявляють сутність і взаємозв'язки історич­них процесів та явищ. Вони мають відповідати певним уявленням учнів. Наприклад, поняття "торгівля" може бути відображено як кораблик, що пливе, землеробство – мотика, монархія – корона. Сукупність символів утворює так звану блок-схему чи піктографічний аркуш.

Символи можна класифікувати на дві групи -– інформативні та наскрізні. До першої групи належить ті умовні знаки, що позначають явища, конкретно-історичні поняття, є носіями інформації про який-небудь аспект історичного процесу. До другої групи – символи, що позначають загальноісторичні поняття, зв'язки і тенденції історичного розвитку.

В. Тоболін пропонує використовувати на уроках історії піктограми²⁹⁷. Піктограми – це умовний (символічний) малюнок із зображенням яких-небудь дій, подій, предметів та ін.²⁹⁸; засіб передачі інформації через зображення предметів, подій та дій за допомогою умовних знаків та графічних образів²⁹⁹. Найкращий варіант піктограми, на думку В. Тоболіна, – "чистий" малюнок без слів.

Сприйняття піктограм глибоко індивідуальне, тому насильне запровадження методу недоречне і шкідливе. Можна використовувати малюнки в навчальних іграх, а потім поступово їх вводити до звичайного навчального процесу.

Найоптимальнішою формою використання піктограм може бути така:

1) пояснення вчителем навчального матеріалу (10 хв.);

2) повторення поясненого матеріалу з піктограмами (10 хв.);

3) опитування за піктограмами (5 хв.);

4) перенесення малюнків у зошит (10 хв.);

5) робота над змістом у парах або групах (10 хв.)³⁰⁰.

Використання піктограм полегшує засвоєння історичного матеріалу. Цей метод можна запровадити у 6 класі, особливо після теми "Стародавній Єгипет", коли учні отримають уявлення про ієрогліфічне письмо. Наведемо приклади деяких піктограм.

Держава, Економічний Монарх,

незалежність розвиток монархія

Народ Роздробленість Розшарування

Договір Битва Церква Облога, оточення

Одним з головних елементів символіки є емблема. Вона допомагає створенню проблемної си­туації, виступає зачином теми, підсумком роботи. Кожна емб­лема, як і інші символи, містить у собі головну ідею уроку. Емб­леми можуть бути простими і складнішими. Наприклад,

С ередньовічне місто Причини і початок  Перший хрестовий похід

(7 клас) революції в Англії XVII ст. (8 клас)

(7 клас)

За допомогою системи умовних позначень (малюнків, креслень, схем), що містять необхідну для засвоєння інформацію, що "розкривається" при їхній розшифровці, вчитель може створювати опорні конспекти. Опорний конспект передає цілісне сприйняття історичних фактів і процесів.

Початком роботи учителя є створення системи наскрізних та інфор­мативних символів за тим чи іншим курсом історії. Потім починається розробка блок-схеми до конкретного уроку, визначення ключового символу. Він має відображати головне поняття, суть уроку, бути яскра­вим і таким, що легко запам'ятовується. Так, у темі "Господарство і життя стародавніх греків у ХІ – ІХ ст. до н. е." таким наскрізним симво­лом економіки і господарства виступає візок; у темі "Пое­ми Гомера "Іліада" й "Одіссея" символом культури є розкрита книга; у темі "Релігія давніх греків" умовним символом може стати хрест. Лист з опорними сигналами і буде являти собою такий збільшений символ³⁰¹.

Відповідно до плану зміст уроку розбивається на змістові части­ни. Кожна із них позначається наскрізним символом, його доповню­ють інформативні символи, що відображають головні факти, явища, процеси. За допомогою стрілок і певного порядку розміщення сим­волів розкривається взаємозв'язок історичних явищ і процесів.

О. Пометун, Г. Фрейман наводять методику застосування опорних конспектів на прикладі теми "Господарство і життя стародавніх греків у ХІ – ІХ ст. до н. е."³⁰². Спочатку виділяються три змістові частини теми і визначається, що учні повинні засвоїти в кожній з них.

Землеробство і скотарство	Ремесло, мореплавство, торгівля	Суспільний лад
Ґрунт – кам'янистий; потрібно 3 – 4 оранки перед посівом; основна с/г культура – ячмінь; залізне знаряддя праці – плуг, мотика; дефіцит пасовищ, розвиток дрібного тваринництва.	Ткацтво, гончарна справа, виготовлення взуття; низький рівень кораблебудування; торгівля продуктами с/г і ремесла.	Утворення сусідської общини; майнова нерівність; посилення влади вождів і старійшин.

Потім виділяються ключові слова і разом з інформативними сим­волами складаються змістові частини схеми.

Тепер завданням є показати взаємозв'язки змістових частин і розкрити головну ідею уроку. У схему включаються також завдання і запитання, відповіді на які учні дають на основі змісту символів. Наприклад, з теми "Господарство і життя стародавніх греків у ХІ – ІХ ст. до н. е.":

1. ґрунтуючись на описі щита Ахілла в поемі Гомера "Одіс­сея", доведіть, що у греків уже існувала нерівність;

2. поясніть, до яких змін у суспільному житті греків приводило вдосконалення знарядь праці і розвиток господарства;

3. доведіть, що у Греції у IX ст. до н. е. завершився перехід від пер­вісного суспільства до рабовласницького.

Б лок-схеми можуть по-різному використовуватися на уроках. Засто­совуються вони при вивченні нового матеріалу багаторазово (три-чотири рази). Спочатку вчитель викладає матеріал, використовую­чи різні прийоми розповіді чи проводячи евристичну бесіду, залучаючи образотворчу і предметну наочність, технічні засоби навчання (15 хви­лин). У цей час схема, заздалегідь намальована на дошці, "схована" від учнів.

Потім схема демонструється у короткому вторинному поясненні (5 хвилин). На цьому етапі вчитель ставить перед учнями запитання. Потім учні переносять символи в зошити (5 хвилин). Далі проводить­ся бесіда, під час якої учні словесно відтворюють основні положення схеми, дають відповіді на запитання, міркують, доводять, зіставляють елементи схеми з текстом підручника, документами.

Це ж завдання вони отримують як домашнє. Крім того, їм треба за­пам'ятати символи, уміти відтворити їх письмово і дешифрувати усно. Учням також пропонується розфарбувати окремі частини схеми у певні кольори, наприклад: явища, процеси розвитку господарства – зеленим; явища громадського життя – блакитним; прояви соціальної боротьби – рожевим. Оскільки такі схеми допомагають засвоювати фак­ти стисло, охоплюючи зміст двох – трьох параграфів, то застосовують­ся вони не на кожному уроці. У цьому випадку на інших уроках є час для розвитку інших умінь та компетенцій учнів.

На початку наступного уроку школярі з пам'яті відтворюють опорні сигнали в зошитах (10 хвилин). Для цього схема розбивається на змістові частини й учні отримують завдання з кожної з них. Завдання за варіантами включають самостійне формулювання питань за схемою і передбачають відповіді на них. Перевірка робіт прово­диться прямо на уроці сильними учнями, які першими закінчили ви­конання завдання.

Одночасно декілька учнів за чергою можуть відповідати вчителю біля столу, відтворюючи усно частини блок-схеми. За необхідності та­кий варіант перевірки знань заміняється поелементним відтворенням схеми декількома учнями на дошці, у той час як з класом організовуєть­ся вікторина, диктант понять, хронологічний чи географічний (з ви­користанням контурних карт) диктанти.

А. Степанищев виділяє тематичні, узагальнювальні і змістово-хронологічні опорні конспекти³⁰³. Тематичний опорний конспект розрахований на вивчення окремої конкретної теми курсу історії (наприклад, "Зовнішня політика Англії у другій половині ХІХ ст."). Узагальнюючий опорний конспект може включати зміст розділу, певної сфери суспільства на значному проміжку часу (наприклад, "Росія на межі ХІХ – ХХ ст."). Змістово-хронологічний конспект найчастіше складається за століттями, правліннями (наприклад, "Історія Франції у ХІХ ст.").

Свою методику складання і використання опорних конспектів на уроках історії розробив і В. Мисан³⁰⁴:

1. У кожній темі, зміст якої буде викладено в конспекті, виділіть основний поняттєвий апарат.

2.  Дайте тлумачення поняттєвому апаратові на рівні вимог програми.

3. Об'єднайте поняття в блоки і встановіть послідовність пояснення змісту блоків.

4. Продумайте систему знаків (символів), малюнків, за допомогою яких у конспекті відображатимуться поняття та розкриватиметься їх зміст.

5. Потурбуйтеся про кольорову гаму конспекту. Продумайте, що буде виділено червоним (основне), зеленим, синім кольором. Якщо конспект складатиметься з кількох блоків, то доцільно, щоб кожний блок мав свій колір.

6. Намалюйте конспект.

7. Використовуючи поняттєвий апарат, у певній логічній послідовності складіть коротку розповідь за змістом конспекту. Ця розповідь і є стислим поясненням теми, послідовним викладом матеріалу.

8. Продумайте систему завдань до конспекту та домашнє завдання. Наприклад: прочитайте параграф підручника і спробуйте передати його зміст за допомогою конспекту. Складіть коротку розповідь і запишіть, користуючись конспектом. Виділіть основні поняття теми, дайте їм тлумачення.

Методист наводить приклад опорного конспекту з теми "Життя стародавніх римлян. Ранній Рим" (всесвітня історія, 6 клас) і методику його застосування.

Зміст теми: стародавні мешканці Італії. (Легенда про заснування Риму. Рим за перших царів). Римська республіка. Патриції та плебеї.

Поняттєвий апарат теми. Блок № 1: Апеннінський півострів, Апеннінські гори, корисні копалини, рослинний світ, Альпи, Італія, Сицилія, Тибр, етруски, латини, Рим. Блок № 2: патер; патриції, фамілії, пле­беї, сенат; сенатори, монархія, Капітолійський пагорб. Блок № 3: народні збори, форум, рес­публіка, консули.

Тлумачення поняттєвого апарату теми подано в короткій розповіді до конспекту.

Коротка розповідь за змістом конспекту.

Блок № І. На захід від Балканського півострова лежить Апеннінський півострів. З пів­ночі на південь через півострів тягнуться Апеннінські гори (Апенніни). Вони багаті на по­клади міді, заліза, мармуру, солі, глини. На півночі Альпи захища­ють територію від холодних віт­рів. Клімат теплий, вологий. Ро­слинність багата. Південну час­тину півострова назвали Іта­лією – "країною телят" (по­думайте, чому). Найбільша із річок – Тибр. До південної час­тини півострова прилягає ост­рів Сицилія. На лівому березі Тибру жили племена латинів, на правому – етруски. У середині VIII ст. (753 р.) до нашої ери було засноване місто Рим. На Капітолійському пагорбі в Римі встановили статую вовчиці, яка, згідно з легендою, мала відно­шення до заснування Рима.

Блок № 2. Римляни в дав­нину жили родинами, що нази­валися фамілії. Очолював рід батько – патер. Патриції – ко­рінні знатні жителі, засновники міста. Чужинців-переселенців називали плебеями. Знатні патриції формували раду старих, або сенат, і називалися сенаторами. Римом правив цар. Дер­жава, яку очолює одна особа і керує за допомогою знатних осіб, називається монар­хією. З VIII по VI ст. до н. е. в Римі існувала монархія.

Блок № 3. У 509 р. до н. е. римляни ліквідували царську владу. Народні збори, що відбу­валися на великій площі – фо­румі, обирали двох консулів, які управляли Римом, були суддя­ми, а під час війни – полковод­цями. Консулам допомагав се­нат, який відав скарбницею, ро­зв'язував питання війни та миру. Держава, якою управляють об­ранці народу, називається республікою. Республіканський ус­трій у Римі усталився на почат­ку VI ст. до н. е.³⁰⁵.

В. Тоболін на основі умовних позначень і малюнків розробив методику використання на уроках історії схем-портретів³⁰⁶. Схема-портрет може використовуватися на всіх етапах уроку, зокрема:

1. при вивченні матеріалу (в такому випадку ефективним буде не демонстрування готової схеми, а поступове складання портрета, його синтез способом аплікації. Учні можуть послідовно "будувати" образ, простежуючи процес формування особистості, її боротьбу зі собою та обставинами);

2. на етапі закріплення (першого повторення) вивченого матеріалу;

3. при перевірці домашнього завдання. Гарні результати дає і такий прийом: опис зовнішнього портрета діяча, його характеристика на основі пам'ятки, характеристика схеми-портрета;

4. складання схеми-портрета можна пропонувати як творче домашнє завдання, тоді на наступному уроці доцільно організувати конкурс домашніх робіт;

5. досить ефективним здається використання схеми-портрета як наочного інструмента в ході лекції та особливо на семінарських заняттях чи конференціях, коли учні виступають з повідомленнями про окремі моменти життєдіяльності особи, а схема-портрет слугує завершальним етапом, підсумком заняття;

6. на повторювально-узагальнювальних, підсумкових уроках. Тут можливе порівняння схем-портретів, наприклад, Ярослава Мудрого і Володимира Великого, І. Мазепи та П. Орлика, Петра І і Катерини ІІ, Карла Великого і Володимира Великого.

Схеми-портрети можна успішно використовувати і в позакласній роботі з історії. Технологія складання схеми-портрета має враховувати вік учнів, загальний рівень їх підготовки. Значення використання такого виду схем:

• використання різних опорних схем враховує особливість мислення учнів, що полягає в його образності. З огляду на це схема-портрет викликає інтерес в учнів і сприяє підвищенню рівня знань;

• схеми-портрети є універсальним засобом навчання, оскільки ним можна користуватися в усіх класах;

• робота зі схемами-портретами передбачає активну діяльність учнів, їхню самостійність, творчість, розвиток.

Щоб показати методику використання схеми-портрета, можна взяти приклад, запропонований В. Тоболіним, з теми "Розквіт Київської держави" з курсу історії України (7 клас), яка включає період князювання Володимира Святославича та Ярослава Мудрого³⁰⁷. Обидві ці фігури належать до найбільш шанованих і значущих у вітчизняній середньовічній історії. На перших двох уроках вивчається Київська держава періоду Володимира. Запропонована В. Тоболіним схема-портрет складається з шести блоків, що характеризують окремі аспекти діяльності князя.