§ 2. Прийоми роботи з речовою наочністю

На думку методистів, особливу пізнавальну цінність має речова (предметна) наочність, яка передбачає безпосереднє сприймання оригінальних речових пам'яток минулого або його матеріальних решток²⁴³. До групи предметної наочності відносять монументальні пам'ятки та історичні місця подій, а також більшість різноманітних предметів, які зберігаються в історичних, краєзнавчих та шкільних музеях. Хоча практичне використання цієї групи наочності обмежене через їх місцезнаходження, проте саме вони допомагають учням точно "відчути" колорит епохи, "стикнутися" зі старовиною, відчути себе у ролі дослідників.

Предметна наочність включає в себе монументальні історичні пам'ятки (єгипетські піраміди, залишки римського водопроводу, собор Св. Софії в Константинополі, Софіївський собор у Києві, архітектурні пам'ятники і т.д.); пам'ятні місця історичних подій (Монмартр у Парижі, Сенатська площа в Санкт-Петербурзі та ін.). У незмінному вигляді таких пам'ятників дійшло до нас з далекого минулого відносно небагато, але й вони не можуть бути об'єктом безпосереднього сприймання для більшості учнів. До матеріальних пам'ятників минулого і більш близького історичного часу належать також знаряддя праці, предмети побуту, одяг, прикраси, транспортні засоби, зброя і т.п. Речова наочність передбачає використання науково продуманих реконструкцій архітектурних пам'ятників, предметів праці і побуту, художніх композицій. Вони втілюються в різних макетах, моделях (у тому числі й діючих), копіях, виготовлених у повній відповідності до оригіналу. Як "живі свідчення" минулого можуть бути також сімейні реліквії учнів (наприклад, старі фотографії, предмети одягу та побуту, листи, документи, грошові купюри та ін.); археологічні знахідки та ін. Ступінь їх доступності для використання у навчальному процесі значно вищий: вони експонуються в центральних, місцевих і навіть у шкільних музеях.

Основні прийоми роботи з предметною наочністю – це демонстрація та ілюстрація цих засобів при вивченні історії. В останній час навчальні заняття часто проводяться у вигляді екскурсій у музей (наприклад, в археологічний відділ місцевого краєзнавчого музею на тему "Наш край у давнину"). У методичній літературі описана багата практика організації екскурсійно-краєзнавчої роботи²⁴⁴.

Місцеві краєзнавчі музеї, співпрацюючи зі школами, перебудовують свою роботу щодо більшої активності і пізнавальної самостійності учнів. Як свідчить досвід зарубіжних країн, цьому сприяють "робочі листки" із серіями завдань для дослідження одного або декількох експонатів. Так, у Національному музеї Шотландії в Единбурзі для кожної тематичної екскурсії школярів розроблена своя серія завдань для огляду відповідної експозиції. Наведемо приклад. На першому аркуші подається коротка інформація про експозицію і питання до дискусії на тему: "Кімната середньовічних бюргерів". 1. Як ти думаєш, що це за кімната? 2. Як люди середньовіччя обігрівали свої приміщення? Чим відрізняється / чим схожа ця кімната на кімнати у твоєму домі? 4. Що в цій кімнаті свідчить про те, що це було житло забезпечених, а не бідних людей? 5. Як ти думаєш, чому про життя заможних людей минулого ми знаємо набагато більше, ніж про життя простих жителів міста?

До того ж ці питання диференційовані за рівнем складності і можуть бути запропоновані в різних комбінаціях різним учням. На двох наступних аркушах учні виконують письмові завдання: визначають терміни, відповідають на проблемні запитання, виконують замальовки з натури. Наприклад, "Уяви, що ти – дружина багатого бюргера, яка збирається запросити до себе купців із Голландії. Твоя сім'я дуже поважна і хоче справити враження на гостей своєю обстановкою. Обійди експозицію і вибери 5 предметів для свого будинку, які допоможуть тобі виконати це завдання. Замалюй ці речі". Насамкінець на домашнє завдання музей пропонує дітям творче завдання²⁴⁵.

У позакласній роботі, гуртках і факультативах можливе залучення учнів і до самостійного виготовлення макетів замків, храмів, пристроїв, відновлення, реставрації старих, антикварних речей тощо.