3.Принципи традиційної класифікації літературних творів на роди і види/жанри.

Вчення Аристотеля як основа класифікації літературних творів за родовим принципом.

Виділяв 3 роди літератури:

• Епос(наслідує життя як глядач)

• Лірика(залишається собою)

• Драма(як дійовий персонаж)

«Чим», «Що» і «Як» наслідувати. Трагедія і комедія виникли з імпровізіції.

Засоби наслідування:

• Ритм

• Слово(вірш.розмір)

• Гармонія

• Мелодія

• розмір

Спосіб наслідування-те,як наслідує автор залежить від світогляду,худ.мети,пафосу.

Предмети наслідування:ЛЮДИ. Кращі ніж сучасники-трагедія,гірші-комедія, як «ми»-драма.

Пафос-емоційне ставлення автора до предмета зображеня.

Фабула-перепитії,пізнавання,страждання.

Для з’ясування роду і жанру:негат.ставлення-сатира,комедія; позитивне- трагедія,епос,елегія.

Мистецтво міметичне,тому що наслідує людське життя(не в точній мірі)

Арістотель не обмежував творчу фантазію.

Трагедія має скл-ся 6 частин-фабула,характер,думка,сценічна обставина,текст,муз.композиція.

Види трагедій: Заплутана(з пререпитії і пізнавання),поетична,характерів,фантастична

Трагедія стоїть вище за епос(поет.розмір,менша за протяжністю,задоволення,глядач боїться і переживає(мета ))

Погляди Гегеля на класифікацію літературних творів за родовим принципом

Створив систематичну теорію діалектики(центр.поняття теза антитеза,синтез).

В основі поділу літератури на роди Геґель поклав категорії "об'єктивне" і "суб'єктивне". Епос за Гегелем, — відтворення об'єктивності буття в об'єктивізуючій формі, лірика — відтворення суб'єктивності внутрішнього світу, драма — синтез, який поєднує розкриття зовнішніх обставин і внутрішнього життя людини. Для характеристики епосу і драми Геґель використовує категорії "подія" і "дія". Епос повинен описувати події, у драмі розкриваються дії індивіда. За Гегелем, драма вужча від епосу, бо дія входить у подію.

розмежовував роди літератури за принципом об’єктивності / суб’єктивності та за предметом зображення:

• епос – об'єктивний (безсторонній, неупереджений), предметом його зображення є події;

• лірика – суб'єктивна (упереджена, виражає особисті почуття, емоції, оцінку), предметом зображення є душевний стан, настрої, почуття особистості;

• драма – синтез об'єктивного і суб'єктивного, зображує вольову активність, дії особистості.

Н. Буало про жанрові різновиди творів

«Мистецтво поетичне»- скл-ся з 4 пісень(1 пісня-загальні принципи худ.творчості:суть і значення поет.таланту,основоположна роль розуму,свідомого начала в роботі над композицією,стилем у віршуванні;2 пісня-характеристика дрібних поетичних жанрів(ідилії, елегії, сонета, епіграми, рондо, балади, мадригал, сатири, водевіля);3- переходить до теорії основних жанрів класичної літератури: трагедії, комедії та епопеї;4- заповнена головним чином міркуваннями на морально-етичні теми.)

4. Лірика та її жанри. Класифікація за різними жанровими ознаками.

Термін походить від грецкого lyra — музичний інструмент, під акомпонемент якого античні поети виконували свої вірші. Ті твори, які виконувалися у супроводі ліри, називали ліричними. В основі лірики — думки і переживання ліричного героя. Термін "ліричний герой" увів Ю. Тинянов. Ліричного героя не можна ототожнювати з автором, хоча він зв'язаний з автором, його духовно-біографічним досвідом, світовідчуттям, душевним настроєм. Ліричні переживання можуть бути властиві не лише поету, але й іншим особам, не подібним до нього. Характер ліричного героя часто розкривається через дії, вчинки.

Види і жанри лірики

А. Ткаченко для поетапного осягнення феномена лірики пропонує таку послідовність: "1. Рід — лірика.

2. Вид :

а) віршована, або ж поезія;

б) драматизована, або рольова;

в) прозова (мініатюри та більші форми).