8. Формування облікової політики щодо оборотних активів відповідно до мсфз Запаси (мсбо 2)

Крок 1. Вибираємо базу розподілу витрат (на розсуд підприємства) для декількох видів основної продукції при їх спільному виробництві (§ 14). Такою базою, наприклад, може бути ціна реалізації продукції.

Крок 2. Вибираємо метод оцінки основної і побічної продукції при їх спільному виробництві (§ 14). Можливі такі варіанти:

• за базу розподілу приймаємо ціну реалізації основної і побічної продукції, якщо величина останньої суттєва (установлюємо критерій суттєвості!);

• собівартість більшості побічних продуктів несуттєва, тому оцінюємо її за чистою вартістю реалізації. Собівартість основної продукції визначимо так: загальні витрати мінус чиста вартість реалізації побічної продукції.

Крок 3. Вибираємо один із методів оцінки запасів при вибутті:

• ідентифікованої собівартості;

• середньозваженої собівартості (при виборі цього методу треба встановити періодичність визначення середньозваженої величини);

• метод ФІФО (першим прийшов, першим пішов);

• нормативних затрат;

• ціни продажу.

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги (мсфз 7, мсбо 32, мсбо 39)

Після первісного визнання дебіторська заборгованість оцінюється за амортизовуваною собівартістю, із застосуванням ефективної ставки відсотка (§ 46 МСБО 39), Якщо ефект від тимчасової вартості грошей є несуттєвим, заборгованість не дисконтують (звичайно це короткострокова заборгованість).

Крок 1. Відображаємо в наказі критерії дисконтування. Наприклад, дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги оцінюється за амортизовуваною собівартістю, із застосуванням ефективної ставки відсотка, якщо за умовами договору відстрочення платежу перевищує три місяці (6 місяців, рік).

Крок 2. Вибираємо ставку дисконтування. Це може бути середня ставка за кредитами підприємства, ставка НБУ або інша величина, розрахована підприємством.

Крок 3. Ураховуємо знецінення дебіторської заборгованості. Цього вимагає МСБО 39 (§ 63). Прострочена заборгованість може бути визнана безнадійною і списана на витрати в поточному періоді.

Щоб відобразити дебіторську заборгованість на дату балансу за чистою вартістю реалізації, створюється резерв сумнівних боргів. Міжнародні стандарти надають підприємству право прийняти рішення про створення резерву (на відміну від П(С)БО 10: для вітчизняного бухобліку ця норма обов'язкова). Пояснимо цей момент детальніше.

В Україні облік дебіторської заборгованості регламентує спеціальний документ - П(С)БО 10. Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги є фінансовим активом і відображається в балансі за чистою вартістю реалізації. Для визначення останньої розраховується резерв сумнівних боргів (п. 7 П(С)БО 10), і ніяких інших варіантів немає.

Міжнародні стандарти теж визнають дебіторську заборгованість фінансовим активом (§ 11 МСБО 32). Після первісного визнання цей актив оцінюється за амортизовуваною собівартістю, із застосуванням ефективної ставки відсотка (§ 46 МСБО 39). У кінці кожного звітного періоду фінансовий актив необхідно тестувати на зменшення корисності (§ 58 МСБО 39).

Якщо існує об'єктивне свідчення зменшення корисності активів, оцінених за амортизовуваною собівартістю, то сума збитку розраховується як різниця між балансовою вартістю активу і наведеною вартістю розрахункових майбутніх потоків грошових коштів. Балансова вартість активу повинна бути зменшена безпосередньо або з використанням рахунка оціночного резерву (у нашій термінології - це резерв сумнівних боргів) (§ 63 МСБО 39). Таким чином, МСБО надає підприємству право вибору: можна створювати резерв, можна списувати сумнівну дебіторську заборгованість відразу на витрати.

Міжнародні стандарти не містять процедур визначення величини резерву, тому застосовується будь-який із запропонованих П(С)БО 10 методів:

• або на підставі платоспроможності окремих дебіторів за абсолютною сумою,

• або із застосуванням коефіцієнта сумнівності.

Коефіцієнт сумнівності можна розрахувати так:

• за питомою вагою списаних із балансу безнадійних боргів у чистому доході;

• згідно із класифікацією дебіторської заборгованості за строками непогашення;

• шляхом розрахунку середньої питомої ваги списаної у звітному періоді дебіторської заборгованості в сумі заборгованості на початок періоду за попередні три-п'ять років.

Наприклад, визначати величину резерву окремо за кожною сумнівною заборгованістю залежно від строку непогашення (починаючи з першого дня прострочення оплати за умовами договору) у таких розмірах:

• зі строком виникнення від 60 до 180 днів - 25 % сум заборгованості;

• від 180 до 365 днів - 50 %;

• понад рік-100 %.

ДОВІДКОВО: