Методи оцінки вибуття запасів
Ефективність облікової політики підприємств у сферах виробництва, торгівлі та громадського харчування безпосередньо залежить від вибору оптимального методу оцінки вибуття запасів. Одиницею (об’єктом) бухгалтерського обліку запасів за п. 7 П(С)БО 9 «Запаси» є їх найменування або однорідна група (вид).
Бухгалтерський облік запасів як одиниць обліку ведеться в аналітичному розрізі із забезпеченням кількісно-сумової та якісної інформації. Отже, одиниця обліку розкриває дані про якість (марку, сорт, розмір, дату партії тощо), кількість (у фізичних одиницях) та первісну вартість елементів одиниці обліку.
Для оцінки запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, при їх вибутті застосовується тільки один із методів, визначених п. 16 П(С)БО 9: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу.
Метод ідентифікованої собівартості – передбачає оцінку вибуття запасів за цінами їх фактичного надходження. Він є найбільш точним з точки зору формування фінансових результатів, але потребує наявності значних складських приміщень для відокремленого зберігання кожної партії запасів, вимагає організації натурально-вартісного обліку запасів у розрізі їх найменувань. Застосовується до дорогих, взаємонезамінних запасів.
Метод середньозваженої собівартості – передбачає оцінку вибуття запасів за середньозваженою ціною, яка визначається за формулою:
де ц – ціна окремої партії запасів,
к – кількість окремої партії запасів.
Цей метод є достатньо точним, оскільки враховує середню ціну на запаси.
Метод собівартості перших за часом надходження запасів FIFO (First In, First Out - «першим прийшов - першим пішов») – базується на припущенні, що першими вибувають ті запаси, які надійшли першими. Тому оцінка їх вибуття здійснюється за цінами перших за часом надходжень, а оцінка залишків – за цінами останніх за часом надходжень. Оскільки ціни перших надходжень завжди в силу інфляції нижчі за ціни наступних, то за цим методом собівартість вибулих запасів занижується, а прибуток підприємства завищується. Тому цей метод є вигідним для держави у фіскальних цілях.
Метод нормативних затрат полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлюються підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норми затрат і ціни повинні регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися. Оцінка продукції за нормативними затратами коригується до фактичної виробничої собівартості;
Метод ціни продажу – застосовується в роздрібній торгівлі і передбачає ведення обліку товарів за продажними цінами, облік і розподіл торговельної націнки в кінці місяця між залишками товарів і товарами реалізованими. Застосовується в роздрібній торгівлі та громадському харчуванні, не є абсолютно точним внаслідок усереднення розміру торгової націнки і заокруглень при розрахунках.
Суть кожного з методів полягає у використанні значень первісної вартості одиниць обліку як базових величин у комбінації, передбаченій алгоритмом методу. Отже, застосування того чи іншого методу не створює нової вартості одиниць обліку.
До складу первісної вартості одиниці обліку входять фактичні витрати, зазначені в п. 9 та 10 П(С)БО 9. Тому незалежно від обраного методу собівартість запасів, що вибули у продаж чи виробництво за період, має бути підтверджена первинними документами про фактичні витрати.
Вибираючи метод, підприємство має врахувати обмеження в його застосуванні. Так, для всіх одиниць обліку, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів (п. 16 П(С)БО 9). При виборі методу слід урахувати його вплив на фінансовий результат. Так, як випливає із п. 15 та 24 П(С)БО 9, первісна вартість запасів не може бути дооцінена чи проіндексована, навіть при високому рівні інфляції. За таких умов за методом ФІФО отримується найвищий рівень прибутку порівняно з іншими. Проте, які з методів є найменш прибутковими, назвати важко, бо тут треба врахувати умови їх застосування.
Відображаючи обраний метод оцінки вибуття запасів у своїй обліковій політиці, підприємство має чітко записати:
найменування й суть методу;
перелік вихідних даних при застосуванні обраного методу та джерел їх отримання (бази даних одиниць обліку, регістрів бухгалтерського обліку тощо);
у разі застосування нормативних затрат - посилання на внутрішні регламенти, стандарти й норми, які при цьому використовуються.