Розділ 1 феномен айріс мердок
Філософські погляди Айріс Мердок
Відкриваючи будь-який роман А. Мердок, читач уже з перших сторінок занурюється в незвичайний світ. Він кардинально відрізняється від знайомої, повсякденної дійсності. Це світ складних характерів і непередбачених подій, світ смертоносних пристрастей і спопеляючої душу самотності, світ, де править мистецтво, але не менша данина віддана інтелектові, логіці, аналітичній думці.
Романи А. Мердок дуже цікаві, мають добре розвинену інтригу. У сюжеті широко використовується мотив таємниці. А. Мердок часто звертається до зображення ситуацій виняткових, неймовірних, що розглядається в критиці як вияв романтичних тенденцій у творах письменниці. Творчу еволюцію А. Мердок дослідники зазвичай пов'язують зі зміною її філософської орієнтації, з переважанням трагічних, похмурих або світліших мотивів. Так, на початку свого творчого шляху романістка відчувала вплив лінгвістичної філософії («Під мережею»), а також екзистенціалізму («Втеча від чарівника»). Мотиви екзистенціалістів переважають і в групі романів, що належать до початку 60-х рр. XX ст. («Дзвін», «Відрубана голова», «Єдиноріг»). Ці твори критики пов'язують з традиціями англійського готичного роману другої половини XVIII ст. А.Мердок широко використовує у них мотив таємниці, змальовує несподівані трагічні ситуації. Дія нерідко відбувається в замкнутому просторі, наприклад, у межах одного будинку, як у романі «Єдиноріг». Роман закінчується зображенням серії вбивств і самогубств [2, с. 35].
Отже, у романах Айріс Мердок людина та її особистість не лише залишаються в «оптичному фокусі», вони, видаються важливішими в контексті сучасної культурної парадигми, залишаються цілісними та неповторними.
1.2. Жанрові моделі романів
Творчість Айріс Мердок, письменниці першого післявоєнного покоління, розвивається в загальному руслі зміцнення реалістичних позицій сучасної англійської літератури. Елементи романтизму особливо сильні в її ранніх романах, але з кінця 60-х років ХХ ст. слабшають її романтичні тенденції, виникає сплав, дуже близький до класичного англійського реалізму. Більшість літературознавців вважають, що центром світоглядної позиції Айріс Мердок є філософія екзистенціалізму [24, c. 247].
Філософ за професією, вона вивчала філософію у провідних університетах Англії − Оксфорді, Кембриджі − впродовж довгих років працювала викладачем в Оксфордському університеті.
А. Мердок неодноразово повторювала, що попри свою професію вона не є письменницею-філософом. Справді, роман Мердок не являє собою тип філософського роману, хоча в її романах відчутний відгук філософських систем, які ще довгий час її цікавили. В них ведеться полеміка з багатьма відомими філософськими напрямами, що створює в творах інтелектуальну атмосферу. Але філософські ідеї залишаються предметом обговорення персонажів романів, вони не передають їх структуру чи тему.
Висновки
Творчість Айріс Мердок займає чільне місце в англійській літературі XX століття. У творах раннього періоду (1950-1960 рр.). присутній мотив екзистенціалізму Романи 1950-х років – твори одночасно філософські й психологічні. Філософські в тому плані, що проблеми сенсу життя спочатку зумовили суть центральної колізії й побудову сюжету. Наприкінці 60-х – початку 70-х рр. XX ст. у А. Мердок виникає інтерес до філософії давньогрецького мислителя Платона. Письменниця відкидає містичне начало у філософії Платона, частково модернізує його, роблячи акцент на вченні про любов як творчу основу життя.
Романи А. Мердок цікаві, мають добре розвинену інтригу. В сюжеті широко використовується мотив таємниці. Письменниця часто звертається до зображення ситуацій виняткових, неймовірних, що розглядається в критиці як вияв романтичних тенденцій у творах письменниці.
Творчість А. Мердок є своєрідним полігоном розвитку світоглядних ідей, інтелектуальною дискусією. Її герої завжди поставлені перед необхідністю вирішення складної моральної дилеми. До того ж вони обов'язково є носіями певної життєвої філософії. Саме дилема інколи не дозволяє їм прийняти остаточне рішення, здійснити правильний і розумний вибір.
Своєрідність творчої майстерності А. Мердок полягає в наступному:
сконцентрованість на складних і суперечливих характерах, долі персонажів;
поділ персонажів на добрих, людяних та злих, демонічних;
постановка філософських питань;
дослідження моральних проблем і загальнолюдських цінностей;
парадоксальність творів;
символічність і багатозначність;
тяжіння до метафоричності;
наявність у творах емоційного запалу, глибокого психологізму, тонкої іронії.
Роман А. Мердок «Під мережею» є унікальним та новаторським за темою, проблемами, художніми та мовними засобами. В ньому наявна найрізноманітніша лексика, переважно конкретно-чуттєва (назви осіб, речей, дій, явищ, ознак). Письменниця вживає емоційно-експресивні слова (синоніми, антоніми, фразеологізми), уводить до твору розмовну лексику та іншомовні слова (в даному романі – з французької мови), вживає різноманітні стилістичні фігури.
Основним художнім засобом у А Мердок виступає іронія. Вона бере свій початок не тільки від недосконалості людської природи чи соціального устрою, а й від парадоксальності буття взагалі. Іронія в романі «Під мережею» близька за своєю суттю іронії долі, що є ілюстрацією хаосу та безглуздості боротьби у житті, де людина не визнає правил.
«Мережа» в А. Мердок символізує початковий хаос буття, який в житті людини втілюється в трагікомедію; її живлять нерозуміння людиною себе, інших людей та навколишнього світу. Повна зосередженість на самих собі робить її персонажів сліпими, глухими, безрозсудними, самовдоволеними і самовпевненими. Через це вони потрапляють в заплутані, дисгармонійні, безглузді й гротескні ситуації, які ставлять героїв перед вибором, відповідальністю, волею чи несвободою особисті, питанням детермінізму в житті людини. Звільнення людини з-під «мережі», народження нової, вільної особистості − наскрізний мотив прози А. Мердок.
Образ «мережі» в романі набуває символічного значення, оскільки він виражає ідею, а не тільки конкретно-чуттєві, наочні ознаки. Цей символічний образ створює основу індивідуального стилю автора, що підтверджує один із постулатів лінгвостилістики стосовно того, що символ здатний створювати стиль. Будучи у своїй основі реальним, символічний образ «мережі» в романі А. Мердок «Під мережею» є художнім образом, спрямованим на пізнання невираженого і, певною мірою, на непізнаванне і надчуттєве.
Проаналізувавши образи героїв, які потрапляють під вплив мережі, можемо з впевненістю сказати, що для одних героїв, таких як Джейк Донаг’ю («Під мережею») і Дора Гринфілд («Дзвін»), у чиїх серцях ще не зникло бажання співпереживати і здійснювати благородні вчинки на благо інших, процес здобуття свободи протікає належним чином. Для інших – Х’ю Перонетта в «Дикій троянді», Хіларі Берда в романі «Дитя слова», Чарльза Ерроубі в «Море, море» – цей шлях супроводжується важкими фізичними і духовними стражданнями. Автор змушує своїх героїв пройти через своєрідні «очисні випробування», до найвизначніших з яких належать випробування коханням і смертю.
Кожного героя «мережа» випробовує на міцність. Романи Айріс Мердок, в яких вона зображує звільнення героїв з-під «мережі», зокрема роман «Під мережею», демонструють яскравий приклад того, що людина може самоствердитись лише тоді, коли відчуватиме себе господарем власного життя, здатним самостійно приймати рішення. Цього можна досягти лише шляхом здійснення вільного вибору. Таку можливість дає героям мистецтво як одне з форм суспільної свідомості, котре служить засобом вдосконалення душі людини та пізнанням навколишнього світу.
Мистецтво виконує в романі роль своєрідного катарсису – духовного очищення людини в процесі сприйняття витвору мистецтва, найважливіша роль при цьому відводиться літературі (Джейк Донаг’ю знову починає займатись письменством, яке дає йому силу для повноцінного життя).