Паспортизація металорізальних верстатів

Мета роботи:

1. Ознайомитися із сутністю роботи з паспортизації устатку­вання.

2. Ознайомитися з змістом паспорта, засвоїти практичні прийоми визначення різноманітних технічних даних верстата.

3. Навчитися користуватися паспортом верстата і вміти витягати з нього дані, необхідні для практичної роботи інженера-техно­лога.

Завдання на роботу

1. Скласти спрощений паспорт металорізального верстата середньої складності і середніх розмірів.

2. Визначити шляхом огляду, замірів і розрахунків всі дані, необхідні для заповнення технічного паспорта, і заповнити паспортний бланк.

Обладнання, пристрої, інструмент.

1. Металорізальний верстат.

2. Засоби вимірювання: рулетка, стальна лінійка, тахометр, кронциркуль, штангенциркуль, нутромір.

3. Кінематична схема верстата і паспортні бланки.

Методичні вказівки

На підприємствах вживається два види паспортів верстатів - повні і скорочені. Повний паспорт містить самі різноманітні відомості про верс­тат, про порядок його монтажу, запуску, експлуатації, ремонту, про мож­ливість модернізації. Впорядкування такого паспорта - кропітка і трудо­містка робота. Мета даного лабораторного заняття - впорядкування ско­роченого паспорта, що містить стислі, але вичерпні відомості, необхідні для технолога.

1. Загальні відомості про верстат.

1. Завод-виготовлювач, на якому верстат випущений.

2. Тип верстата, в залежності від технологічного призначення верстата і його конструктивних особливостей (наприклад, токарно-гвинторізний, токарно-револьверний).

3. Модель верстата, відповідно до системи позначення (наприклад, 1К62, 735 і т.д.).

4. Габарити верстата. У цьому пункті приводяться: довжина, ширина і висота верстата. При цьому варто враховувати можливі зсуви вузлів верстата при роботі і вказувати габаритний розмір з урахуванням крайніх положень рухомих вузлів.

5. Тип, потужність і число обертів за хвилину встановлених на верстаті електродвигунів беруться з табличок на електродвигунах.

6. Висота центрів вимірюється як відстань від центрової лінії верстата до найближчої частини станини або іншого вузла.

7. Відстань між центрами. Задня бабка встановлюється в крайньому по­ложенні в рівень із краєм станини (столу). Піноль із центром приби­рають у корпус задньої бабки до відмови, вимірюється відстань між центрами.

8. Робоча площа столу. Вимірюється довжина, ширина (для круглих сто­лів - діаметр) робочої поверхні столу, не включаючи до неї канавки для стікання охолоджуючої рідини.

9. Найбільша довжина ходу столу, супорта або іншого вузла верстата ви­значається виміром фактичного переміщення вузла з одного крайнього положення в інше.

10. Ціна одного ділення лімбу (при переміщенні супорта, столу, шпинделя і т.д.) визначається за формулою:

де L - розмір переміщення за один оберт лімба (визначається вимі­ром);

n - число малих ділень лімба.

11. Найбільший кут повороту столу (полозок, бабки і т.д.). По градуйова­ному поворотному диску відзначається найбільший кут повороту від нульового положення (знаком плюс відзначається поворот за годин­никовою стрілкою, знаком мінус - проти годинникової стрілки).

12. Найбільший діаметр оброблюваного прутка визначається шляхом ви­міру найменшого діаметра отвору в шпинделі, через який пропускає­ться пруток. Найбільший діаметр обробки приймається рівним 0,97 ді­аметра отвору в шпинделі.

13. Найбільший діаметр D виробу, оброблюваного над супортом, визнача­ється як відстань від центрової лінії верстата до верхньої частини су­порта:

де R - відстань між центровою лінією верстата і верхньою части­ною супорта.

14. Найбільший і найменший діаметри затискача в патроні. Найбільший діаметр дорівнює відстані між кулачками, установленими на одному рівні з зовнішньою поверхнею патрона (планшайби). Найменший діа­метр виробу дорівнює відстані між кулачками, зрушеними до границі.

15. Конус у шпинделі та пінолі визначається за допомогою спеціальних конусних калібрів або за таблицями.