Міністерство освіти і науки України Українська академія друкарства Кафедра технології матеріалів та

поліграфічного машинобудування

З В І Т

з лабораторних робіт

з дисципліни

"Обладнання і транспорт механообробних цехів "

для студентів спеціальності

7.05050201 “Технологія машинобудування ”

Виконав:

студент групи ТМ-4

Прийняв:

асист. Грінер І.М.

Львів

Лабораторна робота № 1

Зняття кінематичної схеми токарно-гвинторізного верстата.

Мета роботи:

1. Ознайомитися з будовою верстата і компонуванням його вузлів і ме­ханізмів.

2. Одержати практичні навики складання кінематичних схем верстатів або окремих вузлів, користуючись умовними позначеннями елемен­тів цих схем.

3. Ознайомитися з керуванням верстату.

Завдання на роботу.

1. Вивчити будову, розташування, призначення і взаємодію механізмів верстата, а також ознайомитися з керуванням верстата.

2. Скласти кінематичну схему верстата.

3. Позначити на схемі величини, що характеризують ланки кінематич­них ланцюгів верстата.

4. Написати рівняння кінематичних ланцюгів верстата

5. Підрахувати всі числа обертів шпинделя за хвилину.

6. Скласти звіт про зроблену роботу.

Методичні вказівки.

Основоположником кінематики верстатів є професор Г.М. Головін, що розробив теоретичні основи аналізу, налагодження і розрахунку кінематичних ланцюгів верстатів.

Кінематичний ланцюг – це сукупність ряду передач: зубчастих, гвинто­вих, рейкових, храпових й інших, що здійснюють передачу рухів від початко­вої ланки до кінцевої, наприклад, від електродвигуна до шпинделя.

Умовні позначення передавальних пар і механізмів металорізальних вер­статів, передбачений ГОСТ 2.770-83 і наведені в таблиці 1.

Умовне зображення сукупності кінематичних ланцюгів верстата в одній площині (площині креслення) називається кінематичною схемою. Призна­чення кінематичної схеми верстата – дати повне уявлення про те, як передає­ться рух до виконавчих механізмів. Передачі і механізми в схемах показують наочним контуром, що нагадує форму діючих пристроїв.

На кінематичній схемі наводять дані, по яких налагоджують верстат: для зубчастих коліс вказують число зубців, для гвинтів – крок різьби.

Дана робота має за мету навчити складати кінематичні схеми верстатів на прикладі складання кінематичної схеми токарно-гвинторізного верстата.

Токарно-гвинторізні верстати найбільш поширені в машинобудуванні. Вони призначені для обробки різноманітних деталей, обмежених поверхнями обертання, а також для нарізування різьби. Основними вузлами верстата є: станина; передня бабка, в якій звичайно розміщається коробка швидкостей і шпиндель; коробка передач; супорт із фартухом; задня бабка.

Одним з основних параметрів токарно-гвинторізного верстата є най­більший діаметр D заготовки.

Іншим основним параметром верстата є найбільша відстань між його центрами, від якого залежить найбільша довжина оброблюваної деталі. Вона визначається при відсунутій у крайнє праве положення задній бабці. Крім того, ГОСТ 440-81 встановлює для тока­рно-гвинторізних верстатів найбільше число обертів шпинделя, найбільший діаметр прутка, що проходить через отвір шпинделя, розмір центру шпинделя (номер конуса Морзе, або метричного), найбільшу висоту різця.

Встановлений на верстаті електродвигун разом із сукупністю передач до шпинделя верстата називається приводом головного руху. Привід головного руху виконує наступні функції:

• передає необхідні для процесу різання потужність і крутний момент;

• включає, виключає і реверсує обертання шпинделя;

• забезпечує високу точність і плавність обертання шпинделя на всіх режимах роботи.

До проведення лабораторної роботи необхідно: відключити верстат від електромережі; зняти огородження і щитки, що закривають доступ до внутрі­шніх механізмів верстата; злити масло з картерів і старанно витерти їхні внут­рішні порожнини.

Для визначення параметрів ланок кінематичних ланцюгів верстатів не­обхідний штангенциркуль, масштабна лінійка, універсальний кутомір для ви­значення кута підйому зуба на циліндричних косозубих колесах, набір слюса­рно-монтажного інструмента, переносна лампа, крейда. Напруга струму, що живить переносну лампу, не повинна перевищувати 36 В.