3.3. Загальна характеристика району подорожі

Водний похід, який здійснили гуртківці Харківської обласної станції юних туристів наприкінці червня – на початку липня 2015 року по річці Сіверський Донець від селища міського типу Гиніївка (Зміївського району Харківської області) до м. Ізюм (Харківської обл.) загальною довжиною 128 км. Основна частина маршруту пройшла по трьом районах Харківській області - Зміївському, Балаклійському та Ізюмському, де тече Сіверський Донець.

Сіверський Донець - головна річка області. Свій початок вона бере з Бєлгородської області з середньоросійської височини. На території Харківської області річка тече на протязі 370 км. Господарське значення Сіверського Дінця для Харківської та областей що з нею межують - Донецької та Луганської важко переоцінити. Сьогодні Сіверський Донець - найголовніше джерело водопостачання Харківської, Луганської та Донецької областей.

Дуже красиві та мальовничі береги Сіверського Дінця на більший частині розташування річки.

Особливо мальовничий Сіверський Донець у районі селищ Гайдари та Коробові Хутори. Тут зберігся незвичайний збіг повноводної річки з густими лісами, мальовничістю прибережних круч та широкими луками низовинного лівобережжя. Крутий та високий правий берег Сіверського Дінця вкритий густою нагорною дібровою. Над рікою височать Казача та Городищенська гори, з яких відкривається мальовничий краєвид на велику долину річки.

Дуже красивий Сіверський Донець біля Ізюму, де він утворює простору та мальовничу Ізюмську лука. Надзвичайно гарна природа по берегах Сіверського Донця - цього найбагатшого природного музею. У багатьох місцях ліс підходить до самої води. Найбільш розповсюджені дерева - верба, тополі, сосна, дуби-велетні, висотою до 30 метрів. Зрідка ліс переходити в луг. На території, що прилягає до Сіверського Донця та його притокам, зосереджена більша частина заповідних лісів, основні корисні копалини області.

На 24 тисячах гектарів по обом берегам Донця здіймаються заповідні ліса Зміївського лісгоспзага. Нижче села Андріївка, на правому березі Донця, високою стіною здіймається листяний ліс. На лівобережній заплаві багато озер, серед яких - Леб'яже. У районі селищ Червона гірка та Мілова зустрічаються оголення крейдяних порід, що викликає великий інтерес для геологічних досліджень. Нижче Мілової річка тече в зеленому «тунелі» , що створили крони дерев, які зіткнулися над річкою. Русло тут вузьке - до 10 метрів, вихлясте, закорчовуване деревами, що впали в річку, навколо в найсонячніший день - сутінки. Далі відривається чарівний краєвид на Балаклейські луку. За Балаклеєю широкі плеса знову змінюються вузькими протоками з швидким плином, місцями Донець сильно міліє. У районі села Левківка зустрічаються крейдяні оголення, майже зовсім без рослинного покриву. Круті схили здалеку приваблюють своїм білим кольором.

На маршруті походу розташувалися заказники місцевого значення: ландшафтні - Гомільшанська лісова дача та Крейдянськая лісова дача; ботанічні - Сербовський, Байрак, Борисоглебський та державний комплексний пам'ятник природи - гора Кременець.

Від села Левківка починається велика Ізюмська лука, що тягнеться на 80 кілометрів по воді, коли до Ізюму за прямою - 20 км. Неосяжні далечіні «луки» гарно видно з найвищого місця Харківської області - гори Кремінець, висота якої майже 200 м над рівнем моря. Весь лівий беріг займають великі соснові ліси - одне з самих великих лісонасаджень Харківської області. Спокійна течія ріки змінюється перекатами, порогами, бистринами. Ці місця здавна приваблювали людей, про що свідчить стоянка древньої людини, кургани, поселення, що знайдені неподалік селища Петровського.

Особливостями місцевості, де проліг маршрут водного походу, можна вважати природу, що оточує Сіверський Донець - ліси та луки в різних місцях маршруту, на різних берегах. Надзвичайно мальовничий природний ландшафт, незаймані природні території. Маршрут проходив через два ландшафтних та три ботанічних заказники місцевого значення.

Сьогодні лише 25% території України зайнято природною рослинністю. На Харківщині ще зустрічаються природні комплекси, що зберігають неповторні, безцінні творіння живої природи - степові простори, ріки великі та маленькі, долини та пагорби. Найбільш цікаві з їх знаходяться в долині ріки Сіверський Донець.

Якщо плисти по Сіверському Дінцю вниз за течією, помічаєш, що оточуючий краєвид майже не змінюється: правий беріг - залишається високим, лише іноді відступає подалі, лівий - низький, пологий. Місцями на правобережних кручах зустрічаються великі ділянки нагорних дібров. Познайомитися з ними поближче можна на найкращій ділянці, що розташована за Змійовим.

Води Сіверського Дінця - не є єдиним багатством місцевості, де тече річка. Здавна люди показували: “де вода - там і ліс”. А де ліс, там його безцінні дарунки : деревина, свіжість повітря та прохолода, гриби та ягоди, цілющі трави та тварини.

Різноманіття форм рельєфу, родючість ґрунтів за достатніми умовами зволожування, склали уздовж Донця зону оптимальних природних умов для наявності різноманітного рослинного та тваринного світу.

Нагорні діброви, розповсюджені головним чином у північно-західних районах вздовж річкових долин, займають праві високі береги, порізані байраками плато. Найбільші лісові масиви розташовані в долині ріки Сіверський Донець. Пануюча деревна порода - дуб звичайний. У такому листяному лісі чітко виглядає ярусність. Перший ярус складається з дуба звичайного, ясена високого, осини, липи дрібнолисткової. Другий ярус - клен гостролистий, клен польовий, груша звичайна, яблуня лісова, в'яз гладкий; чагарниковий ярус - ліщина, клен татарський, бересклет бородавчастий, жостір послаблюючий, шипшина собача, глід колючий, по галявинах - терен. У трав'яному покрові лісу зустрічаються - єжа збірна, снити звичайна, купина лікарська, костриця гігантська, дудник лісовий, живокіст кримський, материнка звичайна, чистотіл великий, фіалка опушений, копитень європейський, зірчатка лісова та інші.

Заплавні ліси розповсюджені головним чином по Сіверському Донцю. Більш за всіх - широколистяно-змішаних лісів (низинні діброви), що представлені в'язово-ясеневими, бересто-ясеневими дібровами. Формація дрібнолистяних, заплавних лісів великого розповсюдження не має. У цих місцях господарюють суспільства білої верби з додатками вільхи та осини, зарослі чагарникових верб.

Хвойні та широколистяно-хвойні ліси займають значну площу борових терас Сіверського Донця. Смороду представлені сухим сосновим бором без домішок або сухим і вологим бором з домішкою берези й осики, дуба звичайного, в'яза, груші, яблуні

У місцях, де правий берег далеко відхилився та долина ріки поступається місцем широкій заплаві, знаходиться велика кількість озер та боліт. Річка, наступаючи та відхиляючись, прокладає собі новий шлях та залишає старий, руйнує або оминає породи й створює неповторні по формі, розмірам та розташуванню водоймища.

Частіше за всього на заплавних заливних лугах зустрічаються стариці - невеликі заболочені рослинністю водоймища. Вода в них застійна, по берегах багато вологолюбної та водяної рослинності.

Рослинність боліт представлена фрагментами чагарниково-сфагнових та трав'янисто-мохових формацій. Водна та прибережна частина зайнята рослинами: осокою болотною, пухівкою, хвощем, вейником, вербенником, єжеголовником маленьким та ін. Звичайно ж, є високотравна рослинність - рогозові, крупноосокові, очеретяні, лепеха та ін..

Основу заплавних лугів складають злаки та осоки бобові (м’ятник, костриця, осока рання, конюшина лугова, чина лугова).