Розділ 2. Історія і стан проблеми дослідження

2.1. Історія і стан використання рекреаційно-туристського потенціалу водних ресурсів на Україні та в області

З початком річкового та морського судноплавства відбувалися перші дослідницькі відкриття. Історично ріки і водні системи були важливими шляхами першопрохідників і дослідників у глиб незвіданих територій, потім ці шляхи ставали торговими, на найбільш вигідних у вузлових місцевостях, на перетинанні торгових шляхів ставали поселення, укріплення і форти, потім укріплення і міста навколо них. Ріки й озера приваблювали людей для використання їх у якості простих і доступних транспортних шляхів, там, де були відсутні зв'язані і безупинні водні маршрути - використовувалися волоки.

Ріки і водні простори завжди були напрямком шляхів колонізації й освоєння більшості територій. Ріками першопрохідники і колоністи проникали в глиб континентів, освоювали нові простори. Ці подорожі яскраво описані класиками російської літератури, що у визначений період свого життя зробили безліч подорожей. Ці твори багато в чому зіграли свою позитивну роль у становленні початків туризму.

В Україні туристсько - рекреаційне використання водних ресурсів інтенсивно почало розвиватися у другій половині XX ст. Так на початку 50-х років була організована група любителів водного туризму з майбутніх народних і заслужених артистів Київського театру ім. Лесі Українки. До цього часу цим видом активного відпочинку займалися лише ентузіасти-одинаки або невеликі групи. Любителі водних видів відпочинку «ходили» в похід на саморобних човнах, рідше на привезених байдарках .

У 1962 році у продажі починають з'являтися розбірні туристичні байдарки вітчизняного і зарубіжного виробництва. У цьому ж році при клубі туристів Будинку Вчених у Києві створюється секція водного туризму. При клубі «Кіевгастрономторга» утворюється група любителів активного водного туризму.

З 1963 року по 1964 байдарочник з Німеччини Отто Раухельд організовує обмін груп водного туризму України та Німеччини. Група туристів з Будинку вчених брала участь у поході по річці Хафель, що протікає по системі озер на півночі від Берліна. Німецька ж група ходила в похід по річці Мещері. У 60-х роках XX століття водний туризм в Україні приваблює все більше і більше охочих. Проводяться навчальні збори байдарочників на Південному Бузі. З'являється багато водних секцій на заводі «Арсенал», в інституті «Гідроприлад», в київських інститутах. Постійно організовуються водні походи вихідного дня. Удосконалюється і спорядження для водного туризму - старі байдарки змінюють нові більш досконалі і якісні.

У 1969 році у видавництві «Фізкультура і спорт» виходить збірка «Водні маршрути України». У 60-ті-70-ті роки водний туризм розвивається, як спортивний напрям. Постійно організовуються змагання. При Київській школі туризму створюється група з підготовки інструкторів водних видів активного відпочинку. Організовуються змагання по сплаву і водному слалому на річці Черемош, географія учасників яких, виходила далеко за межі України.

У 80-і роки популярними стають сімейні водні походи по річках України. За їх появою водний туризм переходить з практично чисто спортивного в більш спокійний вид відпочинку з туристичним направленням.

Україна має понад 63 тис. річок, тисячі озер і водосховищ, її територія омивається двома морями. Існують і підземні водостоки в печерах, які простягаються на сотні кілометрів і майже недосліджені. Густота річкової мережі в різних регіонах суттєво відрізняється, що зумовлено кліматичними особливостями і характером рельєфу. [1]

Наша держава володіє великим потенціалом у розвитку водного туризму, основою якого є 163 річки довжиною понад 100 км. Практично безмежні можливості відкриваються у розвитку водних мандрівок з Європи через Дунай і притоки Вісли до Дніпра, Дністра, Південного Бугу тощо.

Дуже перспективним є вітрильний туризм. В Україні для його розвитку є всі необхідні умови. Нині романтика подорожей під вітрилами дуже сильно приваблює туристів з усього світу. Дніпро з його притоками, пов'язаність Прип'яті за допомогою каналу з річковою мережею країн ЄС, участь у реалізації цікавих подорожей у рамках Національної системи туристсько-екскурсійних маршрутів "Намисто Славутича" нікого не залишать байдужим. Ширина дніпровських водосховищ місцями досягає 30 км. Це справжні моря з великою глибиною, штормами, високими і крутими хвилями, яких немає і на Чорному морі. Все це дає можливість повною мірою відчути всі принади, труднощі й небезпеки вітрильного туризму. [20]

Особливо привабливі вітрильні походи з історичним «присмаком», наприклад «Козацькими шляхами», «Із варяг у греки», «Козацькі чайки», «До Синопу і Трабзону» тощо. Окремими маршрутами в рамках таких походів можуть бути: Переяслав-Хмельницький - Канів - Черкаси - Кременчук; Запоріжжя - Нікополь - Херсон; Білгород-Дністровський – Вилкове - Кілія - Ізмаїл та ін.