- •Розділ 1. Характеристика установи, структура, робота в установі
- •Історія підприємства «Харківська обласна станція юних туристів»
- •Робота у відділі краєзнавства
- •Розділ 2. Історія і стан проблеми дослідження
- •2.1. Історія і стан використання рекреаційно-туристського потенціалу водних ресурсів на Україні та в області
- •Розділ 3. Характеристика туристсько-рекреаційного потенціалу водних ресурсів басейну сіверського дінця (в межах харківської області)
- •3.1. Методи і методики оцінки водних ресурсів з метою туризму та рекреації
- •3.2. Гідрологія та гідрологічні об’єкти басейну Сіверського Дінця (в межах Харківської області)
- •3.2.1. Водні рекреаційні ресурси басейну Сіверського Дінця
- •3.3. Загальна характеристика району подорожі
- •Висновки
- •Список використаних джерел
Міністерство освіти і науки України
Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна
Факультет геології, географії, рекреації і туризму
Кафедра фізичної географії та картографії
ЗВІТ З ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ НА ТЕМУ:
«ТУРИСТСЬКО-РЕКРЕАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ВОДНИХ РЕСУРСІВ БАСЕЙНУ СІВЕРСЬКИЙ ДІНЕЦЬ (В МЕЖАХ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ)»
Студентки 3 курсу, групи ГГ-31
напряму підготовки 6.040104
спеціальності: Географія
Угрюмової Юлії Володимирівни
Національна шкала ________________
Кількість балів____ Оцінка ECTS______
Керівники практики:
_______________ст.викл. Сінна О.І.
_______________ст. викл. Осипенко А.В.
м. Харків – 2015 рік
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………. |
3 |
РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА УСТАНОВИ, СТРУКТУРА, РОБОТА В УСТАНОВІ……………………………………………………………………. |
5 |
|
5 |
|
8 |
РОЗДІЛ 2. ІСТОРІЯ І СТАН ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ……………… |
11 |
2.1. Історія і стан використання рекреаційно-туристського потенціалу водних ресурсів на Україні та в області………………………... |
11 |
РОЗДІЛ 3. ХАРАКТЕРИСТИКА ТУРИСТСЬКО-РЕКРЕАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ВОДНИХ РЕСУРСІВ БАСЕЙНУ СІВЕРСЬКОГО ДІНЦЯ (В МЕЖАХ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ)……………………………………... |
14 |
3.1. Методи і методики оцінки водних ресурсів з метою туризму та рекреації…………………………………………………………………….. |
14 |
3.2. Гідрологія та гідрологічні об’єкти басейну Сіверського Дінця (в межах Харківської області)………………………………………… |
23 |
3.2.1. Водні рекреаційні ресурси басейну Сіверського Дінця... |
26 |
3.3. Загальна характеристика району подорожі……………………
|
38 |
ВИСНОВОК…………………………………………………………………… |
43 |
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….. |
44 |
|
|
ВСТУП
Навчальна виробнича практика являється невід’ємною частиною навчального процесу. В ході її проходження студенти, отримують поглиблення і закріплення знань і професіональних навиків, отриманих в процесі навчання на основі вивчення практичних ситуацій.
Метою даної практики являється не тільки вивчення практичних ситуацій, а збір і аналіз матеріалу, необхідного для майбутнього дипломного проекту. Базою навчально-виробничої практики мною було вибрано Харківську обласну станцію юних туристів (далі Харківська ОблСЮТур).
Основні завдання практики:
Робота в установі, збір матеріалів відповідно до теми дослідження,
виявлення ресурсів, на яких базується туристсько-рекреаційний потенціал водних ресурсів басейну Сіверського Дінця (в межах Харківської області), дослідження сучасного стану розвитку туризму та рекреації в Україні та області.
Ознайомлення з передовими досягненнями в галузі застосування комп’ютерних технологій.
Робота в Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна та інших бібліотеках міста.
Актуальність роботи. Сучасне виробництво пов’язане з великими фізичними та нервовими навантаженнями на людину. Деградоване штучне міське середовище здійснює комплексну шкідливу дію на здоров’я населення внаслідок забруднення атмосферного повітря, дефіциту сонячного проміння, води, а також стресових факторів, зумовлених напружених ритмом життя, щільністю населення, недостатньою кількістю зелених насаджень і так далі. Тому оздоровлення та задоволення духовних потреб у вільний від роботи час є надзвичайно важливим процесом у житті кожної людини.
Об’єктом дослідження є туристсько-рекреаційний потенціал басейну Сіверського Дінця.
Предмет дослідження — структура та сучасний стан використання туристсько-рекреаційних ресурсів басейну Сіверського Дінця.
Мета дослідження: дати характеристику туристсько-рекреаційних ресурсів басейну Сіверського Дінця та дослідити їх сучасний стан використання.
Харківська обласна станція юних туристів являється центром навчально-виховної, методичної, масової роботи з туризму та краєзнавства серед учнівської молоді. Сьогодні Харківська обласна станція юних туристів – один з найбільших позашкільних закладів України, який створив свою власну модель сучасного позашкільного однопрофільного закладу.
Харківська ОблСЮТур являється центром навчально-виховної, методичної, масової роботи з туризму та краєзнавства серед учнівської молоді закладів освіти Харківщини.
Робота написана на основі аналізу літературних джерел, узагальнення даних роботи (досвіду) працівників Харківської ОблСЮТур.
Розділ 1. Характеристика установи, структура, робота в установі
Історія підприємства «Харківська обласна станція юних туристів»
Харківська обласна станція юних туристів була відкрита на підставі рішення виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів № 1803 від 22.10.1951 р. як дитяча екскурсійно-туристська база (ДЕТБ).
На підставі рішення Ради Міністрів УРСР № 1522 від 22.05.1952 р. ДЕТБ була перейменована в Харківську дитячу екскурсійно-туристську станцію (ДЕТС).
Згідно з наказом Міністерства освіти СРСР № 164 від 12.01.1976 р. Харківська облДЕТС була перейменована в Харківську обласну станцію юних туристів.
Першим директором облДЕТБ був Логвінов В.Й. Практично з першого року заснування закладу керівниками гуртків юних туристів працювали нині ветерани дитячого туризму Бакуніна А.Є. (з травня 1952 р.), Тучинська Ф.Л. (з січня 1953 р.). Як згадують ветерани, головним напрямом діяльності колективу було проведення походів по рідному краю та залучення школярів до занять у гуртках.
З 1957 по 1968 рр. облДЕТС очолював Красніков М.Ф. Невеличкий, але творчий педагогічний колектив облДЕТС ініціював у ті далекі роки створення пересувних туристських таборів по Харківщині, Криму, а в обласній газеті «Ленінська зміна» систематично друкувалися матеріали досліджень юних туристів – краєзнавців під рубрикою «ТДРК» - товариство дослідників рідного краю. [42]
З самого початку існування туристичні гуртки підтримували тісний зв’язок з науковцями міста, зокрема Харківського державного університету (нині – ХНУ ім. В. Н. Каразіна). Велику повсякденну допомогу надавали декан геолого-географічного факультету Г. П. Дубинський, професор В. П. Макрідін, доценти Є. Ю. Мігачова, В. Л. Віленкін, І. М. Ремізов, Д. П. Шапошников, С. І. Шуменко, А. Д. Бабич, наукові співробітники С. М. Зеленін, В. Г. Кучерявий, професор біології С. І. Медведєв та інші. Вони часто виступали перед гуртківцями з бесідами та доповідями, сприяли в організації та проведенні багатопланової роботи, організовували екскурсії в лабораторії та кабінети університету. Зокрема, за пропозицією проф. В. П. Макрідіна було організовано Школу юного геолога, а в 1974 р. відбулася перша геологічна олімпіада.
Діяльність Харківської облДЕТС значно активізувалась у зв’язку з призначенням на посаду директора Благої Людмили Василівни, яка працювала на цій посаді з 1968 по 1985 рр. Під керівництвом цієї, невеличкої на зріст, але дуже активної жінки, почала розгортатися туристсько-краєзнавча робота у сільських районах Харківщини, визначилися основні напрями розвитку закладу: спортивний туризм, краєзнавство, екскурсійна діяльність. У 1975 р. станція одержала велике приміщення колишнього дитячого садочку по вул. Танкопія, б. 15/2, де розташована і зараз. Зростала з кожним роком кількість гуртків, якими опікувалися заступники директора – спочатку В.В. Кисіль, потім А.Є. Ніколаєнко, І.Л. Орлова. У 70-ті роки з приходом у колектив станції інструкторів спортивного туризму Д.О. Тютюшева, Л.П. Фельдмана, В.М. Беспятова, Ю.М. Шестопалова, Л.Г. Шапрана, В.В. Степанова, О.В. Годзя, Ю.П. Карнаушенка, Ю.В. Іванова, Ю.І. Мелешкова, К.О. Кравченка, В.І. Степаненка, І.В. Радченка, В.В. Саннікова був створений відділ туризму та спортивного орієнтування, який сприяв розвитку видів туризму, проведенню різноманітних змагань з туризму та спортивного орієнтування, ініціював підготовку педагогічних туристських кадрів шляхом проведення змагань учителів, інструкторських походів тощо. Все це дало позитивні результати. Зросла кількість дітей, охоплених активними формами роботи, в першу чергу, ступеневими та категорійними походами. Харківські школярі здійснили у ці роки походи по Харківщині, Криму, Карпатах, Кавказу, Приполярному і Південному Уралу, Паміру, Тянь-Шаню, Фанських горах, Алтаю, Саянах, Прибайкаллю та Забайкаллю. Звіти юних туристів Харківщини про проведені походи щорічно посідали призові місця в Республіканському, Всесоюзному конкурсах на кращий похід року. [32]
На професійний основі почали проводитись дитячі обласні туристські зльоти та змагання з видів туризму та спортивного орієнтування. У 1979 р. була створена обласна маршрутно-кваліфікаційна комісія (МКК), обласна кадрова комісія.
У ті ж 70-ті роки був створений краєзнавчий відділ облСЮТур, у якому працювали ентузіасти-фахівці своєї справи Я.Й. Якушенко та Н.Ю.Храмова (геологи), П.Н.Розенберг (музеєзнавець), С.В. Львова і В.С.Старченко (історики), Г.К.Гріневич і С.І. Берестнєв (археологи), Н.Г.Кравченко, І.С. Дурова, С.Г.Журавель, Н.С. Огурцова (географи), І.Є.Кривоносова (мистецтвознавець). Завдяки зазначеним працівникам значно розквітла краєзнавча робота зі школярами, було створене наукове товариство юних краєзнавців «Слідопит» (1976 р.), яке дало змогу у 1994 році відкрити Харківське обласне територіальне відділення Малої академії наук, зокрема, секції історико-географічного напряму, з 2010 року - відділення "Філософії та суспільствознавства".
У 70-80-х роках Харківська обласна станція юних туристів була ініціатором створення тимчасових дитячих туристських баз у різних містах та республіках колишнього Радянського Союзу У канікулярний період, особливо влітку, турбази Харківської облСЮТур працювали у Москві, Ленінграді, Талліні, Ризі, Вільнюсі, Мінську, Калінінграді, Києві, Одесі, Сухумі, Батумі. Відділ екскурсій облСЮТур на чолі з Бакуніною А.Є. та методистів Суворіної С.О., Тучинської Ф.Л. розробляли екскурсійні маршрути, програми перебування дітей, організовували для них проїзд, проживання, харчування, змістовне дозвілля і, безумовно, насичену екскурсійну програму. Щорічно влітку близько 25 тисяч школярів Харківщини подорожували по путівках облСЮТур. Досвід роботи Харківської обласної станції юних туристів з цього напряму неодноразово заслуховувався на Всесоюзних та Республіканських семінарах, які проводилися на базі облСЮТур.
З 1985 року колектив Харківської обласної станції юних туристів очолила Редіна В.А., яка була призначена по переводу з посади завідуючої відділом туризму Палацу піонерів ім. П.П. Постишева на посаду директора облСЮТур і продовжує працювати зараз. Редіна В.А. продовжила традиції Харківської обласної станції юних туристів, які були засновані колективом і розвивалися протягом багатьох років. Плідна і творча робота педагогічного колективу закладу сприяла захисту кандидатської дисертації Редіною В.А. зі спеціальності «Теорія і методика виховання» у 2000 році. Зараз Редіна В.А. – кандидат педагогічних наук, доцент, Заслужений працівник народної освіти України (1993 р.), відмінник освіти України (1985 р.), має урядові нагороди: медаль «За трудову доблесть» (1981 р.), орден Княгині Ольги (2009 р.). [32]
