1. Віруси це - строго внутрішньоклітинні, потенційно патогені агенти з інфекційною фазою розвитку.

1) мають нуклеїнову кислоту одного типу,

2) репродукуються в формі генетичного матеріалу,

3) не здатні до росту та біномінарного ділення та

4) у них відсутня “система Ліпмана” (одна з ферментативних систем, яка приймає участь у виробництві енергії).”

А)неклітинні форми життя,внутрішньоклітинні паразити,що мають лише один вид нуклеїновиої к-ти (РНК чи ДНК) і не мають власних білоксинтезуючих апаратів,тому не здатні реплікуватись за межами чтуливих до них клітин-хазяїв.

б) “Віруси - елементи генетичного матеріалу, які, знаходячись в клітинах, де вони репродукуються, здатні детермінувати біосинтез специфічного апарату, який забезпечує їх проникнення в інші клітини”

(Лурія, 1959)

в) “Віруси є автономними генетичними структурами, які можуть функціонувати та репродукуватися в сприйнятливих до них клітинах.

Мають субмікроскопічні розміри, облігатні внутрішньоклітинні паразити.”

(Cann, 1997)

Вирусы обладают следующими свойствами. 1. Это мельчайшие живые организмы. 2. Они не имеют клеточного строения. 3. Вирусы способны воспроизводиться, лишь проникнув в живую клетку. Следовательно, все они — облигатные эндопаразиты. Иными словами, вирусы могут жить, лишь паразитируя внутри других клеток. Большинство из них вызывает болезни. 4. Вирусы устроены очень просто. Они состоят из небольшой молекулы нуклеиновой кислоты, либо ДНК, либо РНК, окруженной белковой или липопротеиновой оболочкой. 5. Они находятся на границе живого и неживого. 6. Каждый тип вируса способен распознавать и инфицировать лишь определенные типы клеток. Иными словами, вирусы высокоспецифичны в отношении своих хозяев.

2. Віруси живі чи неживі

Властивості, за якими віруси відносять до живого:

Віруси володіють тими властивостями, які притаманні усім іншим формам життя:

Единство биохимического состава

Способны жить и воспроизводиться, паразитируя внутри других клеток

спадковість

мінливість (пристосованість до умов оточуючого середовища)

Вони займають конкретну екологічну нішу

они имеют свой набор генов и эволюционируют путём естественного отбора

Властивості, за якими віруси відносили до неживого:

Відсутність своїх білок —синтезуючих систем

Відсутність росту

Диз”юнктивний спосіб збірки

Один тип НК

Можливість кристалізації

Можлива інтеграція з клітинним геномом.

3. 12-го лютого 1892 Дмитро Івановський, асистент Петербурського університету, подає на розгляд Імператорської Академії Наук Петербургу роботу, яка показує, що витяжка від уражених рослин тютюну може передавати хворобу іншим рослинам після проходження через керамічні фільтри достатньо малого діаметру, щоб затримати найменші відомі бактерії.Ця подія загалом визнається як початок Вірусології.

Івановський Д.Й.

провів наступні дослідження, він розтер листки хворих рослин, їх сік

процідив через полотно і при допомозі капілярних трубочок висипав цю

рідину в жилки здорових листків тютюну. Через дві неділі 80% інфекційних

рослин були заражені мозаїчною хворобою. Вчений пропустив сік через

фарфоровий фільтр затримуючи бактерії та інфекційні здібності його

збереглись, Такий звільнений від бактерій прозорий

сік Д. І. Івановський вводив здоровим рослинам. Листи їх жовтіли,

скручувалися, зрештою рослини гинули. Також виявилось, що збудник мозаїчної хвороби не росте при звичайних умова на поживних середовищах як бактерії. і при постійному перезараженні рослин ефект не зникає,а тільки посилюється.

5) Модельні системи, що використовуються в вірусології

Модельні системи — системи, що використовуються як моделі для вивчення властивостей, процесів та явищ в живій природі (оскільки вони мають багато спільного з іншими живими системами, які ще не так добре вивчені; результати вивчення модельних систем можуть на них екстраполюватися).

тютюн- вірус тютюнової мозаїки

бактерія E. coli – бактеріофаг Т4

курячий ембріон – вірус грипу, вірус простого ерпесу, вірус паротиту, вірус парагрипу.

Новонароджені білі миші – вірус поліомієліту,

Культура клітин HeLa – аденовірус, KB – аденовіруси, поліовіруси, Vero – арбовіруси, реовіруси та ін..

7) Є декілька гіпотез:

Регресивна еволюція - можливо ці ранні віруси - звироднілі життєві форми, які втратили багато функцій, якими інші організми володіють, і тільки зберігали генетичну інформаційну суть до їх паразитичного устрою життя.

Паралельна еволюція – віруси-незалежні об'єкти - можливо вони еволюціонували від однорідно-повторюючих молекул , щоб існувати в примітивному РНК- світі паралельно клітинним організмам

Прогресивна еволюція – віруси –ділянки геномів, які набули здатності до самовідтворення і передачі іншим господарям.

8. Роль вірусів в еволюції органічного світу

За ​​гіпотезою Жданова В. М., 1974, віруси є важливим фактором еволюції органічного світу. Долаючи видові бар'єри, віруси можуть переносити окремі гени чи групи генів, а інтеграція вірусної ДНК з хромосомами клітин може приводити до того, що вірусні гени стають клітинними генами, які виконують важливі функції, оскільки вірусний генетичний матеріал в хімічному відношенні подібний з генетичним матеріалом всіх клітин.

Во-первых, вирусы - мощный мутагенный фактор. После вирусных заболеваний (инфекционная желтуха, корь, грипп, энцефалит и др.) у человека и животных резко возрастает число поврежденных хромосом. Таким образом, вирусы являются поставщиками новых мутаций для естественного отбора. Во-вторых, геном вируса может включаться в геном хозяина, и вирусы могут переносить генетическую информацию не только от одной особи данного вида к другой, но и от одного вида к другому. Экспериментально показано, что с помощью вирусов участки ДНК от одного вида могут передаваться другому виду.