2. Об’єкти земельних правовідносин в умовах розвитку ринку землі.

Нові інститутів земельного права: інститут правового регулювання ринку землі.

З правової точки зору ринок земель — це врегульовані нормами чинного законодавства суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення органами державної влади та місцевого самоврядування прав власника на землю від імені Українського народу, а також реалізації фізичними і юридичними особами, державою і територіальними громадами гарантованого Конституцією України суб'єктивного права власності та інших прав на земельні ділянки, формування і функціонування інфраструктури ринку землі, державного і самоврядного регулювання ринку землі на національному, регіональному та місцевому рівнях, забезпечення захисту прав учасників ринку землі.

Відповідно до Указу Президента України «Про Основні напрями земельної реформи в Україні на 2001—2005 роки» від 30 травня 2001 р. одним з принципів формування земельних відносин у найближчі п'ять років є включення землі у ринковий обіг. При цьому у чинному законодавстві України, яке присвячене регулюванню ринкових земельних відносин , не розкривається юридична сутність поняття «обіг земельних ділянок».

З урахуванням викладеного обіг земельних ділянок (перехід прав на земельні ділянки) — це врегульовані нормами чинного законодавства суспільні відносини, що виникають між відповідними суб'єктами у процесі переходу прав на земельні ділянки з підстав і в порядку, передбаченому законом, договором, рішенням суду.

Об'єктом ринкових земельних правовідносин є земельна ділянка з характерними для неї фізичними та юридичними ознаками (нерухомість, обмеженість у просторі, неможливість переміщення з одного місця на інше, правовий титул, права та обов'язки особи). З урахуванням фізичних ознак (фізично не можуть передаватись з рук у руки) Тому словосполучення «обіг земельних ділянок» характеризує економічний аспект ринку землі.

Суб'єктом ринкових земельних правовідносин виступають фізичні і юридичні особи, органи державної влади та місцевого самоврядування, які можуть бути учасниками цивільно-правових відносин. Зміст цих правовідносин становлять права та обов'язки всіх учасників ринкових земельних відносин.

ОБЄКТИ ЗЕМЕЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН: Ч. 2 ст. 3 ЗК України серед об’єктів земельних відносин названо землю, то треба мати на увазі, що не земля загалом є об’єктом земельних відносин, а земельна ділянка, певна індивідуалізована у встановленому порядку частина земної поверхні. І хоч ч. 3 ст. 2 ЗК України називає серед об’єктів земельних відносин землю, то треба мати на увазі, що не земля. Зовсім інше юридичне навантаження несе поняття “землі”, під яким необхідно розуміти саме природний (органічний) компонент екосистеми, не вилучений з довкілля, який тісно (органічно) взаємодіє з іншими природними об'єктами (водами, лісами, атмосферним повітрям. Земельні відносини мають на увазі саме такий об’єкт правової регламентації, тому основними поняттями, що найбільш повно і змістовно відображають суть земельних відносин, є “землі” та “земельна ділянка”.

Цим об’єктам характерні як загальні риси правового режиму всіх земель (мова йде про категорії), так і ознаки диференційованого правового режиму. Крім того, диференціація правового режиму найбільш характерна для земель різних категорій.