- •Розвиток наукової думки у сфері земельного права України: науково-правничі школи та науковці, їх концептуальні ідеї та практичні досягнення.
- •Об’єкти земельних правовідносин в умовах розвитку ринку землі.
- •Земля як ключовий об’єкт земельно-правового регулювання: наукові пошуки оптимального правового визначення та співвідношення з іншими об’єктами права.
- •Сутність предмету та методів правового регулювання земельних відносин як критеріїв самостійності земельного права.
- •Критерії класифікації з-п відносин та їх науково-практичне значення.
- •Система та проблеми реалізації принципів зп.
- •Місце зп як галузі права в правовій системі Укр.
- •8. Видова різноманітність джерел зп. Сучасні та історичні джерела
- •2) Правові принципи;
- •Закони України:
- •Підзаконні правові акти:
- •1) Закони України:
- •1. Конституція України,
- •5. Закони,
- •2) Підзаконні правові акти:
- •3) Акти місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.
- •15. Право приватної власності на землю: особливості суб’єктно-об. Складу і змісту
- •17.Право комунальної власності на землю: особливості суб’єктно-об’єктного складу і змісту
- •18. Право колективної власності на землю:дефекти правового регулювання та шляхи подалання
- •19. Право власності на землю іноземних держав: земельно- та міжнародно-правовий аспекти.
- •20. Юридичні титули користування зем. Ділянками: з-ство та практика.
- •21. Правова природа та прогалини у правовому регулюванні земельних орендних відносин
- •22.Речові права на чужі зем. Ділянки
- •23. Обмеження та допустимість встановлення земельних сервітутів
- •24. Право постійного землекористування: доцільність існування.
- •25. Право загального землекористування: юр. Можливості здійснення.
17.Право комунальної власності на землю: особливості суб’єктно-об’єктного складу і змісту
Суб’єктний склад. Ст.142 КУ, ст.ст.80, 83 ЗКУ визначають суб’єктом права комунальної власності відповідні територіальні громади, що здійснюють право власності або безпосередньо (за допомогою місцевого референдуму, загальних зборів громадян – ст.ст.7, 8 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»), або через органи місцевого самоврядування. Цими органами, відповідно ст.ст.8-12, 80 та ін. ЗКУ, є відповідні місцеві ради: сільські, селищні, міські – щодо земель територіальних громад, районні, обласні та Верховна Рада АРК –щодо земель спільної власності територіальних громад. Питання регулювання земельних відносин вирішується радами виключно на пленарних засіданнях (п.34 ст.26, п.21 ст.43 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Проблема. В Україні існує практика делегування місцевими радами їх виконавчим органам повноважень щодо розпорядження земельними ділянками. Разом із тим, п.34 ст.26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає вирішення питань «регулювання земельних відносин» виключно на пленарних засіданнях рад. На думку В.В. Носіка, процитоване положення Закону стосується лише «визначення правил і порядку розпорядження землями» і не забороняє делегувати повноваження щодо розпорядження землями. З такою думкою погодитися важко, зважаючи на те, що на момент прийняття ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» термін «регулювання земельних відносин» стосовно рад визначався чинним тоді ЗКУ в ред. 1992 р. і охоплював питання розпорядження конкретними земельними ділянками (ст.ст.9, 10). Підстави для іншого тлумачення даного терміну сьогодні, відсутні.
Специфіка об’єктного складу. Певні землі комунальної власності не можуть передаватись у приватну власність (ч.4 ст.83 ЗКУ):
«а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо);
б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об'єктами повітряного і трубопровідного транспорту;
в) землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом;
г) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом;
ґ) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом;
д) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування;
е) земельні ділянки, штучно створені в межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об'єктів, або на земельних ділянках дна водних об'єктів.»
Ст.28 ЗУ «Про поховання та похоронну справу» дублює п.«а» ч.3 ст.83 ЗКУ і передбачає, що «[з]емлі, на яких розташовані поховання, є об’єктами права комунальної власності і не підлягають приватизації …».