Соціологія як наука.

1. Предмет і завдання курсу соціології.

2. Суспільство як соціальна система.

3. Соціальні спільності, соціальні відносини, соціальні інститути.

1. Предмет і завдання курсу соціології.

Соціологія як обов’язкова навчальна дисципліна системи вищої освіти запроваджена в Україні з 1992р. Соціологія в СРСР існувала до 30-х рр. XX ст., а потім була знищена як шкідлива буржуазна наука і відновлена в період хрущовської відлиги в к.50-х – поч.60-х рр.ХХст.

Термін “соціологія” походить від латинського societas – суспільство, грецького logos – слово, вчення, тому буквально: наука про суспільство. Саме ж поняття “соціологія” було введено в науку французьким філософом О. Контом в 30-х рр

Соціологія – наука про суспільство як соціальну систему в цілому, функціонування і розвиток цієї системи через її складові елементи: особистості, соціальні спільності, інститути.

Під соціальним розуміється сукупність тих чи інших властивостей суспільних відносин, яка інтегрована індивідами чи спільностями в процесі сумісної діяльності в конкретних умовах і яка проявляється в їх ставленні один до одного до явищ і процесів суспільного життя, до свого становища в суспільстві. Таким чином соціальне виникає в процесі взаємодії людей.

2. Соціальні спільності, соціальні відносини, соціальні інститути.

Важливим компонентом соціального життя є соціальні зв’язки. Соціальний зв’язок буває соціальним контактом і соціальною взаємодією. Соціальні взаємодії виступають в трьох основних варіантах:

- соціальні спільності;

- соціальні відносини;

- соціальні інститути.

Кожний індивід може самореалізуватися, зайняти той чи інший соціальний статус в результаті входження в різні колективні утворення, соціальні спільності.

а) Соціальна спільність – реально існуюча сукупність індивідів, яка відрізняється відносною цілісністю і виступає самостійним суб’єктом соціальної дії, поведінки.

Соціальна група – різновид соціальних спільностей, певна сукупність людей, яка має спільні інтереси, цінності, норми поведінки.

Відрізняють: - нестійкі групи (туристичні, мітингуючий натовп, глядачі на спектаклі та ін.), - групи середньої усталеності (трудовий колектив фірми, студентська група), - усталені групи (нації, класи та ін.)

Групи є: - формальні (утворені на основі на основі офіційних документів);

- неформальні (складаються стихійно).

Групи відрізняють за змістом: - соціально-територіальні, соціально-професійні, соціально-класові, соціально-демографічні, етносоціальні.

Є великі соціальні групи - існують в масштабах країни в цілому (нації, класи, соціальні верстви та ін.), середні соціальні групи (мешканці Києва, працівники заводу), малі групи, ознака яких безпосередні контакти членів групи ( студентська група, сім’я).

б) Соціальні відносини – відносини між групами людей, які займають різне становище в суспільстві, беруть не однакову участь в його економічному, політичному і духовному житті; які відрізняються способом життя, рівнем і джерелом прибутку, структурою споживання.

Види соціальних відносин

• Економічні відносини – відносини власності, обміну, розподілу;

• Політичні – між класами, групами з приводу участі або завоювання політичної влади;

• Духовні – пов’язані з вихованням, освітою, культурою.

Соціальні відносини здатні приймати характер дружнього співробітництва, коли інтереси співпадають (наприклад, відносини „студенти – викладачі), або конфлікту, коли інтереси не співпадають (правлячі та опозиційні партії).

Соціальні відносини можуть мати форму прямих контактів (студент-викладач) або непряму форму, наприклад, через посередників (відносини з фермерами, шахтарями).

Характер соціальних відносин може змінюватися, ці зміни обумовлені змінами в соціальному становищі спільностей, які взаємодіють.

в) Соціальні інститути – стійкі форми організації спільної діяльності людей, які історично склалися.

Найбільш фундаментальні: власність, держава, сім’я, наука, право та ін.

Завдяки соціальним інститутам дане суспільство функціонує.

Типи соціальних інститутів за їх соціально-функціональною роллю:

• економічні соціальні інститути - власність, обмін, гроші, банки, господарські об’єднання – забезпечують всю сукупність виробничих зв’язків у суспільстві, пов’язуючи разом з тим економічне життя з іншими сферами соціального життя;

• політичні соціальні інститути - держава, партії, суспільні організації, суд, армія – виражають в концентрованій формі існуючі в даному суспільстві політичні інтереси і відносини. Політичні соціальні інститути визначають соціально-класову природу політичної системи суспільства, рівень демократизації суспільства.

• соціальні інститути, які діють в духовній галузі – моральні норми, громадська думка, релігія, культура та ін. – сприяють здійсненню суспільних зв’язків, роблять їх соціально усвідомленими.

В період так званого „нормального” розвитку суспільства соціальні інститути стабільні; якщо вони неефективні, їх дії неузгодженні між собою, то це ознака кризи в суспільстві, тому потрібні зміни, радикальні перетворення механізмів діяльності соціальних інститутів.

Теорія і практика конкретних соціологічних досліджень.

1. Поняття соціологічне дослідження, його елементи.

   Соціологічне дослідження – система теоретичних і емпіричних процедур, які сприяють отриманню нових знань про досліджуваний об’єкт з метою вирішення конкретних теоретичних і соціальних проблем.

Елементи соціального дослідження:

• об’єкт дослідження (процеси, явища соціальної дійсності, соціальні групи);

• суб’єкт – соціолог-дослідник;

• цілі і завдання соціологічних досліджень;

• засоби (наукові, технічні, організаційні);

• результат соціологічного дослідження – нові знання про об’єкт або підтвердження вже відомих, крім того це і спосіб застосування знань про об’єкт на практиці.