Лабораторна робота 13

Відновлення бульвару

Мета: навчитись створювати проекти з відновлення бульварів на основі реальних садово-паркових об’єктів із використанням декоративних рослин.

Завдання :

1. Проаналізувати сучасний стан бульвару за допомогою літературних джерел, фотоматеріалів, натурних обстежень та визначити межі об’єкта, скласти ситуаційний план.

2. Визначити період розквіту бульвару, відтворення якого є найкращим з точки зору культурно-історичної цінності об'єкта.

3. Провести подеревну інвентаризацію видів деревних рослин та кущів.

4. Розробити план відновлення бульвару, зазначивши місця, де необхідно та доцільно провести відновлювальні заходи.

Вихідні дані: індивідуальне завдання, дані історичних джерел, дані натурного обстеження та топогеодезична зйомка об'єкта, фотообстеження.

Короткі теоретичні відомості

Бульвар — витягнуті широкі тінисті смуги насаджень шириною 18-50 м посередині проїжджої частини вулиці^ вздовж житлових вулиць і набережних.

Значення бульвару: вони створюються переважно для пішохідного руху, прогулянок і короткочасного відпочинку пішоходів.

В давні часи бульварами називали укріплені міста, а потім місця відпочинку місцевих жителів, організованих на місці колишніх укріплень. Французьке слово bouleward зустрічається лише в XV столітті. Воно перетворилось з німецького bollwerk і означало майданчики за фортечним валом. При Людовику XIV під назвою «паризьких бульварів» розумілась міська огорожа, яка була обсаджена деревами і стала улюбленим місцем для прогулянок парижан. Пізніше сам термін «бульвар» став означати гульбища і зелені вулиці.

Під час проектування бульварів на вулицях слід враховувати, що насадження повинні відігравати не лише декоративну, але і санітарно-гігієнічну роль. По периметру бульварних смуг з боку проїжджої частини передбачають щільні посадки дерев та кущів, стійких до пилу та газів. Насадження проектують у вигляді рядових посадок (з боку проїжджої частини), груп і одиночних посадок біля площадок. Групи дерев і кущів висаджують звичайно на широких бульварних смугах. По осі головної доріжки часто розбивають квітник прямокутної форми в основному із літніх квітів. На газонних ділянках розмішують одиночні насадження дерев, кущів і багаторічники в групах. На майданчиках для відпочинку рекомендується встановлювати перголи з вертикальним озелененням. В ході проектування бульвару не слід допускати розміщення рослин висотою більше 70- 80 см в місцях пішохідних переходів збоку проїжджої частини в межах трикутника видимості.

Підбір асортименту ведуть з врахуванням кліматичних особливостей. В районах з континентальним кліматом, а також на південному сході і півдні необхідно передбачати захист місць відпочинку від надмірного сонячного опромінення і дії несприятливих вітрів. Щільність насаджень на бульварах трохи вище, ніж у скверах.

Рекомендований баланс території бульвару, %

• Насадження 40-60

В тому числі квітники 4-5

• Доріжки, майданчики 7-58

• Малі форми, споруди 2-3

Головними планувальними елементами бульварів є:

• основна пішохідна доріжка ( планувальна вісь);

• другорядні і додаткові доріжки для короткочасного відпочинку;

• входи у вигляді широких доріжок та майданчиків.

Протяжність і ширина бульварів на вулицях визначаються залежно від класу вулиці, її планувального рішення і архітектури прилягаючої забудови.

Ширина доріжок встановлюється залежно від інтенсивності руху. Біля входів на майданчики і вздовж головної доріжки рекомендується розмішувати лави для відпочинку, фонтани, басейни. Головна доріжка бульвару повинна мати міцну конструкцію і передбачати покриття з плит чи щебеневих спецсумішей. Другорядні доріжки можуть мати щебеневі покриття із спеціальних сумішей.

Бульвари і набережні активно формують середовище і надають йому своєрідного характеру. Як лінійні елементи ці об’єкти створюють умови непевності міської системи озеленення.

Зелені смуги вздовж берегів річок - набережні, в більшості за своїм плануванням і призначенням нагадують бульвари на вулицях. Водночас візуально вони об’єднують прирічкові ландшафти і міське середовище, органічно включаючи забудову в природне середовище. Такі «лінійні» сади створюють і на берегах великих водойм. Ширина їх може бути від 15-18 до декількох десятків метрів.

Можна виділити три основні схеми планування набережних - бульварів:

• симетрична;

• асиметрична - планувальна вісь змішена в бік берегової лінії;

• вільна (на широких смугах більше 50 м).

Бульвари та лінійні сади по набережній не рекомендується суміщати з транспортним рухом магістралей. Берегову лінію і смугу вздовж річки чи озера (моря) необхідно використовувати виключно для відпочинку та прогулянок. Входи слід передбачати як по довгій стороні, вздовж берегової лінії, так і на коротких сторонах, обмежуючих територій. Якщо набережна має вихід на міську адміністративну чи транспортну площу, вона повинна бути розрахованою на одночасний пропуск великої кількості пішоходів і композиційно розкриватися назустріч потоку, на території лінійного саду передбачають майданчики для відпочинку, з яких розкриваються перспективи на водну поверхню. Частиною планування набережної є спуски до води у вигляді сходів, а також причали, автостоянки, кафе.

Лінійні сади на набережних можуть вирішуватися як на одному рівні, так і у вигляді двох і більше терас, які спускаються до води. Берегова лінія в більшості випадків вирішується у вигляді відкосу чи підпірної стінки. Сходи передбачають консольного типу (виносні), як і майданчики для відпочинку на терасах над водою. В приморських містах рекомендується лінійні сади на набережних організовувати в єдиний комплекс.