Висновки

1. Віденський конгрес закріпив територіальні зміни в Європі, що сталися після завершення наполеонівських воєн, значною мірою перекроїв карту Європи

2. Його рішення визначили відносини між державами Європи до 50-х років XIX ст.

3. Він сприяв відновленню дореволюційних монархічних династій в таких країнах: Франції, Іспанії, Португалії, Королівстві обох Сицилій, Голландії, дрібних державах Німеччини та Італії.

4. У Римській області було відновлено владу папи.

5. Починаючи з 1815 р., країни Європи у XIX ст. пройшли такі стадії (періоди) розвитку:

• період реакції - 1815-1848 рр.;

• період реформ - 1848 -1871 рр.;

• період суперництва - 1871-1900 рр.

Реставрація у Франції

• Людовік XVIII був вимушений визнати зміни, що сталися в країні, зокрема права нових власників на землю, скасування станових привілеїв.

• За порадою Олександра I він прийняв конституцію, що започаткувала у Франції конституційну монархію, хоча виборче право обмежувалося високим майновим цензом.

• Емігранти, що поверталися до країни, прагнули реставрації дореволюційних порядків. Їхній вплив при дворі дедалі більше зростав, що непокоїло багатьох.

Утворення Священного союзу

Для запобігання можливому конфлікту великим державам була необхідна загальна мета, яка б їх об’єднувала. І такою метою стала боротьба проти революцій і визвольного руху в Європі.

Священний союз

Вересень 1815 року

Мета:

• увічнити феодальні монархії;

• перешкодити визвольним рухам народів Європи.

• Акт про створення Священного союзу підписали государі Австрії, Пруссії і Росії.

• Згодом до нього приєдналися монархи майже всіх європей­ських держав.

• Велика Британія не ввійшла до Священного союзу, але під­тримувала його в придушенні революції.

Наслідки утворення Священного союзу:

1. Було придушено революції в Італії — австрійськими військами, в Іспанії — французькою армією.

2. Закріпити й увічнити феодальні порядки в Європі не вдалося.

3. Повного придушення революційних і національно-визвольних рухів у Європі не сталося. Революційна й національно-визвольна боротьба охоплю­вала дедалі більше країн і різні континенти.

Кінець 20-х років XIX ст. Священний союз розпався.

Причина:

Загострення протиріч між його членами щодо:

• національно-визвольної боротьби в іспанських колоні­ях Латинської Америки;

• повстання в Греції 1821 року.

У країн — членів Священного союзу були різні погляди на, ці проблеми.

Велика Британія

• Домагалася визнання незалежності народів Латинської Америки.

• Виступала проти ідеї автономії Греції, яку висувала Росія

Австрія

• Виступала проти позиції Великої Британії в Латинській Америці.

• Виступала проти ідеї автономії Греції, яку висувала Росія.

Росія

• Підтримувала повстання грецького народу проти османського панування.

• Висувала ідею автономії Греції.

Національний і революційний рухи в Європі у 20-х роках XIX ст.

• Вітер свободи, яким повіяло в Європі після Французь­кої революції кінця XVIII ст., та національні почуття, які пробудила боротьба з французькими загарбниками під час загарбницьких воєн Наполеона, посилили прагнення неза­лежності у багатьох народів.

• Вони не погоджувалися на новий порядок, який склався у Європі після Віденського конгресу, а тому повставали про­ти повернення монархічних принципів влади.

• Священний союз жорстоко придушував усілякі рухи за незалежність:

• зростав протест у Польщі, назрівав заколот, створюва­лися таємні організації;

• у 1817 р. німецькі студенти вийшли на демонстрацію, вимагаючи об'єднання німецьких земель;

• Італія була розчленована на кілька держав, значна час­тина її потрапила під панування Австрії. 1820 р. члени таємного товариства карбонаріїв організували перші повстання проти правителів королівства обох Сицилій і Сардинського;

• 1829 р. ліберальні офіцери повстали проти іспанської монархії. Франція прийшла на допомогу Іспанії і у 1823 р. повстання було придушено;

• 1821 р. повстали греки проти турецького панування і в 1829 р. здобули незалежність;

• бельгійці не погоджувалися на залежність від короля Голландії, який придушував їхню свободу і насаджував нідерландську мову як державну

• В Австрії, Німеччині та Італії слов’яни та угорці хочуть здобути незалежність.