Урок 6

Тема. Політичне становище у країнах Європи та Аме­рики.

Тема уроку: Віденський конгрес. Політичне становище у країнах Європи після Віденського конгресу. Національний і революційний рухи в Європі у 20-і рр. XIX ст. Утворення незале­жних держав у Латинській Америці.

Мета:

• пояснити характер, спрямованість і наслідки рішень Віденського конгресу;

• охарактеризувати політичні розбіжності держав-учасниць Віденського конгресу;

• показати на карті територіальний перерозподіл Європи за рішеннями Віденського конгресу;

• визначити значення Віденського конгресу та Священного союзу;

• пояснити причини зростання національно-визвольного руху в Європі;

• розвивати навички аналізу історичних подій;

• Виховувати толерантне ставлення до інших народів.

Основні поняття: «Віденський конгрес», «Священний союз».

Історичні діячі: Олександр І, Людовік XVIII, Меттерніх.

Основні події:

• Вересень 1814 р. - червень 1815 р. — робота Віденського конгресу;

• 26 вересня 1815 р. — утворення Священного союзу.

Обладнання: підручник, історичний атлас, додатковий матеріал.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

І. Організаційний момент

II. Мотивація навчальної діяльності

• Нескінченні війни послабляють будь-яку державу. У війнах гинуть мільйони людей, руйнуються звичні зв’язки. Всі спроби розв’язати політичні суперечності шляхом воєнних дій приречені на поразку.

• Наполеон програв, але, незважаючи на поразку Франції, повністю знищити наполеонівські перетворення в Європі і повернути європейські країни до старого порядку було вже неможливо.

III. Вивчення нового матеріалу Віденський конгрес

• Після розгрому Франції необхідно було визначити основи післявоєнного облаштування Європи. У жовтні 1814-червні 1815 року у Відні працював конгрес, на якому були присутні 216 держав.

• Мета конгресу

  1. Намагався створити в Європі такий порядок, який уне­можливив би будь-який демократичний або націона­льно-визвольний рух.

  2. Це була спроба європейських феодальних монархій за­тримати розвиток капіталізму і відновити феодальні по­рядки.

  3. Країни-переможці прагнули винагородити себе за раху­нок Франції, а також інших слабших країн Європи.

• Росію представляв імператор Олександр I,

• Великобританію — міністр закордонних справ лорд Каслрі,

• Пруссію — перший міністр фон Гарденберг,

• Австрію — міністр закордонних справ фон Меттерніх,

• Францію — міністр закордонних справ Талейран.

• Інших делегатів, зокрема 20 государів з різних країн, після урочистого відкриття конгресу на ділові засідання не запрошували. Для них влаштовували бали, маскаради, теа­тральні вистави, полювання і прогулянки.

• Незважаючи на те, що Росія, Австрія, Пруссія і Англія боролися разом проти Наполеона, суперечності між урядами цих країн поступово зростали: досить по-різному бачили союзники облаштування післявоєнної Європи.

• 9 червня 1815 р. Відбулося заключне засідання конгресу в повному складі, де було проголошено рішення конгресу, що їх представники чотирьох держав ухвалили на своїх зaкритих засіданнях.

• В основу рішень Віденського конгресу було покладено такі принципи:

  • покарати Францію й ті країни, які їй допомагали у вій­нах проти коаліції;

  • нагородити країни-переможниці, а також ті країни, що допомагали коаліції в боротьбі проти Франції;

  • створити в Європі такий порядок, щоб не змогла спа­лахнути нова революція.

Прагнення країн - переможниць

Франція	Не допустити розчленовування Франції
Росія	Приєднання Фінляндії й Бессарабії, всіх польських земель, у тому числі і ті, що належали Пруссії. Як компенсацію Пруссії передати королівство Саксонію.
Англія	Виступала проти надмірного посилення Росії, хотіла зберегти захоплені колонії Франції
Австрія	Прагнула панування в Німеччині. Виступала проти приєднання Саксонії до Пруссії
Пруссія	Прагнула послабити австрійський вплив на німецькі держави