Розділ і. Розділ 1. Культура фахового мовлення

Тема 1.2. Мовленнєва культура - критерій професійної

майстерності фахівця. Причини недостатнього рівня

культури мовлення та способи підвищення мовленнєвої культури.

       

               Література

1.     Горбул О.Д. Ділова українська мова.-К.: Т-во «Знання», КОО, 2000.-187-194с.

2.     Зубков М.Сучасне ділове мовлення. - Харків, 2008.- 9-12с.

3.     Шевчук С.В.Українське ділове мовлення.-К.: Арій, 2007.-13-16

 Кількість годин: 2 год.

Вид навчального завдання: скласти опорний конспект, виконати вправи, тестові завдання.                                                      

Методичні вказівки

           Запам'ятайте, що мова - це скарбниця духовних надбань нації, досвіду співжиття, праці і творчості багатьох поколінь. У її глибинах філософський розум, виготовлений  естетичний смак, поетичне чуття, сила надзвичайної  чутливості до найтонших переліків людських почуттів і явищ природи. Разом із тим мова - це і своєрідний оберіг звичаїв і традицій, запорука інтелектуального зростання, розвою та поступу народу. Мова належить до так званих вторинних систем, існує в людському суспільстві і реалізується в процесі мовлення. Нарешті, мова - це генетичний код нації, який поєднує минуле з сучасним, програмує майбутнє і забезпечує буття нації у вічності.

        Запам'ятайте: літературна мова - це оброблена, унормована форма загально радної мови, яка в усному та писемному різновидах обслуговує всі сфери суспільного життя, в т.ч  забезпечує професійне спілкування громадян.

          Спілкування - це обмін інформацією її особою іншій за схемою: мовець – слухач.

             Вимоги до усного мовлення :

1.     До змісту  (творчість, не двозначність, логічна послідовність вкладу, стислість, відповідальність змісту до обставин мовлення ).

2.     До мовних засобів (багатство лексики, відповідальність мовних засобів до змісту і обставин мовлення, стилістична вправність, нешаблонність у побуті висловлювання.  )

3.     До голосу (Виразність дикції, відповідальність сили і тембру голосу, швидкості мовлення до ситуації )

4.     До поведінки (тактовність і ввічливість у ставленні до співрозмовника, внутрішня розкутість і  відкритість, вияв зацікавленості темою, загальна висока  культура поведінки у поєднанні з почуттям власної гідності та повагою до присутніх, знаття і дотримання універсальних величин усного спілкування : погляду, усмішки, відстані  ).

          Зверніть увагу, що обов'язковою умовою усного спілкування є дотримання мовленнєвого етикету, тобто сукупність правил мовленнєвої поведінки, які регулюють  зовнішні прояви людських стосунків (форми звертання, подяки, вибачення тощо). 

         Зверніть увагу, що  українська літературна мова має статус державної мови після прийняття  Закону про мови в УРСР (29.10.1989) та Конституції України (28.06.1996), де сказано  «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава  забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всіх території України».

Вимоги  до мови професії:

1.     Користування державною мовою при обов’язковому дотриманні всіх норм літературної  мови.

2.     Досконале знання і використання професійної термінології лексики.

3.     Професійне    удосконалення фахової майстерності і мовної вправності у професійній діяльності.

                                               Розмежуйте поняття  «мовлення» і «спілкування»      

            Мовлення – це сукупність  мовленнєвих дій, мета яких впливає із загальної мети спілкування і реалізується  в сучасній і письменній формах.

Пам'ятайте! Якщо Ви хочете навчитися говорити, спілкуватися  українською мовою:

    слухайте, як говорять нею люди, для яких українська мова є рідною;

    слухайте радіо, платівки, магнітофонні записи; читайте українські газети,  журнали,  заучуючи  цілі уривки тексту;

    думайте українською мовою і тільки нею; повторюйте слова, вирази і цілі фрази, поки вони самі приходитимуть вам у голову для того, щоб висловити потрібну думку; найголовніше - робіть це свідомо!

 Запитання  для самоконтролю

        1.     Які завдання спеціаліста певного профілю у професійному спілкування?

2.     Поясність, в чому особливості мовлення і спілкування.

3.     Які ви запам’ятали ознаки зразкового  мовлення?

4.     Яких правил потрібно дотримуватись при спілкуванні?

5.     Що потрібно пам’ятати, щоб навчитися гарно спілкуватися українською мовою?

Форми контролю

           Поточний -  перевірка конспектів, усне опитування, виконання вправ.

Підсумковий -  підсумкова  контрольна робота, екзамен.

 ЛЕКЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ

           Мовленнєва культура - критерій професійної майстерності фахівця

             Вивчення  літературної мови, її норм, опанування майстерного володіння мовою в усіх практично актуальних для спеціаліста сферах спілкування – це невід’ємна частина професійної підготовки сучасної молоді до майбутньої діяльності. За умов інтенсивного розвитку науково-технічного прогресу, який постійно насичує професійне мовлення новими поняттями й термінами, основним критерієм визначення рівня культури професійного мовлення є ступінь оволодіння професійною термінологією і лексикою.

Українське професійне мовлення перебуває на етапі становлення, унормування. Йому властиві ознаки, що визначають рівень культури усного й писемного ділового мовлення: правильність, комунікативна досконалість, аргументованість, доцільність, стислість, точність. Специфіка професійного мовлення полягає в обслуговуванні сфери виробничих відносин, потреб спілкування між представниками однієї професії. Добре знання мови фаху «підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися в складній професійній ситуації». Кожна галузь науки має свої мовленнєві особливості, що виражаються в специфічній фаховій термінології, мовних кліше, професіоналізмах і утворюють мову фахової галузі. Як зазначає Бабенков С.І., культура мовлення сучасних  постійно знаходиться під впливом соціальних змін, як позитивних, так і негативних, що відбулися в нашій країні особливо в останні десятиліття. Прийнято розрізняти вищий і нижчий рівень мовленнєвої культури людини.                            

Нижчий рівень - перший ступінь оволодіння літературною мовою: правильність мовлення та дотримання норм літературної мови. Правильним мовленням називають таке мовлення людини, в якому не допускаються помилки у вимові, у вживанні слів та їхньому утворенні, у побудові речень. Вищим рівнем мовленнєвої культури прийнято вважати правильне і гарне мовлення: людина не тільки не допускає помилок, але й вміє щонайкраще будувати своє висловлення; найбільш повно розкриває його тему і головну думку; відбирає найбільш придатні слова і конструкції з урахуванням того, до кого й за яких обставин він звертається.