- •Методичні вказівки
- •Лабораторна робота № 1. Векторні та матричні норми. Обумовленість слау Теоретичні відомості
- •Завдання
- •Порядок виконання
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 2. Розв’язання систем лінійних рівнянь Теоретичні відомості
- •Завдання
- •Порядок виконання
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 3. Розв’язання нелінійного рівняння Теоретичні відомості
- •Завдання
- •Порядок виконання
- •Контрольні питання
- •Варіанти завдань
- •Лабораторна робота № 4. Розв’язання систем нелінійних рівнянь Теоретичні відомості
- •Завдання
- •Порядок виконання
- •Контрольні питання
- •Варіанти завдань
- •Лабораторна робота № 5. Інтерполяція Теоретичні відомості
- •Завдання
- •Порядок виконання
- •Контрольні питання
- •Варіанти завдань
- •Лабораторна робота № 6. Апроксимація Теоретичні відомості
- •Завдання
- •Порядок виконання
- •Контрольні питання
- •Варіанти завдань
- •Лабораторна робота № 7. Чисельне інтегрування Теоретичні відомості
- •Завдання
- •Порядок виконання
- •Контрольні питання
- •Варіанти завдань
- •Лабораторна робота № 8. Розв’язання диференційних рівнянь. Задача Коші Теоретичні відомості
- •Завдання
- •Порядок виконання
- •Контрольні питання
- •Варіанти завдань
- •Лабораторна робота № 9. Розв’язання диференційних рівнянь. Крайова задача Теоретичні відомості
- •Завдання
- •Порядок виконання
- •Контрольні питання
- •Варіанти завдань
- •Лабораторна робота 10. Розв’язання диференційних рівнянь в частинних похідних Теоретичні відомості
- •Завдання
- •Порядок виконання
- •Контрольні питання
- •Варіанти завдань
- •Список літератури
Контрольні питання
Суть чисельного інтегрування.
В чому різниця між методами прямокутників, трапецій та Сімпсона?
Як впливає на точність інтегрування величина кроку?
Як оцінити погрішність за правилом Рунге?
Варіанти завдань
Непарні номери обчислюють інтеграл методами прямокутників і парабол, а парні – трапецій і парабол. Точність обчислень 0,001.
№ |
f(x) |
a |
b |
1 |
|
1 |
3 |
2 |
|
0 |
2 |
3 |
|
1 |
2 |
4 |
|
2 |
4 |
5 |
|
0 |
4 |
6 |
|
1 |
4 |
7 |
|
0 |
1 |
8 |
|
0 |
|
9 |
|
0 |
|
10 |
|
0 |
|
11 |
|
|
|
12 |
|
0 |
|
13 |
|
0 |
|
Продовження таблиці
14 |
|
0 |
|
15 |
|
–1 |
1 |
16 |
|
|
|
17 |
|
–1 |
3 |
18 |
|
0 |
4 |
19 |
|
|
0 |
20 |
|
0 |
|
21 |
|
5 |
6,5 |
22 |
|
0 |
|
23 |
|
|
|
24 |
|
|
|
25 |
|
3 |
4 |
Лабораторна робота № 8. Розв’язання диференційних рівнянь. Задача Коші Теоретичні відомості
Постановка задачі Коші: знайти розв’язок y(x) звичайного диференційного рівняння першого порядку:
, (8.1)
що задовольняє початковій умові:
. (8.2)
Чисельний розв’язок на відрізку [а, b] задачі Коші полягає в побудові таблиці наближених значень y0, y1, ..., yi, ... yN розв’язку у вузлах сітки
a=x0 < x1 < ... < xi < ...< xn=b.
Метод Ейлера. Розрахункова формула метода:
,
де
. (8.3)
Приклад 8.1. Розв’язати задачу Коші методом Ейлера.
,
.
,
,
,
.
x0=0.785, y0=1.
i=1 x1=
,
i=2 x2=
,
i=3 x3=
,
i=4 x4=1.257+0.157=1.414
,
i=5 x5=1.414+0.157=1.571
.
В MathCad диференційні рівняння можна розв’язати за допомогою функцій:
– odesolve(x,b,n) – повертає функцію, яка є розв’язком звичайного диференційного рівняння та задовольняє початковим або граничним умовам:
x – ім’я змінної інтегрування;
b – кінцева точка інтервалу інтегрування (початкова точка задається в початкових умовах);
n – необов’язковий параметр, який визначає кількість точок, де обчислюється розв’язок.
Примітка:
Функція odesolve використовується разом з ключовим словом Given.
У функції обов’язково вказувати аргумент, тобто y(x), а не y.
При введенні рівнянь використовується знак логічної рівності (комбінація клавіш Ctrl та =).
Диференційне рівняння необхідно записувати у вигляді, коли воно розв’язане відносно старшої похідної.
Символ похідної вводиться або з панелі Calculus (кнопка
)
або комбінацією клавіш [Ctrl][F7].
– rkfixed(y0,a,b,N,D) – повертає матрицю розв’язків ОДУ методом Рунге-Кута. Перший стовпець матриці містить точки, в яких обчислюється розв’язок (тобто значення змінної х), другий – значення невідомої функції y(x).
y0 – вектор початкових умов;
D – вектор, що містить праві частини ОДУ;
N – кількість кроків;
a, b – границі інтегрування.
