Визволення Дніпродзержинська від гітлерівських загарбників

25 жовтня 1943 року після кривавих боїв на Аульсько-Сошинівському плацдармі наше місто було визволено Радянськими військами з двадцятишестимісячної гітлерівської окупації .

5 військових частин та з`єднань, які особливо відзначились у боях за місто, отримали почесні звання “Дніпродзержинських”: 353-я стрілецька дивізія генерал-майора Колчука, 437-й винищувально-протитанковий артилерійський полк майора Бородька, 51-а інженерно-саперна бригада полковника Візірова, 109-й гвардійський гарматно-артилерійський полк майора Костенка, 52-й окремий танковий полк полковника Шкадова.

6-а Орловська і 195-а Новомосковська дивізії нагороджені орденами Червоного Прапора.

Тисячі солдатів і офіцерів були нагороджені орденами і медалями радянського уряду.

На честь визволення міст Дніпропетровська і Дніпродзержинська 25 жовтня 1943 року Москва салютувала 20 артилерійськими залпами з 224 гармат.

Як же було визволено наше місто від окупантів?

Наприкінці серпня 1943 року війська радянських фронтів: Воронезького, Степового, Південно-Західного і Південного, які 20 жовтня були відповідно перейменовані у 1-й, 2-й, 3-й, 4-й Українські фронти, розпочали битву за Дніпро. Успішний підсумок цієї битви створював сприятливі передумови для витіснення гітлерівців з Правобережної України. Німецьке командування, тверезо оцінювало свої можливості, тому віддало наказ про будівництво “Східного валу європейської міцності ”- системи оборонних споруд уздовж правого берега Дніпра. Щоб послабити Червону Армію і перешкодити розгортанню великого стратегічного наступу, ще 7 вересня Гітлер дав варварське розпорядження про перетворення території, яку залишали окупанти, в “зону пустелі”.

Директива Ставки Верховного Головнокомандування від 9 вересня 1943 року “Про швидке і рішуче форсування рік і нагородження особового складу за успішне форсування водних перепон” наказувала з виходом на Дніпро перейти його, захопити на правому березі плацдарми, що дозволили б розгорнути сили для подальшого наступу.

В ході здійснення цієї грандіозної операції Другої світової війни на правому березі Дніпра було створено 23 плацдарми. Один з них знаходився в районі сел Аули і Сошинівка біля Дніпродзержинська, другий в районі села Карнаухівка.

Дніпро в районі Дніпродзержинська і Дніпропетровська був вигідним оборонним рубежем для німців. Стороні, що наступала, було дуже важко його подолати. Наказ Гітлера від 21 вересня 1943 р. забороняв німецьким військам відступати від Дніпра і зобов’язував німців до довгої зимової оборони. Навколо Дніпродзержинська силами місцевих жителів фашисти почали будувати оборонні рубежі. Ліс, який ріс біля Дніпра в районі с.Тритузного, був повністю вирубаний і використаний для оборони.

25 вересня 1943 року передові частини 46-ї армії генерал-майора В.В.Глаголева підійшли до прибережної зони Дніпра, долаючи опір 62 і 15 піхотних дивізій німців, які прикривали відступ німецьких військ через Дніпро в районі переправи Сошинівка-Аули (15 км на захід від Дніпродзержинська).

У складі 46-ї армії на лівому березі діяли 31-а, 223-я, 353-я, 394-а стрілецькі дивізії. Червона Армія зазнавала колосальних людських втрат, тому вела постійне доукомплектування своїх бойових одиниць за рахунок населення, звільненого від окупації. Необстріляні новачки гинули в першому ж бою, і мало кому з них вдавалося вціліти і продовжувати воювати далі.

25 вересня командир 236 стр.дивізії полковник І .І. Фесін отримав наказ з наступом темряви розпочати форсування Дніпра в районі Сошинівка-Аули. Переправних засобів у воїнів 509 стр.полку, який мав висадитися услід за взводом розвідників лейтенанта С.П. Шпаковського, не було . Тому комбати і командири рот організували виготовлення плавзасобів, в цьому приймали участь і жителі хутора Курилівка .В призначений час дві роти були забезпечені плотами.