- •Дніпродзержинськ і дніпродзержинці у роки Великої Вітчизняної війни
- •Передмова
- •Напередодні окупації
- •Окупація
- •Під час окупації
- •Площа біля театру. 1942 р. Площа біля театру. Кам`янске 1942 р.
- •Рабська праця у Німеччині.
- •Рух Опору у нашому місті
- •Визволення Дніпродзержинська від гітлерівських загарбників
- •Лейтенант с.П.Шпаковский
- •Генерал-майор в.В. Глаголев
- •Хроніка міста, яке вижило
- •Вулиця імені Івана долматова
- •В улиця імені Степана горобця
- •Г алини романової
- •В улиця імені Йосипа сачка
- •Вулиця імені
- •І вана шепетова
- •Павла мурахтова
- •Вулиця імені Григорія оніщенка
- •Вулиця імені Олександра Матросова
- •Івана Дубініна
- •В улиця імені Василія Глаголева
- •Вулиця імені Георгия Константиновича Жукова
- •Вулиця імені
- •Вулиця імені Александра Фурманова
- •Танк т-34, встановлений на честь воїнів 52-го Дніпродзержинського окремого танкового полку, які приймали участь у визволенні Дніпродзержинська
- •Ветеранам Аульського плацдарму
Визволення Дніпродзержинська від гітлерівських загарбників
25 жовтня 1943 року після кривавих боїв на Аульсько-Сошинівському плацдармі наше місто було визволено Радянськими військами з двадцятишестимісячної гітлерівської окупації .
5 військових частин та з`єднань, які особливо відзначились у боях за місто, отримали почесні звання “Дніпродзержинських”: 353-я стрілецька дивізія генерал-майора Колчука, 437-й винищувально-протитанковий артилерійський полк майора Бородька, 51-а інженерно-саперна бригада полковника Візірова, 109-й гвардійський гарматно-артилерійський полк майора Костенка, 52-й окремий танковий полк полковника Шкадова.
6-а Орловська і 195-а Новомосковська дивізії нагороджені орденами Червоного Прапора.
Тисячі солдатів і офіцерів були нагороджені орденами і медалями радянського уряду.
На честь визволення міст Дніпропетровська і Дніпродзержинська 25 жовтня 1943 року Москва салютувала 20 артилерійськими залпами з 224 гармат.
Як же було визволено наше місто від окупантів?
Наприкінці серпня 1943 року війська радянських фронтів: Воронезького, Степового, Південно-Західного і Південного, які 20 жовтня були відповідно перейменовані у 1-й, 2-й, 3-й, 4-й Українські фронти, розпочали битву за Дніпро. Успішний підсумок цієї битви створював сприятливі передумови для витіснення гітлерівців з Правобережної України. Німецьке командування, тверезо оцінювало свої можливості, тому віддало наказ про будівництво “Східного валу європейської міцності ”- системи оборонних споруд уздовж правого берега Дніпра. Щоб послабити Червону Армію і перешкодити розгортанню великого стратегічного наступу, ще 7 вересня Гітлер дав варварське розпорядження про перетворення території, яку залишали окупанти, в “зону пустелі”.
Директива Ставки Верховного Головнокомандування від 9 вересня 1943 року “Про швидке і рішуче форсування рік і нагородження особового складу за успішне форсування водних перепон” наказувала з виходом на Дніпро перейти його, захопити на правому березі плацдарми, що дозволили б розгорнути сили для подальшого наступу.
В ході здійснення
цієї грандіозної операції Другої
світової війни на правому березі Дніпра
було створено 23 плацдарми. Один з них
знаходився в районі сел Аули і Сошинівка
біля Дніпродзержинська, другий в районі
села Карнаухівка.
Дніпро в районі Дніпродзержинська і Дніпропетровська був вигідним оборонним рубежем для німців. Стороні, що наступала, було дуже важко його подолати. Наказ Гітлера від 21 вересня 1943 р. забороняв німецьким військам відступати від Дніпра і зобов’язував німців до довгої зимової оборони. Навколо Дніпродзержинська силами місцевих жителів фашисти почали будувати оборонні рубежі. Ліс, який ріс біля Дніпра в районі с.Тритузного, був повністю вирубаний і використаний для оборони.
25 вересня 1943 року передові частини 46-ї армії генерал-майора В.В.Глаголева підійшли до прибережної зони Дніпра, долаючи опір 62 і 15 піхотних дивізій німців, які прикривали відступ німецьких військ через Дніпро в районі переправи Сошинівка-Аули (15 км на захід від Дніпродзержинська).
У
складі 46-ї армії на лівому березі діяли
31-а, 223-я, 353-я, 394-а стрілецькі дивізії.
Червона Армія зазнавала колосальних
людських втрат, тому вела постійне
доукомплектування своїх бойових одиниць
за рахунок населення, звільненого від
окупації. Необстріляні новачки гинули
в першому ж бою, і мало кому з них
вдавалося вціліти і продовжувати
воювати далі.
25
вересня командир 236 стр.дивізії полковник
І .І. Фесін отримав наказ з наступом
темряви розпочати форсування Дніпра в
районі Сошинівка-Аули. Переправних
засобів у воїнів 509 стр.полку, який
мав висадитися услід за взводом
розвідників лейтенанта С.П. Шпаковського,
не було . Тому комбати і командири рот
організували виготовлення плавзасобів,
в цьому приймали участь і жителі хутора
Курилівка .В призначений час дві роти
були забезпечені плотами.
