Вулиця імені

Павла ОСТАПЕНКА.

Війна для кадрового офіцера Павла Антоновича Остапенка (1909-1943 рр), який народився в селі Кам`янському , почалася на світанку 22 липня 1941 року.

Тяжкими фронтовими дорогами від Волги до Бугу пройшов заступник командира стрілецького батальйону з політичної частини 958-го стрілецького полку П. А. Остапенко. Товариші Павла Остапенка згадують, що він був завжди попереду, своїм прикладом хоробрості, відваги, мужності надихав своїх друзів на подвиги, це був справжній комісар.

Бойові заслуги капітана Остапенка були відзначені високими урядовими нагородами: медалями “За відвагу”, “За бойові заслуги”, “За оборону Сталінграду”, орденами Червоної Зірки і Вітчизняної війни ІІ ступені.

Восени 1943 року 958 стрілецький полк приймав участь у боях за звільнення правобережної України. В боях на Кіровоградщині капітан Остапенко прийняв на себе командування мінометною батареєю. Впродовж декількох днів, з 27 грудня 1943 року по 1 січня 1944 року , він зі своїми бійцями відбив 27 фашистських контратак, особисто знищив більш півсотні ворогів. Але сили були нерівні. Будинок на хуторі Лисому (сьогодні с.Роздольне) звідкіля Остапенко і телефоніст Малишев вели коректировку вогню батареї, оточили фашисти. Павло віддав наказ бійцям пробиватися до своїх, а сам прикриваючи відхід бійців, продовжував бій. Німці запалили будинок, в вогні якого і згорів Павло Остапенко.

За цей бій капітан Остапенко був нагороджений Зіркою Героя Радянського Союзу.

Сьогодні в нашому місті в районі санаторія “Дніпропетровський” є вулиця, яка носить ім’я Павла Антоновича Остапенка.

Вулиця імені

І вана шепетова

Велику Вітчизняну війну Іван Михайлович Шепетов (1902-1943 рр) зустрів комдивом 96-ї горнострілецької дивізії, яка розташовувалася на державному кордоні у місті Чернівці. Загарбники прагнули швидко розгромити війська Червоної армії в цьому районі, але дивізія 12 днів захищала Чернівці, оточила і

знищила дві ворожих горнострілецьких бригади. Але спроба зупинити противника не вдалася, дивізія була змушена відступати. Перебуваючи у винятково складних умовах, радянські солдати і офіцери чинили запеклий опір загарбникам. 13 серпня 1941 року в районі станції Грейгово Миколаївської області фашистам вдалося оточити 18-у армію. Прорвати оточення радянських військ було доручено дивізії Шепетова. За успішне виконання цієї операції І.М.Шепетову було присвоєно звання Героя Радянського Союзу - це сталося 9 листопаду 1941 року, а раніше - 20 жовтня 1941 року, за успішне проведення операції в Запорізькій області йому було присвоєно звання генерала-майора.

В травні 1942 року радянське командування почало наступ Південно-Західного і Південного фронтів в Україні. Однак розвинути успіх радянське командування не зуміло. Район, з якого завдавався головний удар, було вибрано невдало. Тому деякі частини Червоної армії були оточені. Лише невеликим групам з боями пощастило вийти з оточення. В полон потрапило 240 тис. солдатів і командирів. Серед полонених був контужений і поранений генерал-майор Шепетов.

Фашисти бажали бачити радянського генерала в армії генерала Власова, але Шепетов не став зрадником Батьківщини. У Хаммельбургському таборі для військовополонених Шепетов став членом підпілля, але підпільники були зраджені. Після жорстоких тортур у гестапівських катівнях міста Нюрнбергу, в травні 1943 року Шепетов І.М. був страчений і спалений у крематорії Флосенбургського концтабору .

У 1967 році рішенням виконкому Дніпродзержинської міської ради Шепетову Івану Михайловичу було присвоєно звання почесного громадянина міста (посмертно). А одна з вулиць нашого міста була названа ім`ям цього мужн`ого чоловіка.

Вулиця імені