Вулиця імені Івана долматова

Майор міліції Ф.П. Ковальов, призначений в останні дні оборони міста воєним комендантом, підрахував сили захисників міста – працівників міліції та робітників заводської охорони. Їх було трохи більше двохсот чоловік. Сформували з них винищувальний загін і поділили на три роти на чолі з І.С.Долматовим, А.Г.Грабовським і В.Н.Угрюмовим.

Іван Григорович Долматов до війни працював у міськвідділі міліції. Знали його як чесного, принципового працівника. Зараз його рота разом з регулярними частинами обороняла підступи до міста.

У серпневі дні 1941 року на криничанській дорозі почалися жорстокі бої. Під час одного з них розвідка донесла, що балкою фашисти повезли групу полонених. Долматов із своїми бійцями влаштував засаду і звільнив полонених воїнів.

20 серпня німецько-фашистські окупанти вийшли на околиці міста. Тепер завдання його захисників зводилось до того, щоб затримати якомога довше фашистів у районі станції Баглій, Тритузнянської залізничної колії, зав’язати вуличні бої і виграти час. Цей час потрібний був залишеним у місті підпільникам. Їм належало розмістити в лікарнях тяжко поранених радянських воїнів під виглядом місцевих жителів і тим врятувати їх від фашистського полону.

Лінія оборони міста проходила від станції Баглій по залізничній Тритузнянській колії до вулиці Сировця, де круто повертала через переїзд на вулиці Петровського до Дніпра. Найвідповідальніший відрізок оборони від станції Баглій до нинішньої Жовтневої площі був доручений І.Г.Долматову і його бійцям.

22 серпня ворог прорвався на вулицю Жуковського. Бій був короткий, але жорстокий. У фашистів відбили броньовану машину, зброю і взяли в полон офіцера. Багатьох товаришів недорахувались захисники міста. Долматов був поранений в плече, але залишився в строю.

Надвечір Ф.П.Ковальов дав наказ: відступати з боєм за Дніпро. Серед останніх залишав рідне місто і І.Г.Долматов. Ще раз поранений у вуличному бою, він бився до останнього патрона, прикриваючи відхід товаришів. Коли на подвір’я хатини, за якою заліг Долматов з автоматом, увірвалися фашисти, Долматов був мертвий. В лютій злобі фашисти вивели з погреба двох малолітніх хлопчаків і розстріляли.

Там, де загинув смертю хоробрих лейтенант Долматов, шумить кленами вулиця його імені.

В улиця імені Степана горобця

Степан Христофорович Горобець (1913-1942 рр) до війни працював машиністом газового цеху Азотно-тукового заводу. Коли почалася війна він був призваний до лав Чорвоної Армії і одним з перших заводчан-добровольців був призначений командиром танку Т-34. Екіпаж його бойової машини здійснив подвиг, про який стало відомо з публікацій в радянських газетах за жовтень 1941р. Лише через 25 років відомий радянський письменник Б. Польовий зі слів Ф.І.Литовченко, колишнього механіка-водія танку Т-34, розповів в своєму очерку “По слідам легенди” про подвиг нашого земляка С.Х.Горобця. Б.Польовий писав, що десь у середині трагічних для нас подій жовтня 1941 року, коли шли бої за Москву, по країні розлетілася дивна звістка про те, що невідомий радянський танк Т-34 увірвався в окуповане фашистами місто Калінін, з боєм пройшов по ньому, наніс ворогу великі втрати і прорвався до своїх на другому кінці міста. Що ж це був за невідомий радянський танк?

Розгром фашистів по Ленінградському шосе на північному заході Калініна, був дуже важливим, тому що фашисти продовжували наступ на Москву. 21-иї танковій бригаді, яка повинна була діяти з оперативною групою Ватутіна, був даний наказ прорватися до Калинина з півдня.

17 жовтня танковий полк бригади у складі 27 танків Т-34 і 8 танків Т-60, прорвав оборону німців і спрямував по Волоколамському шосе до міста Калініна. Під час маршу танки безперебійно бомбардувалися і обстрілювалися протитанковими орудіями фашистів. Підійти до південної частини міста змогли лише 8 танків, серед яких і був танк Т-34. Його командиром був наш земляк старший сержант Степан Горобець . Це його танк зміг прорватися до міста, пройти його центральними вулицями і з`єднатися з нашими військами на східній околиці міста Калініна. Цей марш танкістів, а особливо дії танку Т-34, посіяли велику паніку серед фашистів.

За цей подвиг С.Х. Горобець був нагороджений орденом Червоного Прапора.

8 лютого 1942 року цей відомий екіпаж в бою за село Петеліно здійснив ще один подвиг, за який вже молодший лейтенант Степан Христофорович Горобець був нагороджений Зіркою Героя Радянського Союзу, але цю нагороду він не отримав, тому що С.Х.Горобець в цьому бою загинув.

Сьогодні одна з вулиць нашого міста носить ім`я Героя Радянського Союзу С.Х.Горобця .

Вулиця імені