Безпека підприємства у силовій сфері

Силова безпека підприємства (СБП) полягає у захисті фізичної особи від загроз її життю, здоров'ю та матеріальному благополуччю, а також захист майна підприємства від кримінальних посягань. Силова складова полягає в забезпеченні фізичної безпеки працівників фірми (насамперед керівників) і збереженні її майна. До основних негативних впливів на цю складову належать фізичні й моральні впливи на конкретних особистостей (особливо на керівництво та провідних спеціалістів) з метою заподіяти шкоду їх здоров'ю та репутації, що становить загрозу нормальній діяльності їх підприємства.

Негативні впливи, що завдають шкоди майну підприємства, несуть загрозу зниження вартості його активів і втрати економічної незалежності (дезінформація, знищення інформації). Причинами цих негативних явищ є:

o нездатність підприємств-конкурентів досягти переваг коректними методами ринкового характеру, тобто за рахунок підвищення якості власної продукції, зниження поточних витрат на виробництво (діяльність), удосконалення маркетингових досліджень ринку тощо;

o кримінальні мотиви одержання злочинними юридичними (фізичними) особами доходів через шантаж, шахрайство або крадіжки;

o некомерційні мотиви посягань на життя та здоров'я керівників і працівників підприємства (організації), а також на майно фірми.

Протидією цим негативним впливам повинна займатися служба охорони.

Аналіз загроз негативних впливів за цією силовою складовою до причин їх виникнення передбачає:

1. Аналіз рівня організації силової складової економічної безпеки за напрямами, ресурсами, виконавцями, взаємодією та ефективністю витрат.

2. Прогнозування можливих негативних впливів та очікуваної шкоди від них.

3. Розроблення рекомендованого комплексу заходів для запобігання можливим негативним впливам.

4. Планування бюджету на використання рекомендованого комплексу заходів і розрахунок очікуваної ефективності від його реалізації.

5. Планування підбору і спеціального навчання відповідного персоналу.

6. Оперативне планування реалізації пропонованих заходів за ресурсами та виконавцями.

6. Шляхи підвищення ефективності управління ризиком на підприємстві

Після того, як масштаби та рівень ризику оцінені, ризик-менеджер повинен розглянути можливі заходи та дії, спрямовані на зменшення негативних наслідків ризику та забезпечення його прийнятого рівня.

Перелік заходів з підвищення ефективності менеджменту в умовах ризику:

1. Виділення тенденцій та закономірностей ризику в управлінні торгівельним підприємством, виявлення резервів, потенційних можливостей управлінського впливу;

2. Виявлення причинного взаємозв’язку між позитивними та негативними відхіленнями ефективності управління в умовах ризику;

3. Послідовне визначення ступеню впливу і механізму взаємодії факторів ризику в управлінні, обумовлених умовами та часом;

4. Об’єктивна і всебічна оцінка системи показників підприємства, комплексне використання даних кількісного та якісного аналізу.

Залежно від характеру дій та заходів, що проводяться підприємством виділяють:

o організаційні методи управління ризиком або методи контролю за рівнем ризику, які передбачають розробку та реалізацію систем недопущення ризику;

o економічні методи управління або методи фінансування ризику, суть яких полягає у визначенні джерела коштів для покриття збитків від ризику.

Залежно від того, чиїми силами та за чий рахунок проводяться заходи щодо управління ризиком розглядають:

o внутрішні способи оптимізація (зниження) ризику, які реалізуються безпосередньо підприємством та за його рахунок;

o зовнішні способи зниження ступеня ризику, які передбачають залучення до процесу управління ризиком торговельного підприємства інших сторін (контрагентів підприємства або професійних страховиків).

Вибір конкретного переліку методів управління ризиком залежить від ступеню ризику, який притаманний діяльності конкретного торговельного підприємства, також від ризик-позиції його керівництва.

Ефективний ризик-менеджмент потребує застосування системи методів управління ризиком, до складу якої повинні входити два-три організаційних методи та не менше одного економічного методу.

Класифікація методів управління ризиками:

- Організаційні (Організаційні методи контролю за ризиком передбачають впровадження в практику діяльності підприємства системи заходів, що спрямовані на недопущення виникнення ризикових подій або мінімізацію їх наслідків для підприємства):

1. Відхилення (або уникнення) ризику

Цей метод управління ризиком передбачає відмову від певного управлінського рішення (господарської операції, проекту), якщо рівень його ризикованості не прийнятний для підприємства. Цей метод боротьби з ризиком носить радикальний характер, проте в практиці фінансового менеджменту використовується відносно рідко. Це пояснюється тим, що відмовляючись від певного роду діяльності, операцій або проектів, підприємство втрачає в повному обсязі і прибутки, які могли бути отримані.

Приклади уникнення ризику:

o відмова від здійснення господарських операцій, ризик яких є надмірно високим та обтяжливим для підприємства;

o відмова від застосування банківських кредитів та позик в умовах несприятливої для підприємства кон'юнктури фінансового ринку;

o відмова від будь-якої інвестиційної діяльності заради підтримання високої платоспроможності підприємства;

o відмова від укладання угод з іноземними постачальниками у зв'язку з постійною зміною митного законодавства;

o відмова від авансових оплат постачальникам або реалізації на умовах відстрочки платежу споживачам підприємства тощо.

2. Недопущення збитків;

3. Мінімізація збитків;

4. Передача контролю за ризиком (зовнішній метод).

- Економічні:

1. Формування власного резервного фонду;

2. Використання ризикових надбавок;

3. Компенсація ризику через систему санкцій;

4. Зовнішне страхування ризику (зовнішній метод).

Методами забезпечення економічної безпеки доцільно визначити: збирання та аналітичну обробку інформації щодо економічної ситуації макро- і мікрорівня в оточенні підприємства; прогнозування можливих загроз для підприємства; завчасне відпрацювання моделей (алгоритмів) протидії негативному впливу загрози на діяльність підприємства; проведення практичного експерименту щодо перевірки ефективності відпрацьованих моделей (алгоритмів); внесення коректив і застосування відпрацьованих моделей на практиці.

Найважливішим елементом забезпечення економічної безпеки підприємства є стратегічне планування і прогнозування його економічної безпеки, яке має бути частиною стратегічного планування бізнесу та діяльності підприємства.

Можна запропонувати розглядати економічну безпеку, як складну багатофакторну категорію, у трьох взаємозалежних аспектах.

Перший аспект – організація системи економічної безпеки підприємства.

Другий аспект – діяльність суб’єктів системи економічної безпеки підприємства.

Третій аспект – оцінка стану економічної безпеки підприємства. Особливістю третього аспекту є те, що він, по суті, є індикатором ефективності функціонування як у цілому системи економічної безпеки, так і діяльності кожного її суб’єкта.

При розгляді першого аспекту економічної безпеки необхідно особливу увагу приділити глибокому розумінню того, якою повинна бути сучасна система економічної безпеки підприємства, щоб ефективно протидіяти несприятливим факторам його внутрішнього й зовнішнього середовища.

Другий аспект економічної безпеки розглядає безпосередньо діяльність суб’єктів системи економічної безпеки підприємства по забезпеченню економічної безпеки. Забезпечення економічної безпеки суб’єкта господарської діяльності – це вид професійної діяльності суб’єктів безпеки, що дозволяє комплексне використання організаційних, інтелектуальних, правових і матеріально-технічних ресурсів, а також технологій, інструментів, форм і методів для протидії реальним і потенційним, внутрішнім і зовнішнім загрозам економічній безпеці суб’єкта господарської діяльності.

Третій аспект економічної безпеки розглядає реальний стан економічної безпеки підприємства. По суті, він дає оцінку діяльності системи економічної безпеки. Якщо підприємство стабільно працює й навіть розвивається, то система його економічної безпеки перебуває на високому рівні й адекватна небезпекам і загрозам сучасної економіки. А якщо в підприємства є проблеми з партнерами й конкурентами, з контролюючими державними органами, якщо воно перейшло від режиму стабільної роботи до стагнації, піддається «рейдерським атакам», має проблеми з персоналом, то можна говорити про те, що його система економічної безпеки неефективна й не виконує покладені на неї завдання.