57 Контрольні запитання і проблемно-пошукові завдання
1. Окресліть основні соціальні фактори впливу на формування країнської мовної особистості дослідника.
Поясніть різницю у значеннях слів: науковий і наукоподібний.
Прокоментуйте вислови:
3.1. Страх українського вченого перед українською мовою породжується не тільки острахом не дотримувати норм, а й невмінням
й небажанням засвоювати її засоби, щоб перекодовувати новітні аукові інформаційні потоки, що пливуть до нас не в рідномовній |}дежі. Мислення мовними кліше, відсутність опірності чужомовним повам і брак зусиль у пошуку відповідних українських мовних >ів вираження наукової думки знижує науковий потенціал заїнського вченого, робить його піддатливим до наукових схем та й, нав'язаних іззовні.
(В. Пілецький)
3.2. "Українська наукова мова (як і загалом літературна) зходить надзвичайно відповідальний етап свого формування. І
зжний із нас, хто активно оперує мовою, виробляючи ті або ті слова, [юрми, конструкції, відповідає за те, якою вона буде структурно, ас кільки збережеться її природність, наскільки вона залишиться сама Ьобою".
(О. Сербенська)
Література до теми:
Мацько Л. І., Кравець Л. В. Культура української фахової лови.-К.: ВЦ "Академія", 2007.- 360 с.
Основні вимоги до дисертацій та авторефератів дисертацій бюлетень ВАК України.-2007.-~№6.
Про підвищення вимог до фахових видань, внесених до Переліків БАК України: Постанова ВАК України, 15 січня 2003 р., № 7-05/1. -К., 2003
Широков В. А.? Шевченко І. В., Рабулець О. Г., Костишин М, Пещак М. М. Словники України - інтегрована лексикографічна Система. Електронний ресурс / НАН України; Український мовно-інформаційний фонд. - К., 2001. - 1 електрон, опт. диск (СВК)
і
5
8
Тема 1.2
Науковий стиль української мови: загальна характеристика і специфічні риси
Зміст
1.2.1.Основні функції та різновиди наукового стилю.
Основні жанри наукових досліджень.
Мовні особливості української наукової мови.
Становлення і розвиток наукового стилю української мови
1.2.1 .Основні функції та різновиди наукового стилю
Науковий стиль мовлення - це один із функціональних різновидів літературної мови, що обслуговує сферу науки, виробництва, освіти і реалізується у книжних спеціалізованих текстах різних жанрів.
Метою наукового стилю є повідомлення об'єктивної інформації, доведення істинності наукового знання, а основними функціями -функції повідомлення, інформування, пояснення, з'ясування, обґрунтування, роз'яснення, класифікація понять, систематизації знань, аргументованого доказу, переконання. Для наукової мови важливою є також перформативна функція, суть якої у встановленні певних фактів або зв'язків за допомогою мовного матеріалу;
Іноді поняття "наукова мова ототожнюють із поняттям "фахова мова", хоча це не одне й те ж. Фахова мова частіше тлумачиться як сукупність усіх мовних засобів, що використовуються у професійно обмеженій сфері комунікації для досягнення порозуміння між фахівцями, які працюють у певній галузі.
Серед традиційних стильових ознак наукового стилю вчені виділяють і такі, як інформативність, понятійність, предметність, ясність і об'єктивність викладу, логічна послідовність, узагальнення, точність і однозначність, лаконічність, доказовість, переконливість, аналіз, синтез, аргументованість, пояснення причинно-наслідкових відношень, висновки. Розглянемо деякі з ознак.
Абстрагованість наукового стилю створюється шляхом широкого використання слів абстрактного й узагальненого значення. Частотними є віддієслівні іменники, дієслівно-іменні сполучення.
59
Наприклад: проводити дослідження, здійснювати аналіз, піддавати критиці.
Логічність наукового стилю виявляється в послідовності висловлювання, його доказовості й аргументованості, в побудові мовлення відповідно до законів логіки із збереженням відношень і зв'язків реальної дійсності. Логічність усного наукового мовлення виявляється в умінні послідовно й аргументовано представити зміст думки. Це досягається завдяки уважному ставленню до цілого тексту, зв'язності думок і зрозумілому композиційному задуму.
Така ознака виражається у повторах ключових слів у тексті, вживанні однорідних членів речення із узагальнювальним словом, І використанні вставних слів і словосполучень, що увиразнюють логіку І мислення і послідовність викладу. Наприклад: перейдемо до; далі розглянемо; зупинимося на ..., повернемося до...; по-перше, по-друге, відповідно, отже та ін. Логічності і послідовності викладу сприяє також і прямий порядок слів у реченні. Логічні зв'язки між реченнями й абзацами передбачають слова тому, спочатку, потім, насамперед, далі, насамкінець тощо.
Смислова точність і однозначність висловлювань досягається шляхом уживання термінів і слів у прямому значенні, уточнень у вигляді зносок, посилань, цитат, прізвищ цифрових даних, які аргументують наукові положення і підсилюють об'єктивність та достовірність висловленого.
Ясності усного мовлення сприяють чітка дикція, логічне й фонетичне наголошування, правильне інтонування, спокійний і ввічливий тон. На письмі ясності досягають шляхом послідовності викладу матеріалу (відображає логічне розгортання думки), точного називання, членування наукового тексту на абзаци, повтором ключових слів.
Об Активність викладу виявляється у зваженому оцінюванні ступеня дослідженості проблеми, шляхів її розв'язання, ефективності певної теорії, рівня завершеності її вивчення, в обґрунтованості результатів, наведенні експериментальних даних тощо. Вказівка на джерело повідомлення (кому конкретно належить те чи інше
І
6
0
Хоч науковий текст і монологічний, йому властива спрямованість на адресата. Саме так дослідник прагне висловити своє бачення стосовно певної проблеми, подискутувати з фахівцями. Така ознака наукового стилю характеризується як діалогічність і виражається у використанні проблемних запитань, цитат, оцінних мовних засобів тощо.
Логічна послідовність наукової роботи передбачає такий спосіб викладу, при якому кожний наступний розділ органічно пов'язаний із попереднім; висловлена думка або теза в подальшому викладі конкретизується, доповнюється, поглиблюється, що в цілому значно покращує бачення тексту.
Науковий стиль існує в кількох різновидах:
- власне науковий (монографія, дисертації, наукові статті, наукова доповідь, повідомлення, тези);
- науково-популярний (книги, нариси, статті у неспеціальних журналах, лекції тощо);
- науково-навчальний (підручники, навчальні та методичні посібники, збірники задач, завдань і вправ, програми, лекції, словники, конспекти тощо).
Виокремлюється також науково-публіцистичний та науково-фантастичний стилі.
У межах власне наукового підстилю виділяють науково-інформативний різновид (реферат, анотація, резюме, огляд) та науково-довідковий (довідники, словники, каталоги). Функції науково-інформативного підстилю - обробка наукової інформації для підвищення ефективності наукових досліджень, а науково-довідкового - забезпечення користувача необхідною довідковою інформацією.