2.2.3. Перелік умовних позначень
До умовних позначень відносять специфічну термінологію, ^'вживану в науковій роботі, певні скорочення. Якщо такі терміни в тексті роботи повторюються менше трьох разів, то їх пояснення подають при першому ж згадуванні; якщо ж вони повторюються в роботі досить часто (частіше, ніж три рази), добре, аби пояснення їх значення треба подати перед вступом наукової роботи.
Перелік умовних позначень друкуємо у вигляді двох колонок, де ііворуч за алфавітом подаємо термінологію і скорочення, а праворуч -їх детальне пояснення.
юд
,.іЯі.
^
міф. - міфологічна лексика^ дг ]
Мйи
92
пестл. - пестливе; ;«= г
уроч. -урочисисте.
ФСУМ - "Фразеологічному словнику української мови" в 2-
х томах;
СУМ - "Словник української мови" в 11-ти томах. У тексті можемо застосувати загальноприйняті скорочення, які необов'язково зазначати в переліку умовних позначень. Такі позначення подаються на початку наукової роботи на окремій сторінці: •■■;!■■
авт. а. - авторський аркуш, • *<*>
акад. - академія,
алф. - алфавітний,
вип. - випуск,
обл.-вид. арк. - обліково-видавничий аркуш,
пп. - параграфи; пункти,
пр. - праці пр.,
прим. - примітка,
прикл. - приклад
рр. -роки,
та ін. - та інші, та інше,
т-во - товариство,
т. ч. - таким чином; тим часом,
ум.-вид. арк. - умовно-видавничий аркуш,
у т. ч. - у тому числі
ц.р. - цього року,
ст. - століття, '■■№
н.е. - нова ера, «. *
8 т. - том,
,,: та ін.-та інше
к і т.д. - і так далі, і т.п. - і тому подібне, див. - дивись, пор. -
порівняй.
2.2.4. Мовне оформлення основних композиційних компонентів наукового дослідження
Вступ. Оскільки вступ має давати загальну характеристику виконаного дослідження, краще остаточно оформляти його не з початку, а на заключному етапі роботи, коли вже достатньо повно будуть виявлені її результати відповідно з поставленими завданнями.
Обґрунтуємо вибір теми та її актуальність.
93
і В огляді літератури подамо літературні джерела, що висвітлюють історію розвитку проблеми; теоретичні роботи, які повністю присвячені темі; роботи, які розкривають проблему частково, зробимо короткий висновок про ступінь висвітленості в науковій літературі основних аспектів теми.
Мета дослідження - це уявлення про результат роботи. Мета визначається на основі більш конкретного, детального опису теми дослідження.
У педагогічних дослідженнях пропонуємо гіпотезу, яку необхідно довести в основній частині. Це можлива відповідь на Питання, яке міститься у проблемі, тобто вказується очікуваний результат при дотриманні певних умов. Мовні засоби припущення такі: ... якщо припустити, що..., то....
Завдання дослідження в сукупності повинні давати уявлення, І що слід зробити для досягнення мети. У науковій роботі формулюємо, І як правило, від 3 до 5-7 завдань.
Серед мовних засобів оформлення завдань переважають І дієслова вивчити, дослідити, проаналізувати, розглянути, [обгрунтувати, виявити, визначити, перевірити, довести, показати, {апробувати та ін., а також іменники фактори, підходи, роль, ^доцільність, форми, методи, прийоми, технології, критерії, І особливості та ін.
Для досягнення доставленої мети і розв'язання завдань у роботі ^вичленовують методи. Не шлях, спосіб досягнення поставленої мети і завдань дослідження. У наукових' роботах застосовуються як теоретичні (вивчення лінгвістичної літератури з проблеми дослідження, навчальних програм, державних документів), так і емпіричні методи (спостереження, опитування, анкетування).
Спостереження, як правило, складається з таких етапів, як ^прийняття, констатація, опис певного явища (текстів творів різних ярів та стилів) з допомогою словників. |Од
Опитування як форма вербальної ко^нікації найчастіше зводиться на основі завчасно продуманим питань в усній чи |исьмовій формі. ,іКЗі '-ЩЩ-. •:«>>! ,кн:
Анкетування проводиться в, Гїирь^овій,формі, містите питання, а кож при потребі певні позначки, малюнки, РХ^
.глглк>т і
9
4
Інтерв'ю - це форма усного опитування, яка виконується з метою визначення певних мовленнєвих явищ (русизмів, жаргонізмів тощо).
Методологічна основа - це основне, вихідне положення, на якому базується наукове дослідження. Йдеться про головні положення праць вітчизняних і зарубіжних дослідників, що стосуються певних наукових явищ.
Наукова новизна. Наукова робота обов'язково має бути скерована на одержання нових знань в обраній галузі. Зрозуміло, що для молодого дослідника є важким (а інколи й неможливим) процес здобуття абсолютно нових знань. У зв'язку із цим у студентських наукових роботах в новизні визначається переважно такими термінами, як доповнено, уточнено, узагальнено, систематизовано, класифіковано, проілюстровано, обґрунтовано, унаочнено.
У дисертації, згідно Бюлетеня ВАК України (2007, №6), важливо показати відмінність одержаних результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (вперше одержано, удосконалено, дістало подальший розвиток). Кожне наукове положення пропонується формулювати чітко, виокремлюючи його основну сутність і зосереджуючи особливу увагу на рівні досягнутої новизни. Сформульоване наукове положення повинно читатися і сприйматися однозначно. Не слід вдаватися до викладу наукового положення у вигляді анотації.
Практичне значення дослідження. Укажемо, кому і де будуть корисні отримані результати, розроблені матеріали. Для магістерських робіт, дисертацій важливо подати короткі відомості щодо впровадження результатів дослідження із зазначенням назв організацій, в яких здійснена апробація запропонованого дослідження.
Основна частина роботи. У цій частині роботи викладаються теоретичні основи і коротка історія поставленої проблеми, розглядаються отримані результати, пропонується об'єктивний аналіз зібраного матеріалу, робляться узагальнення.
У науковій роботі може бути два або три розділи. Назви розділів та їх змістове наповнення скеровуємо на відображення завдань наукового дослідження. Кожний розділ починаємо з нової сторінки. У кінці кожного розділу формулюємо висновки із стислим викладом наведених результатів.
У першому (описовому) розділі стисло і критично розглядаємо праці вітчизняних та зарубіжних науковців з означеної проблеми.
95
Демонструємо уміння аргументовано доводити думку, спираючись на теоретичну базу й ілюструючи достатньою кількістю прикладів.
Подаємо аналіз, ідучи від загального до часткового. Схожі позиції дослідників відзначаємо перерахуванням прізвищ авторів.
Зрослий інтерес науковців до національної ідентичності письменства, національних характерів, представлених в українському фольклорі й літературі (САндрусів, С.Грица, М.Дмитренко, З.Лановик, М.Лановик, В.Працьовитий О.Таланчук), детермінував дослідження теоретико-методологічних і методичних проблем фольклорної та літературної освіти. •тлищнп
Можливі такі мовні формули, як: ч«к; є ушж.
Цієї ж позиції дотримуються... ідеивт-
Протилежну думку висловлює... '• ' н&1
У другому (аналітичному) розділі представляємо загальну методику проведення дослідження. У третьому розділі - реалізацію програми дослідної роботи (для педагогічних робіт). Скористаймося при цьому такими мовними зворотами, як:
Нам видається, що...;
Ці обставини дають нам підстави припускати, що...;
Усі це дозволяє висловити нам наступні припущення:...
Висновки, що завершують кожний розділ, повинні випливати із сутності роботи, власних роздумів.
Важлива вимога до загальних висновків - їх стислість, ґрунтовність. Не слід повторювати зміст вступу, основної частини, висновки до розділів. Узагальнюємо власні спостереження, оцінюємо результати, одержані під час дослідження, вказуємо ступінь досягнення поставленої мети, виконання завдань, пропонуємо рекомендації щодо практичного використання здобутих результатів.
Додатки - засоби, за допомогою яких створюємо експериментальну частину роботи: зразки дидактичного матеріалу, ілюстрації, таблиці тощо. Додатки не є обов'язковим елементом наукової роботи, але вони підвищують рівень довіри до результатів І дослідження, свідчать про їх достовірність.
Кожний наступний додаток починаємо з нової сторінки, І позначаємо його послідовно літерами української абетки за винятком: ІГ, Є, І, ї, Й, О, Ч, Ь. Наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Текст Ікожного додатка при необхідності може поділятися на розділи й (підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка, наприклад: А.2 -{другий розділ додатка А, В. 2.1 - перший підрозділ другого рочділу
96
додатка В. Подібним чином нумеруються ілюстрації, таблиці та формули, розміщені у додатках. Наприклад: рис. АЛЛ.- перший рисунок першого розділу додатка А.
Нарешті наукова робота написана в першому варіанті. Не полінуймося і проаналізуймо логічні зв'язки між окремими частинами і складемо остаточний план з розділами, пунктами і підпунктами. Напевне, на цьому етапі ми побачимо і дріб'язкові, другорядні деталі, що заважають сприймати основний текст однозначно. Такий матеріал, звичайно, вилучимо, а, можливо, перенесемо в додатки.
Вирішімо, скільки і яку саме інформацію подамо у вступі, в кожному з розділів. Намагаймося чітко визначити розділи, параграфи, пункти в науковій роботі. Добре, аби відрізки, порції інформації були помірними за обсягом і зрозумілими для сприймання.
Переглянемо назви частин. Ці назви сформулюємо так, щоб слугувати своєрідним путівником по науковому тексту. Однотипність, чітке визначення предмета думки, сконденсоване розкриття сутності повідомлюваного - ось деякі з функцій назв, які виокремлюють науковці.
Слідкуймо за мовними засобами наукового стилю (це т. зв. метатекстові оператори). Вони допомагають зорієнтуватися в науковому тексті. й