Своєрідність національних моделей професійної підготовки учителів

Різноманітність педагогічної освіти в різних країнах зумовлюється: (фактори)

• Історичні

• Політичні

• Соціальні

• Національні традиції

Водночас, педагогічна освіта виявляє свої закономірності та спільні тенденції. Розвиваючись в час глобальних перетворень національні системи педагогічної освіти, прагнучи до якості і мобільності виявляють такі характеристики, спільні для більшості країн:

- Перехід до вищої багаторівневої педагогічної освіти для всіх степенів середньої школи. Вища освіта є обов’язковою умовою набуття професії учителя;

- Ускладнення психолого-педагогічної підготовки. Викладання таких психологічних і педагогічних дисциплін – „Основи педагогіки”, „Історія педагогіки”, „Філософія освіти”, „Теорія навчання”, „Дидактика”, „Загальна і вікова психологія” тощо;

- Використання методів викладання наближених до роботи в школа – кейс-навчання, ділові ігри, мікро викладання, застосування комп’ютерних та інтерактивних технологій тощо;

- Багатопрофільна підготовка педагогів (у Великобританії – 2-3 профілюючі спеціальності). Різноманітність спеціалізацій в програмі навчання;

- Критерії відбору на педагогічні професії стають більш виваженими й чіткими, а обов'язковою умовою для вступу в педагогічні навчальні заклади в більшості країн є повна середня освіта;

- Загалом в усіх країнах існує тенденція до збільшення терміну базової професійної підготовки педагогів. Мінімальна тривалість підготовки вчителя початкової школи на базі повної середньої освіти має становити не менше трьох років, а вчителів загальних предметів для старшої середньої школи — не менше, ніж чотири роки;

- Терміни професійної підготовки варіюються від навчальних закладів і типів шкіл для яких готуються вчителі: для початкової школи – два роки (молодші коледжі США), 3 роки – Малайзія, Кіпр, Іран, Марокко, 4 роки – Бельгія, Ізраїль, Індія, Норвегія . США (чотирічний коледж); для старшої школи –4-6 років бакалаври і магістри в спеціалізованих педагогічних ВНЗ і університетах (США, Великобританія, Японія, Франція, Німеччина, Іспанія).

До особливостей педагогічної підготовки належать:

1) Взаємозв’язок та взаємопов’язаність складових навчальної програми загальної освіти, спеціальної підготовки простежується у функціонуванні кількох найпоширеніших моделей:

- Перша — „паралельна” — будується за принципом паралельності всіх складових навчальної програми (загальноосвітньої, спеціальної та практичної) протягом усього терміну підготовки майбутнього вчителя. Наприклад, в Англії, для одержання диплома бакалавра освіти треба пройти чотирирічну програму базової підготовки вчителя, яка передбачає паралельне вивчення всіх компонентів цілісної підготовки.

- У другій моделі — „інтегрованій” — вивчення складових навчальної програми здійснюється не тільки одночасно, а й у взаємозв'язку одна з одною загалом на професійно доцільних темах та через інтеграцію теорії з практикою. Особливо поширена названа модель у скандинавських країнах переважно в галузі підготовки вчителів початкової школи.

- Третя модель — „послідовна” — є найпоширенішою. Вона передбачає вивчення загальних і спеціальних дисциплін на першому етапі навчання, а вивчення дисциплін психолого-педагогічного циклу й навчальну практику — на другому, завершальному етапі. Існує кілька варіантів „послідовних моделей”, серед яких вирізняються: (а) „цюрихська модель” (психолого-педагогічна підготовка здійснюється раніше від вивчення спеціальних дисциплін і методик їх викладання); (б) „німецька модель” основна практика відбувається після загальної та спеціальної підготовки.