- •Виникнення і становлення порівняльної педагогіки як науки
- •1. Вивчення офіційних документів, до яких відносять:
- •Предмет і завдання порівняльної педагогіки
- •Функції (завдання) порівняльної педагогіки.
- •Теоретичні:
- •Порівняльна педагогіка як навчальний предмет у системі професійної підготовки педагогічних працівників
- •Історико-культурні і освітні традиції країни.
- •Соціально-економічні, інформаційні та політичні фактори розвитку освіти зарубіжних країн.
- •Християнство.
- •Особливості шкільної освіти в полікультурному суспільстві.
- •Регіональні особливості розвитку освіти в світі
- •Державний характер організації і фінансування систем освіти.
- •Тенденції централізації і децентралізації управління освітою в різних країнах світу.
- •Роль і місце приватних освітніх закладів в сучасних освітніх системах.
- •- Початкова (елементарна) освіта (ступінь 1).
- •Традиціоналізм як основа побудови навчально-виховного процесу в школі.
- •Роль прогресевізму б організації діяльності освітніх закладів
- •Раціоналістичні теорії навчання.
- •Сучасні педагогічні погляди на проблеми навчання й виховання
- •Організація навчання в дошкільному закладі.
- •Особливості організації навчання в середній школі.
- •Фізичне виховання і охорона здоров’я
- •Для неповної і повної середньої шкіл Заходу характерно:
- •Форми і методи навчання в зарубіжній школі
- •Способи контролю і оцінювання знань учнів
- •Соціалізуючі можливості школи
- •Історія появи університетів – перших вищих навчальних закладів. Традиції організації їх діяльності.
- •Різновиди внз у зарубіжних країнах
- •За формами навчання:
- •Організація діяльності внз, зміст і форми навчання
- •Органи управління і структурні підрозділи внз.
- •Форми організації навчання.
- •Засади організації навчання:
- •Основні (домінуючі) форми навчання:
- •Методи і засоби навчання в зарубіжних внз:
- •Оцінювання роботи студентів. Видача дипломів.
- •Можливості навчання за кордоном.
- •Шляхи і напрями реформування національної системи освіти зумовлені необхідністю різних видів грамотності.
- •Статус і діяльність учителів в зарубіжних країнах
- •Теоретико-методологічні засади підготовки вчителів на Заході
- •Своєрідність національних моделей професійної підготовки учителів
- •1) Взаємозв’язок та взаємопов’язаність складових навчальної програми загальної освіти, спеціальної підготовки простежується у функціонуванні кількох найпоширеніших моделей:
- •2) Існують відмінності між так званими однофазною та двофазною моделями базової підготовки вчителів:
- •Підвищення кваліфікації і перепідготовка учительських кадрів
- •Провідні міжнародні міжурядові і неурядові організації освітнього спрямування. Їх завдання.
- •Нарешті підкреслимо, до зараз у жодній з країн світу ще не створено досконалої системи безперервної освіти, що була б побудована на зазначених принципах. Але значні кроки у цьому напрямі уже зроблені.
- •Роль міжнародних організацій в реалізації ідей глобалізації освіти
Своєрідність національних моделей професійної підготовки учителів
Різноманітність педагогічної освіти в різних країнах зумовлюється: (фактори)
Історичні
Політичні
Соціальні
Національні традиції
Водночас, педагогічна освіта виявляє свої закономірності та спільні тенденції. Розвиваючись в час глобальних перетворень національні системи педагогічної освіти, прагнучи до якості і мобільності виявляють такі характеристики, спільні для більшості країн:
- Перехід до вищої багаторівневої педагогічної освіти для всіх степенів середньої школи. Вища освіта є обов’язковою умовою набуття професії учителя;
- Ускладнення психолого-педагогічної підготовки. Викладання таких психологічних і педагогічних дисциплін – „Основи педагогіки”, „Історія педагогіки”, „Філософія освіти”, „Теорія навчання”, „Дидактика”, „Загальна і вікова психологія” тощо;
- Використання методів викладання наближених до роботи в школа – кейс-навчання, ділові ігри, мікро викладання, застосування комп’ютерних та інтерактивних технологій тощо;
- Багатопрофільна підготовка педагогів (у Великобританії – 2-3 профілюючі спеціальності). Різноманітність спеціалізацій в програмі навчання;
- Критерії відбору на педагогічні професії стають більш виваженими й чіткими, а обов'язковою умовою для вступу в педагогічні навчальні заклади в більшості країн є повна середня освіта;
- Загалом в усіх країнах існує тенденція до збільшення терміну базової професійної підготовки педагогів. Мінімальна тривалість підготовки вчителя початкової школи на базі повної середньої освіти має становити не менше трьох років, а вчителів загальних предметів для старшої середньої школи — не менше, ніж чотири роки;
- Терміни професійної підготовки варіюються від навчальних закладів і типів шкіл для яких готуються вчителі: для початкової школи – два роки (молодші коледжі США), 3 роки – Малайзія, Кіпр, Іран, Марокко, 4 роки – Бельгія, Ізраїль, Індія, Норвегія . США (чотирічний коледж); для старшої школи –4-6 років бакалаври і магістри в спеціалізованих педагогічних ВНЗ і університетах (США, Великобританія, Японія, Франція, Німеччина, Іспанія).
До особливостей педагогічної підготовки належать:
1) Взаємозв’язок та взаємопов’язаність складових навчальної програми загальної освіти, спеціальної підготовки простежується у функціонуванні кількох найпоширеніших моделей:
- Перша — „паралельна” — будується за принципом паралельності всіх складових навчальної програми (загальноосвітньої, спеціальної та практичної) протягом усього терміну підготовки майбутнього вчителя. Наприклад, в Англії, для одержання диплома бакалавра освіти треба пройти чотирирічну програму базової підготовки вчителя, яка передбачає паралельне вивчення всіх компонентів цілісної підготовки.
- У другій моделі — „інтегрованій” — вивчення складових навчальної програми здійснюється не тільки одночасно, а й у взаємозв'язку одна з одною загалом на професійно доцільних темах та через інтеграцію теорії з практикою. Особливо поширена названа модель у скандинавських країнах переважно в галузі підготовки вчителів початкової школи.
- Третя модель — „послідовна” — є найпоширенішою. Вона передбачає вивчення загальних і спеціальних дисциплін на першому етапі навчання, а вивчення дисциплін психолого-педагогічного циклу й навчальну практику — на другому, завершальному етапі. Існує кілька варіантів „послідовних моделей”, серед яких вирізняються: (а) „цюрихська модель” (психолого-педагогічна підготовка здійснюється раніше від вивчення спеціальних дисциплін і методик їх викладання); (б) „німецька модель” основна практика відбувається після загальної та спеціальної підготовки.
