Статус і діяльність учителів в зарубіжних країнах

Учительська професія одна з найбільш масових і давніх професій. Протягом тривалої історії ця професія змінювалась як кількісно (нині понад 40 млн. у світі), так і якісно:

Диференціація учительської професії :

- учителі для різних типів освітніх закладів (дошкільних, загальноосвітніх, спеціальних. професійних);

- учителі для різних рівнів загальноосвітніх шкіл (початкової, молодшої і старшої середньої);

- працівники освіти для виконання специфічних функцій (керівники освіти, учителі-консультанти, каунслери тощо).

Диверсифікація – розвиток різних навчальних закладів:

- Училища, нормальні школи, семінарії для підготовки учителів початкової ланки;

- Інститути, університети для підготовки учителів середньої загальноосвітньої та вищої школи.

З давніх давен учительська професія була однією з найбільш поважаних. Японська мудрість наголошує: „Відступи три кроки, щоб не наступити на тінь учителя”. Ситуація почала змінюватись з другої половини ХХ ст., коли розпочалась науково-технічна революція. Заповнення шкіл західних країн значною кількістю електронних джерел інформації, навчальним телебаченням, поява дистанційного і сімейного навчання тощо породили ідею про „відмирання” учительської професії. На що ЮНЕСКО відповіло резолюцією Міжнародної конференції:

„Які б зміни не відбувались в галузі освіти, зв’язок між учителем і учнями постійно залишаються в центрі процесу освіти”.

У даний період у високорозвинутих країнах спостерігається тенденція підняття оцінки ролі учителя в суспільстві. Це реалізується декількома шляхами:

Статус службовця (Данія, Іспанія, Італія, Фінляндія, Франція, ФРН, США, Канада і ін.) надає учителям право на:

- Гарантоване по життєве перебування на зайнятій посаді;

- Привілейоване положення в системі кваліфікації посад (тривалість робочого дні, тижнева педагогічна, відпустка);

- Гарантоване пенсійне забезпечення;

- Страхові гарантії.

Одночасно статус державного службовця розповсюджує на учителів правила найму і звільнення. Під час прийому на роботу до вчителя ставиться ряд конкурсних вимог, переважно:

- Професійна компетентність, освіченість (закінчення певного навчального закладу);

- Моральні якості (гуманізм, комунікативність, гідність, справедливість, оптимізм, емпатія);

- Політична лояльність;

- Постійна звітність.

Додатково в деяких країнах до претендента на посаду ставляться вимоги відсутності судимості, компрометуючих поступків, гомосексуальної орієнтації тощо (США, Франція і ін.)

Збільшення оплати учительської праці. У багатьох розвинутих країнах вчителі входять в розряд високооплачуваних працівників. Так в Японії зарплата учителів на 25% вища середньої зарплати державного службовця. У Франції викладач колежу та ліцею отримує зарплату удвічі вищу за пересічного службовця. В багатьох країнах учителі можуть розраховувати на доплати за стаж, високу кваліфікацію тощо (у США 10%).

Піднесення престижності учительської професії. Для створення привабливості учительської професії практикуються різні державні заходи:

- Національні конкурси „Учитель року” (США, Росія). Учасники конкурси повинні відзначатись глибокими професійними знаннями, користуватись повагою у вихованців. Нагороджують американських учителів кришталевим яблуком, а російських кришталевим пеліканом.

- Існують і державні нагороди, звання, зустрічі з учителями перших посадових осіб держав.

- Показником престижності є залучення до учительської професії чоловіків

Існують ряд проблем, які утруднюють діяльність учителів:

- Низька оплата учителів у країнах, що розвиваються та недостатність професійної підготовки.

- Учителі в розвинутих країнах працюють багато та інтенсивно. Постійно збільшується навчальне навантаження. Учителі мають в середньому від 30-ти до 40 і більше годин тижневого навантаження перебувати в школі виконуючи різні види роботи: проведення уроків (від 15 до 35), індивідуальні заняття, методична робота, робота з батьками тощо. Учитель держаної школи США щоденно працює з 8.00 до 16.00 год.

- Ускладнення функцій і завдань учителів в сучасний період. Стрімкий інтелектуальний динамізм, необхідність удосконалення, набуття засобів для авторитету. Сучасний учитель не стільки джерело знань, скільки організатор пізнавальної діяльності учнів. Для цього треба мати високий рівень креативності. Утруднюють контакти поліетнічність, поліконфенсіональність.

- На кількість навчального навантаження впливає тип навчального закладу, категорія навчального предмету (практичних більше ніж гуманітарних чи точних), стаж роботи і вік учителя.

- Наповнюваність класів в середньому становить в країнах Західної Європи – 20 учнів, Японії – 24, Росії – 15. насправді державні міські школи дуже перевантажені (в Японії сягають 40 учнів).

- Обсяг навчального навантаження та постійне психологічне напруження (при вимогах гуманного ставлення до учнів) створюють стресову ситуацію для вчителів.

- Вчительська праця часто стає предметом гострої критики політиків, ЗМІ, кінофільмів, батьків.

- В країнах західної цивілізації учительська професія вважається жіночою. Майже в усіх країнах Європи, Північної Америки, Австралії, Нової Зеландії відсоток жінок-учителів сягає 90% і більше. Правда в елітних і в середніх школах (гімназіях, ліцеях) питома вага чоловіків становить більше половини всіх зайнятих там учителів. В країнах східної і африканської культур чоловіки переважають навіть в початковій школі. В Японії учителів-чоловіків в початковій школі 45%, а старшій школі 82%.

35.