Оцінювання роботи студентів. Видача дипломів.

Навчальна робота студентів знаходиться під постійним контролем. Студенти самі відповідають за результати власного навчання. Переважно існують два підходи до контроль роботи студентів:

- Поточний (постійний) під час семестрового навчання (американський варіант). Розгалужена система постійного (періодичного, тематичного, модульного) тестування дозволяє відстежувати під час навчання результати вивчення навчального матеріалу, яка доповнюється підсумковим іспитом.

- Підсумковий під час сесій (європейський варіант). Перевага надається підсумковим іспитам, хоча практикується і поточний контроль.

Оцінювання здійснюється багатьма способами:

1. Кумулятивний (за кожен вид навчальної роботи студенту виставляються певні бали, які підсумовуються в кінці семестру);

2. Комплексний (кожен вид навчальної роботи студента має певну питому вагу, які додаються в межах 100%);

3. Модульно-рейтинговий. А кожен модуль студент отримує оцінку, які потім мають вигляд сумарної поточної оцінки;

4. Роздільний. Окремо оцінюється аудиторна робота, яка майже не впливає на підсумкову екзаменаційну оцінку.

Оціночні шкали у ВНЗ практикуються різноманітні: числові і буквенні. Так, наприклад, у США п’ятибальна оціночна система має такий вигляд: А-відмінно, B -добре, С-задовільно, D -переекзаменування, E -незадовільно.

Для отримання диплому застосовуються такі системи:

- Успішне виконання передбаченого навчального плану (програм) і здача підсумкових екзаменів. Так, у Німеччині студент має здати усний проміжний екзамен за результатами грунд-штудіум (базової загальноосвітньої підготовки 4 семестри) Результати засвідчуються в свідоцтві з окремих дисциплін і загальна оцінка. Після закінчення другої фази (хаупт-штудіум) складаються заключні випускні екзамени, які можуть бути внутрівузівськими чи державними. У Великобританії згідно спеціальної хартії кількість екзаменів визначає королева. Їх в переважній більшості два – в кінці першого і третього років навчання. За їх результатами визначається вид і клас присвоєння ступеня – бакалавр звичайний чи почесний. Ступені присвоюють університет і Рада з національної академічної кваліфікації.

- Успішне виконання передбаченого навчального плану (програм) і набір необхідної кількості залікових одиниць (кредитів). Ця система характерна для США, Канади, Японії, європейських країн , що працюють за Болонською декларацією. Так в США для отримання ступеня бакалавра за 4 роки необхідно набрати 120-140 залікових одиниць. Кожен курс має свою вартість (відносно рівня викладання), а також наступний підрахунок 1 залікова одиниця дорівнює 1 год. лекційного заняття, 2-3 годинам лабораторних занять, 3 годинам самостійної роботи студента протягом одного семестру з окремих дисциплін. В Японії для успішного закінчення університету необхідно набрати 140-150 одиниць.

30.

Можливості навчання за кордоном.

Традиції зарубіжного навчання є доволі давніми (походять ві вагантів). Нині навчання студентів за рубежем цінується за те, що:

- Відбувається набуття між культурних знань і умінь;

- Можливість вільного володіння іноземною мовою;

- Близьке знайомство з іншою культурою і країною;

- Позитивний вплив на розвиток міжнародної освіти;

- Розвиток інфраструктури вищої освіти країни, що приймає студентів.

Таким чином ідеї глобалізації вищої освіти через навчання іноземних студентів корисні для:

1. Студентам, які навчаються

2. Країнам, які приймають студентів

3. Країнам, які відсилають студентів

4. Міжнародній спільноті

За даними ЮНЕСКО кількість студентів, які навчаються за кордоном постійно збільшується:

Країни в яких найбільше навчається іноземних студентів представлені наступним чином (більшість припадає на англомовні країни):

Частка студентів від загальної кількості тих, хто навчається за кордоном
США	ОК	ФРН	Франція	Австралія	Японія	Канада
32% (560 тис.)	16%	13%	11%	8%	3%	2%

Особливою проблемою навчання за кордоном є визнання зарубіжних атестатів і дипломів. Задля їх співвідношення підписуються міжнародні угоди. Серед них:

- Конвенція про визнання навчальних курсів, дипломів про вищу освіту і вчені ступені в державах регіону Європи від 1979 року. Її підписали і ратифікували 103 держави світу. На її основі ведеться підготовка Всесвітньої конвенції;

- Лісабонська конвенція про визнання кваліфікацій (43 країни).

Визнання документів стосується наступних моментів:

• Для вступу до ВНЗ на базі середньої школи

• Свідоцтво (атестат) про закінчення середньої школи (не менше 12 років)

• Для вступу до ВНЗ на базі вищої освіти

• За скороченою програмою (зарахування вивчених дисциплін

• Для можливого працевлаштування

• Повне визнання диплому або можливість нострифікації (підтвердження

Основні вимоги до абітурієнта, який хоче навчатись за кордоном:

1. Наявність документів про середню освіту чи вищу освіту (незакінчену чи закінчену) – перекладений і нотаріально завірений;

2. Документ, який засвідчує знання мови (від представницьких фірм – TestDaF, Toefl, CILS, DELF, IELTS тощо);

3. Поліс медичного страхування;

4. Плата за навчання (в європейських ВНЗ вона символічна. Так, в німецьких ВНЗ платять 100 євро на семестр. Ці кошти йдуть на фінансування Спілок взаємодопомоги студентів і Об’єднаного студентського комітету. Ця плата може включати регіональний проїздний квиток для безкоштовного проїзду в міському і регіональному транспорті). У деяких країнах, н-д США, плата за навчання може удвічі перевищувати плату американських студентів;

5. Документ, що підтверджує наявність засобів для тривалого проживання в країні (мінімум для проживання місяць в Німеччині – 660 євро. Студенти мають право працювати 90 повних або 180 скорочених робочих днів в році. Крім того Відомство у справах іноземців може дати додатковий дозвіл працювати 10 годин на тиждень. Середня плата праці студента за годину – 8-10 євро);

6. Студентська віза.

31.

Порівняльний аналіз якості навчання в світі.

32.

Основні причини періодичного реформування системи освіти в більшості країн світу.

Провідними тенденціями реформування сучасних освітніх систем є:

• формування особистості, соціальне адаптованої до сучасних умов суспільного розвитку, здатної функціонувати у світі складних технологій, співіснувати з іншими людьми та Природою, здатної ідентифікувати себе з національною та загальнолюдською спільнотою як мета реформ;

• ліквідація функціональної неграмотності та малограмотності як провідний шлях подолання глобальної кризи освітніх систем;

• розбудова системи безперервної освіти;

• досягнення сільці високих якісних характеристик навчального процесу через запровадження методів навчання, що сприятимуть прояву творчої активності та самостійності учнів; активізація уваги до способів організації взаємодії між УЧНЯМИ, між учнем та вчителем на всіх етапах пізнавального процесу;

• реформування змісту освіти шляхом введення інтегрованих та спеціалізованих навчальних програм, їх фундаменталізації; збільшення навчального часу на вивчення природничо-математичних дисциплін, комп'ютерної грамотності як обов'язкового компоненту освіти;

шляхом гуманітаризації змісту всіх навчальних дисциплін;

• оптимальне поєднання в ході реформ педагогічних концепцій '"Якісна освіта для всіх" та "Диференціація освіти" з відданням переваги першій;

• соціалізація особистості в рамках концепції "Виховання в дусі миру, демократії та прав громадянина", в рамках концепцій штеркультурної освіти;

• відхід від крайніх форм централізації (Франція, Україна) та децентралізації (США, Великобританія) управління освітою;

• удосконалення системи педагогічної освіти через подальшу інтелектуалізацію, гуманітаризацію навчальних програм, філософізацію теорети-ко-педагогічної підготовки, збільшення уваги до модульної побудови навчальних курсів, побудову інтегрованих навчальних програм тощо. Завданням педагогічної освіти стає формування у майбутніх учителів наукового ПІДХОДУ до організації своєї діяльності, прагнення до сприйняття найновіших досягнень НТП, формування інноваційного підходу до своїх обов'язків;

• активізація тенденцій до зближення освітніх моделей у розвинутих країнах внаслідок розвитку глобальної економіки, міжнародного ринку праці;

• тенденція до активізації ринку освітніх послуг (передусім у сфері професійної та післядипломної освіти) як наслідок поширення на освітню сферу ідеології вільного ринку. Такі зміни найбільш активно відбуваються у англомовних країнах, однак помітні і в інших;

• недостатня послідовність освітніх реформ у більшості країн світу.

Отже, існує цілий ряд загальних, спільних для різних країн тен-Денцій розвитку освіти. Але навіть найбільш глобальні тенденції проявляються у своєрідних національних формах, що інколи не мають ЗНалогів у інших країнах. З цього можна зробити висновок, що зарубіжний педагогічний досвід не можна використовувати механічно. Його треба "приноровлювати" до специфічних особливостей вітчизняного шкільництва.

33.