- •Виникнення і становлення порівняльної педагогіки як науки
- •1. Вивчення офіційних документів, до яких відносять:
- •Предмет і завдання порівняльної педагогіки
- •Функції (завдання) порівняльної педагогіки.
- •Теоретичні:
- •Порівняльна педагогіка як навчальний предмет у системі професійної підготовки педагогічних працівників
- •Історико-культурні і освітні традиції країни.
- •Соціально-економічні, інформаційні та політичні фактори розвитку освіти зарубіжних країн.
- •Християнство.
- •Особливості шкільної освіти в полікультурному суспільстві.
- •Регіональні особливості розвитку освіти в світі
- •Державний характер організації і фінансування систем освіти.
- •Тенденції централізації і децентралізації управління освітою в різних країнах світу.
- •Роль і місце приватних освітніх закладів в сучасних освітніх системах.
- •- Початкова (елементарна) освіта (ступінь 1).
- •Традиціоналізм як основа побудови навчально-виховного процесу в школі.
- •Роль прогресевізму б організації діяльності освітніх закладів
- •Раціоналістичні теорії навчання.
- •Сучасні педагогічні погляди на проблеми навчання й виховання
- •Організація навчання в дошкільному закладі.
- •Особливості організації навчання в середній школі.
- •Фізичне виховання і охорона здоров’я
- •Для неповної і повної середньої шкіл Заходу характерно:
- •Форми і методи навчання в зарубіжній школі
- •Способи контролю і оцінювання знань учнів
- •Соціалізуючі можливості школи
- •Історія появи університетів – перших вищих навчальних закладів. Традиції організації їх діяльності.
- •Різновиди внз у зарубіжних країнах
- •За формами навчання:
- •Організація діяльності внз, зміст і форми навчання
- •Органи управління і структурні підрозділи внз.
- •Форми організації навчання.
- •Засади організації навчання:
- •Основні (домінуючі) форми навчання:
- •Методи і засоби навчання в зарубіжних внз:
- •Оцінювання роботи студентів. Видача дипломів.
- •Можливості навчання за кордоном.
- •Шляхи і напрями реформування національної системи освіти зумовлені необхідністю різних видів грамотності.
- •Статус і діяльність учителів в зарубіжних країнах
- •Теоретико-методологічні засади підготовки вчителів на Заході
- •Своєрідність національних моделей професійної підготовки учителів
- •1) Взаємозв’язок та взаємопов’язаність складових навчальної програми загальної освіти, спеціальної підготовки простежується у функціонуванні кількох найпоширеніших моделей:
- •2) Існують відмінності між так званими однофазною та двофазною моделями базової підготовки вчителів:
- •Підвищення кваліфікації і перепідготовка учительських кадрів
- •Провідні міжнародні міжурядові і неурядові організації освітнього спрямування. Їх завдання.
- •Нарешті підкреслимо, до зараз у жодній з країн світу ще не створено досконалої системи безперервної освіти, що була б побудована на зазначених принципах. Але значні кроки у цьому напрямі уже зроблені.
- •Роль міжнародних організацій в реалізації ідей глобалізації освіти
Соціалізуючі можливості школи
Загалом в процесі навчання виховання школярів відбувається через:
1. Гуманне ставлення до школярів (увага до умов їхнього життя, забезпечення комфортної психологічної атмосфери в класі, заохочення успіхів дітей, їх пізнавальної і творчої активності, нахилів, інтересів, повага прав)
2. Співпраця учителів і учнів. Школяр трактується як повноправний учасник педагогічного процесу. Невимушені, довірливі стосунки між учителями і учнями.
3. Спільні діяльність учнів, учителів, батьків. Поширення так званої поведінкової методики виховання, яка передбачає вільну ігрову обстановку, партнерство.
4. Виховання політичної культури (громадянське виховання). Використовуються такі навчальні рольові ігри: „Вибори”, „Страйк”, „Суд” тощо.
5. Спеціальні заняття з морального виховання (Японія, США, Франція).
6. Основними завданнями шкільної освіти в даний час виступають: комунікація, обробка інформації, розуміння себе і інших людей, збереження природи, саморозвиток.
7. Інтегрований характер викладання програмованих знань сприяє засвоєнню цілісного, а не розрізненого пізнавального досвіду людства, цілісному світобаченню (Англія – „Загально гуманістичний курс” – охоплює знання історії, географії, соціології, політики, релігії. У Франції інтегрованими курсами є: „Довкілля”, „Споживання”, „Здоров’я”, „Безпека”, „ЗМІ” тощо).
8. Знання постійно оновлюються згідно нових досягнень НТР та розвитку новітніх технологій. Особливо цьому сприяють вибіркові навчальні курси, які вводяться в молодшій середній школі. Їх навчальний матеріал представляє найрізноманітніші знання – гуманітарні (іноземні мови, екологія, релігія), природничо-технічні (індустріальна й технічна технології, технічне креслення, інформатика), мистецтвознавство. Курси, які втрачають свою актуальність, вилучають з програм, замінюючи іншими. Ті ж курси, які набувають особливої цінності набувають статусу обов’язкових.
9. Знання мають бути орієнтовані на дві взаємодоповнюючі складові: суспільний сенс (притаманний для європейської спільноти) і приватний сенс – засіб кар’єри (характерний для американської культури).
10. Процеси глобалізації змушують охороняти етнокультурні традиції (популярним є курси громадянознавства і ін. подібних дисциплін).
Кожна країна крім того намагається узагальнити завдання виховання в загальноосвітній школі. Ось як, наприклад це визначено в Норвегії:
- Людина, яка шукає смисл життя;
- Творча людина;
- Працююча людина (цілеспрямовано здійснює пошук майбутньої професії);
- Всебічно освічена людина (крім знання предметів знати основи здорового харчування, особистої гігієни, медичного контролю);
- Людина, здатна до співпраці;
- Екологічно грамотна людина;
- Інтегрована людина (здатність самореалізуватись після закінчення школи).
Рівень вихованості школярів знаходиться під контролем педагогічних працівників: каунслерів, соціальних педагогів, соціальних працівників, учителів, адміністрації школи, громадськості. Так, у школах Данії в 8-10 класах два рази на рік проводяться письмові звіти учнів про власні досягнення і набуття соціальних умінь. Залучення сім’ї в процес формування соціальних умінь є суттєвим фактором підготовки дітей до життя і праці.
27.