Сучасні педагогічні погляди на проблеми навчання й виховання

Педагогічна наука і практика не стоять на місці, вони реагують на суспільні проблеми і протиріччя, які покликані подолати:

До теорій, які прагнуть подолати протиріччя і знаходяться в центрі уваги сучасних вчених, можна віднести:

1. Неінституціональність освіти (П.Гудман. І.Ілліх, Ж.Гудлен, Ф.Клейн, Х.Холт, Дж. Козол, Д. Федер і ін.). Теорія виникла в 60-70-х рр. ХХ ст. на основі ідеї дескулізації – відмови від формалізованої школи, яка:

- Увіковічує несправедливий соціальний порядок і соціальну ієрархію (учні отримують рівень освіти в залежності від забезпеченості батьків);

- „Штампує розум” у дусі конформізму. Державна монополія на освіту змушує дітей навчатись за допомогою дозованих планів і програм, а не те. Що вони хочуть;

- Вселяє в учнів почуття неповноцінності.

Згідно теорії:

- Поряд з державною організацією освіти, вона має змогу здійснюватись поза соціальними інституціями (школами і ВНЗ). З допомогою Інтернету; „на природі”; в умовах „відкритих шкіл”; дистанційного, супутникового навчання, екстернату, навчання вдома (батьки як вчителі).

- Навчання повинно здійснюватись під час неформального спілкування, учнівства на підприємствах, в сферах обслуговування.

Ідеї теорії неінституціональності освіти фактично реалізуються в багатьох країнах в галузі шкільної, вищої, неперервної освіти.

2. Однією з найбільш популярних в сучасному світі є теорія глобальної освіти. Вона виникла в кінці 70-х рр.. ХХ ст. одним із авторів концепції є американський вчений Роберт Хенві. Він дав таке визначення сутності глобальної освіти. Вона „включає вивчення проблем та питань, які виходять за національні межі й взаємозв’язки систем – екологічної, культурної, економічної, політичної, технологічної.” В основу концепції покладено, вперше сформульованих Р.Хенві визначив п'ять головних принципів у формуванні глобальної свідомості:

1) перспективна свідомість – усвідомлення індивідом, що його погляди можуть не поділяти інші люди. Що люди мають право дивитись на світ з різних точок зору;

2) усвідомлення, що світ єдиний та знаходиться у постійному розвитку, процеси, які відбуваються у світі – взаємозалежні;

3) крос-культурна свідомість – виховання інтересу і поваги до культур народів нашої планети, розуміння їх подібностей і відмінностей;

4) системне мислення. Розуміння процесів на мікрорівні допомагає розуміти динаміку розвитку світу на всіх його рівнях;

5) усвідомлення вибору, який стоїть перед особистістю, нацією, людством та відповідальність за свої дії.

Нині теорію глобальної освіти популяризують міжнародні регіональні та національні організації: „Американський форум глобальної освіти”, „Європейська міжнародна організація глобальної освіти”, „Глобальна освіта в Угорщині (Польщі) і ін.”. Основним гаслом реалізації теорії глобалізації освіти є гасло: „Дій локально – мисли глобально!”

На основі теорії глобальної освіти виникло декілька самостійних течій. Які підтримуються ЮНЕСКО:

В умовах глобалізації та інтернаціоналізації важливе місце посідає реалізація положень громадянської освіти. Ось як це розуміється в Європі:

Саме тому учня одночасно виховують як громадянина:

- Країни проживання (н-д, Німеччини);

- Регіональної спільноти (Європи);

- Світу (планети).

Формування європейської громадянськості включає:

До знань, що забезпечують життя в єдиній Європі відносяться:

• Спільні цінності громадянського виховання:

• Навички, необхідні громадянину Європи:

Теорії відображаючи розвиток і запити суспільства, допомагають організовувати і удосконалювати шкільну освіту.

22.